Айла Ердуран
| Айла Ердуран | |
|---|---|
| тур. Ayla Erduran | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 вересня 1934 (89 років) |
| Місце народження | Стамбул, Туреччина |
| Роки активності | 1944 — тепер. час |
| Громадянство |
 Туреччина |
| Професія | скрипалька |
| Вчителі | Zino Francescattid і Karl Bergerd |
| Інструменти | скрипка |
| Нагороди | державний артист, приз Бетховена |
| Премії | премія Гаррієт Коен-Ольги Верней |
 Файли у Вікісховищі | |
Айла Ердуран (тур. Ayla Erduran; народилась 22 вересня 1934, Стамбул) — турецька скрипалька.
Виступала з провідними світовими оркестрами, такими як Лондонський філармонічний, Німецький симфонічний оркестр Берліна, Президентський симфонічний та Чеський філармонічний. Працювала з багатьма диригентами, у тому числі з Ернестом Ансерме, Паулом Клецькі, Жаном Фурне, Мішелем Плассоном та іншими. Гастролювала з сольними концертами в Південній Кореї, США, Канаді, на Близькому Сході, Індії, Африці, Росії, Азербайджані та Туреччині. Виступи Ердуран транслювалися по радіо в Англії, Німеччині, Бразилії, Болгарії, Росії, Польщі, Нідерландах та США.
Біографія[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
Айла Ердуран вчилася грі на скрипці в Карла Бергера[1], давши перший концерт у віці 10 років[2]. З 1946 по 1951 рік вона удосконалювала[3] свою майстерність у Паризькій міжнародній консерваторії під керівництвом Бенедетті і Бенвенуті. Після цього вирушила до США, де пробула до 1955 року, її педагогами там були Іван Галамян і Зіно Франческатті. З 1957 по 1958 рік Ердуран вчилася в класі Давида Ойстраха в Московській консерваторії.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Айла Ердуран працювала професоркою на кафедрі скрипки в Швейцарії в 1973—1990 роках, а також у магістратурі Лозаннської консерваторії[3]. Концертну діяльність Ердуран почала в Європі з виконання скрипкового концерту Глазунова в супроводі Варшавського філармонічного оркестру в Польщі. Як учениця Давида Ойстраха Ердуран була однією з шести переможців конкурсу імені Вінявського в 1957 році, де змагалися 120 скрипалів[3]. У 1958 році виступ Ердуран на прем'єрі Концерту для скрипки з оркестром Ульві Джемаля Еркіна в Брюсселі захопив багатьох, включаючи королеву Бельгії Єлизавету[3]. Крім концертів у Європі та в США, Ердуран здійснила свій перший великий гастрольний тур по Канаді в 1961—1962 роках, взявши участь у 160 концертах. Потім було турне по Близькому Сходу з турецьким Президентським симфонічним оркестром, з яким вона також виступала в різних частинах Анатолії. Після свого першого сольного концерту в Лондоні під акомпанемент Мітхат Фенмена Ердуран була удостоєна премії Гаррієт Коен-Ольги Верней в 1964 році.
У 1965 році її виконання «Концерту для скрипки» Брамса в Альберт-Холі в Лондоні транслювалося в прямому ефірі на Бі-бі-сі. Після африканського туру з турецькою піаністкою Верде Ерман в 1968 році Ердуран була вручена премія Бетховена в Нідерландах в 1970 році.
Айла Ердуран виступала в дуетах з відомими музикантами, такими як Ієгуді Менухін, Ігор Ойстрах та іншими[4].
Дискографія[ред. | ред. код]
- (2003) Ayla Erduran Plays Brahms & Bruch[5]
- (2004) Ayla Erduran Plays Brahms[6]
- (2008) Ayla Erduran Archive Series 5: Live Recordings, 1958—2004[7]
Нагороди і премії[ред. | ред. код]
- Айла Ердуран отримала звання турецького Державного артиста в 1971 році[8].
- П'яте місце на конкурсі імені Генріка Венявського в 1957 році[3].
- Премія Гаррієт Коен-Ольги Верней у 1964 році.
- Приз Бетховена в Нідерландах у 1970 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карл Бергер - startfilm.ru. СтартФильм.Ру. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
- ↑ Ayla Erduran. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
- ↑ а б в г д Ayla Erduran(англ.)l[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ WHO'S WHO IN TURKISH CULTURE AND ART Ayla Erduran. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
- ↑ Erduran Plays Brahms & Bruch[недоступне посилання з лютого 2022]
- ↑ Erduran Plays Brahms[недоступне посилання з лютого 2022]
- ↑ Erduran Archive Series 5: Live Recordings, 1958—2004[недоступне посилання з лютого 2022]
- ↑ Ayla Erduran. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
|
