Гусятин

смт Гусятин
Герб Гусятина Прапор Гусятина
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Гусятинський район
Рада	Гусятинська селищна рада
Код КОАТУУ:	6121655100
Основні дані
Засноване	1431
Магдебурзьке право	1559
Статус	із 1961 року
Площа	35 км²
Населення	▼ 7139 (01.01.2017)
Густота	203,5 осіб/км²
Поштовий індекс	48200
Телефонний код	+380 3557
Географічні координати	49°04′14″ пн. ш. 26°11′37″ сх. д.
Висота над рівнем моря	300 м
Водойма	Збруч
Відстань
Найближча залізнична станція:	Гусятин
До обл. центру:
- залізницею:	94 км
- автошляхами:	79 км
Селищна влада
Адреса	48201, смт. Гусятин, вул. Пушкіна, 1, http://www.гусятин.com.ua http://www.husyatin.te.ua http://www.husyatin.com.ua, http://www.guscollege.com
Голова селищної ради	Михайло Левицький
Карта
Гусятин
Гусятин
Гусятин у Вікісховищі

Гуся́тин — селище міського типу Тернопільської області, адміністративний центр Гусятинського району.
Населення — 7,7 тис. осіб (2003 р.).
Розташований на автошляху Т 2002. Автошляхом Т 2011 сполучений з автошляхом М19 (E85).

До містечка приєднаний хутір Кринички, який тепер є житловим районом.

Від вересня 2015 року — центр Гусятинської селищної громади

Походження назви

Назва зазнала змін — Всятин, Усятин, Гусятин. Походить, ймовірно, від імені чи прізвиська Ус. За іншою версією, від поширеної у цій місцевості рослини — гусятника.

Географія

Містечко Гусятин розташоване на правому березі річки Збруч.

Гусятин знаходиться на подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, що має хвилясту поверхню. Абсолютна висота над рівнем моря — 300—400 метрів. Біля Гусятина у північно-східному напрямку проходить товтровий кряж, або, як його називають, гори Медобори  — унікальна геолого-ботанічна пам'ятка природи державного значення.

Транспорт

У місті діє приміський автовокзал.

Залізнична станція відправляє вантажі, які виробляються місцевими підприємствами.

З 1 вересня 2017 року відновлено курсування приміського пасажирського поїзда Тернопіль-Гусятин. Раніше сюди їздили причіпні вагони Київ - Тернопіль - Чортків - Гусятин .

Археологічні дані

• Археологічна пам'ятка — урочище Фондова гора, поселення трипільської культури.
• У травні 1963 року в пісковому кар'єрі на третій горі при видобуванні піску знайдено кістяк динотерія — великого вимерлого ссавця до 5 метрів висотою з хоботом, як у слона, і загнутими вниз бивнями у нижній щелепі. Цінну знахідку відправлено в інститут зоології Академії наук СРСР.
• Біля Гусятина в 1848 р. — Поблизу села Городниці у річці Збруч влітку знайдений широко відомий в історії Збруцький Світовид, який має вигляд високого чотиригранного стовпа із зображенням у верхній частині чотирьох облич. В наш час^[коли?] зберігається в Краківському Історичному музеї.
• На полі «Могилки» були два кургани.

Історія

Перші згадки, у складі Королівства Польського

Перша писемна згадка — 1431 р.; в історичних документах описані бої поблизу Гусятина між польськими і литовськими військами.

Відомо, що на початку XV ст. власником Гусятина був Грицько Кердей, з 1456 року — Сигізмунд (Зигмунд) Кердей.

25 листопада 1475 р. в записці Галицького земського суду № 3865 згаданий dominis Iohan Swircz de Uszyathin (буквально — Ян Свірч з Ушятина, тобто Гусятина. 1530 р. — 2 лани,2 млини.

До 1539 р. — королівщина; тодішній Гусятин, розташований по обидва боки річки Збруч, був королівським містом, але королева Бона Сфорца для закруглення своїх володінь обміняла його на Миньківці. З 1539 р. поселення Гусятин належало шляхтичу Яну Свірчу (молодшому) (? −1564).

1559 р. король Сиґізмунд II Авґуст надав магдебурзьке право — статус міста, дозвіл проводити три ярмарки на рік: на Новий рік, Зелені свята, на св. Матвія та щотижневі торги по понеділках.

У 1569 р. Гусятин належав опікуну Миколаю Язловецькому. Дідичем міста був також староста хмільницький Міхал Язловецький. 1574 р. перейшов у власність Марціна Калиновського — діда коронного гетьмана.

У 1594—1596 роках Северин Наливайко (батько жив у Гусятині, займався кушнірством, мав хату, землю, яку забрав Валентій Александер Калиновський, його самого було вбито, сім'я переїхала на Волинь, де старший брат Дем'ян був священиком в князя Костянтина Острозького) очолив повстання проти влади Речі Посполитої (середній брат Семен підняв повстання на Волині), прийшов під Гусятин, розгромив місто та замок В. А. Калиновського.

Згодом він служив сотником у князів Острозьких. Залишивши службу, вирушив на Запорізьку Січ, де добре оволодів військовою справою. В жовтні очолив повстання, яке поширилось на Київщину, Волинь, також Білорусь, Поділля і частково на Галичину.

В жовтні 1623 брати Калиновські в Гусятині поділили спадок батька: Адам взяв Нестерварські маєтки, Єжи — уманські, Марцін — гусятинські. Матері залишили маєтки хоростківські (жила ще у 1638).

У 1645 р. за сприяння власника — воєводи чернігівського та польного гетьмана Марціна Каліновського — було збудовано замок, фундовано костел і монастир Бернардинів.

Період Визвольної війни українців

1652 р. після загибелі в битві під Батогом Марціна Калиновського-молодшого, його сина Самуеля Єжи Гусятин перейшов його внуку Марціну Адаму Калиновському.

1653 р. в Гусятині стояв табором польський король Ян ІІ Казимир, у кінці листопада перебував Богдан Хмельницький (тут об'єднався з кримським ханом). Гусятинським замком користувались кримські татари, хан перебував деякий час; звідси вирушили до Кам'янця. Вдова Самуеля Єжи Калиновського — Уршуля Бриґіда з Оссолінських — довго вважала, що він потрапив у полон; поспішаючи з викупом до Гусятина, ледве сама не потрапила до рук татар.

1655 р. Богдан Хмельницький з московським боярином В. Бутурліним взяли місто в осаду, місто здалося.

У складі Речі Посполитої

За Андрусівським перемир'ям 1667 р. залишився під владою Речі Посполитої. 1672 р. — відійшов до Османської імперії, 1683 р. — знову до Речі Посполитої.

1672 року, скориставшись тим, що Річ Посполита була ослаблена тривалими війнами, султанська Османська імперія захопила все Поділля. Гусятин став особистою власністю намісника османського султана; Онуфріївська церква була перетворена на мечеть. 1683 р. магнат Анджей Потоцький відвоював Гусятин в турків.

1711 р. в Гусятині був Пьотр I.

1729 р. Гусятин перейшов до белзького воєводи Станіслава Потоцького (помер 1732 року, син великого коронного гетьмана Фелікса Казимира Потоцького).

1735 р. новий власник (дідич) — Францішек Салезій Потоцький (небіж попереднього власника.

5 грудня 1754 р. король Август ІІІ у Варшаві, на прохання власника Антонія Міхала Потоцького — воєводи белзького (представник іншої гілки Потоцьких, брат львівського каштеляна графа Юзефа Потоцького, правнук старости генерального Стефана Потоцького) — надав місту право на проведення 2-х ярмарків.

У 1759 р. дідич Потоцький Антоній Міхал видержавив місто брест-литовському воєводі Каролю Сапєзі.

1762 р. Гусятин перейшов глинянському старості Іґнацію Потоцькому.

В складі імперій Габсбурґів

1772 р. західна частина Гусятина опинилася під владою Священної Римської імперії. Було 455 дворів, 2,5 тис. мешканців. Західний Гусятин відокремлюється від східного, стає центром повіту; східний Гусятин (приєднаний до Російської імперії) — містечко Кам'янець-Подільської губернії.

1790 р. австрійську частину міста набув граф Пйотр Забільський (*? — †1824), пізніше — його син Юзеф.

1848 р. Гусятин купив граф Аґенор Голуховський зі Скали. Руїни замку і околицю він продав місцевому рабинові.

Гусятин на фотографії 1875 р.

Палац графа Адама Голуховського (1855—1914) в Гусятині за містом, в «Грабнику», був зведений Юліяном Захаревичем у 1889 р. Палац мав французький стиль. В палаці знаходилась велика бібліотека і багато творів мистецтва. Навколо палацу був англійський парк. Залишились тільки дерева цього парку, палац був знищений під час Першої світової війни. Про його вигляд можна судити тільки за старими фотографіями.

В присілку Юзифівці була митниця.

Восени 1883 року почалось будівництво, 31 грудня 1884 р. була відкрита залізниця Станіслав  — Гусятин відтинку Галицької Трансверсальної залізниці  — залізничної гілки Краків  — Перемишль — Львів — Станіслав — Бучач — Гусятин.

Трансверсалбан

В грудні 1898 року було засновано філію товариства «Просвіта» в Гусятині за ініціятиви священика Северина Матковського. Знаходилась на проборстві біля церкви Святого Онуфрія. Головою став начальник пошти Ярема Лопатинський. При філії діяла бібліотека.

Напередодні 1-ї світ. війни проживало близько 6 000 осіб. Діяла прикордонна митниця, працювали пивзавод і ґуральня.

Синагога в Гусятині (1910).

Російська окупація

31 січня 1916 р. була відкрита залізнична лінія Кам'янець-Подільський  — Гусятин (з російської сторони).

Перша світова війна

У серпні 1914 р. місто окупували російські війська, у вересні 1917 — австрійські. Місто (як Бучач, Галич зокрема) було сильно зруйноване.

Західноукраїнська Народна Республіка

З листопада 1918 р. у Гусятині утвердилася влада ЗУНР. До 7 листопада 1918 р. в місті та повіті було встановлено владу Української держави.

Восени 1920 р. Гусятин зайняли польські війська.

17 вересня 1939 р.  — радянські. У грудні 1939 р. містечко стало райцентром.

Гусятин окупований гітлерівцями 7 липня 1941 року. Визволений 24 березня 1944 року військами 1-го Українського фронту в ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції.

Радянсько-більшовицька окупація

Вранці 17 вересня 1939 року червоні порушили польсько-радянський кордон. Комендатура Гусятина майже 1 годину вела бій проти нападників.

Промисловість

Нині діють промислові підприємства: ВАТ «Гусятин-мехзавод», ТОВ «Весна ЛТД» (виробництво мінеральної води), меблеві фабрики «Елегант», «ШИК Галичина» та ін. Розвідано Новозбручанське родовище мінеральної води типу «Нафтуся», ропи.

Соціальна сфера

Працюють заклади освіти, культури та соціальної сфери: ЗОШ 1-3 ступ., Гусятинський коледж ТДТУ, муз. школа, Буд. культури, Центр дит. і юнац. творчості, кінотеатр ім. Т. Шевченка, бібліотека, дошкільний заклад, друкарня, редакція районної газети «Вісник Надзбруччя», центральна районна лікарня, поліклініка, водолікарня, санаторії «Збруч» і «Медобори», краєзнавчий музей (відкритий 1979 р.).

Громадські організації

Філія товариства «Просвіта»: утворена 1898 р., 1939 р. ліквідована «совітами», відновила роботу 1990 р. (голова — Василь Горбоватий). Філія «Союзу українок» легально діяла до 1939 р., відновила роботу 1994 р. (голова Л. Будняк).

Релігія

До церковного Гусятинського приходу належить село Юзифівка (5 кілометрів від Гусятина).

Пам'ятки

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Архітектури

Втрачені

• Ратуша.
• «Замок» графа Адама Ґолуховського (1855—1914) — палацовий ансамбль (1889, арх. Юліан Захаревич).

Збережені

Церква святого Онуфрія

• Онуфріївська церква (II-а пол. XVI ст., мурована; XVII ст. перероблена на мечеть під час османської окупації, був мінарет, згодом  — християнський храм), довкола неї збереглися оборонні мури
• Український народний дім (поч. 20 ст.).
• костел святого Антонія (бернардинців) з монастирськими келіями (1610 р.; мурований)
• синагога (мурована, інтер'єр перебуває в стані руїни)

Природи

• Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гусятинське відслонення силуру.
• Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Гусятинське джерело.
• Ботанічні пам'ятки природи місцевого значення Гусятинська тополя та Гусятинські вікові липи.
• Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Куртина вікових дубів (на південній околиці).
• Гусятин межує з національним природним парком «Подільські Товтри».

Пам'ятники

• Северину Наливайку (1992 р., скульптор Казимир Сікорський)
• Тарасу Шевченку (1993 р., скульптор М. Обезюк)
• Меморіал Слави воїнам, полеглим у ІІ-й світовій війні (1985 р., скульптор, архітектор І.Комуніцький).

Некрополі

На вулиці Наливайка розташований меморіал Слави і братська могила радянських воїнів. Меморіал  — майданчик, обрамлений трьома стелами і 33-ми похилими плитами. У центрі майданчика розташована братська могила, у якій поховано 52 відомі і 55 невідомих радянських воїнів. Прізвища полеглих нанесені в 6 колонок на середній стелі, у центрі макет ордена Вітчизняної війни, на бокових стелах цифри: «1941» і «1945». Перед братською могилою змонтовано вічний вогонь.

Є також могила невідомих радянських воїнів на березі річки Збруч. Встановлено пам'ятник — скульптуру воїна. Напису немає.

Єврейська громада

Гусятин мав значну хасидську єврейську громаду з XV століття аж до нацистської окупації 1941 року. Синагога була побудована в середині XVI століття і перебудовувалась в середині XVII століття; була зруйнована під час війни, після війни радянська влада її відреставрувала і в приміщенні влаштувала Гусятинський краєзнавчий музей.

Позачергові вибори мера у Гусятині

2 серпня 2009 р. в селищі Гусятин відбулися позачергові вибори Гусятинського селищного голови. Відповідно до протоколу Гусятинської селищної територіальної виборчої комісії, у виборах взяло участь 37,4 відсотка виборців. Найбільшу кількість голосів виборців набрав голова районної організації НРУ, заступник голови крайової організації НРУ Михайло Савчук.

Відомі люди

Народилися

• Євстахій Гомотюк — хорунжий УСС і Січових Стрільців Армії УНР.
• Володимир Кравець — український вчений-математик, психолог, педагог, ректор Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка.
• Домінік Кристалович — старший десятник УГА.
• Северин Наливайко (?—1597) — український військовий діяч, козацький ватажок.
• Дем'ян Наливайко (пом. 1627) — український православний церковний діяч і письменник, діяч Острозького культосвітнього осередку.
• Мар'ян Рехович — польський вчений, педагог, релігійний діяч.
• Руслан Чухась — сержант ЗСУ, загинува при викрнанні службового обовязку 2017.
• Павло Шиманський  — економіст і статистик.
• Володимир Шкробот (нар. 1951) — український вчений у галузі медицини, лікар-хірург, громадський діяч.
• Андрій Вовк (* 1967) — український журналіст.

Проживають

• Горбоватий Василь — лікар, краєзнавець, публіцист
• Шимонович Іоанікій — український економіст, педагог
• Гомотюк-Зелик Ірина (1929—2015) — українська художниця.

Перебували

• Людвік Свобода — чехословацький військовий (генерал) і політичний діяч, президент ЧССР в 1968—1975.
• Олександр Кошиць — керівник хорової капели Української Народної Республіки (1919), який разом з підопічними співаками евакуйовувався на захід.

Дідичі

• кам'янецький стольник 1482 року, хорунжий Адам Ярош Свірч з «Гусятина, Вільхівця, Дінаївця, Свірчківців»
• Цетнер Домінік з Чертвіц підписувався як «пан нак Гусятині, Свіржі, Княгиничах».

• 
• 
• 
• 

Джерела

• Горбоватий В., Козелко Б. Гусятин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 438—439. — ISBN 966-528-197-6.
• Козелко Б. В. Гусятин // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
• Савченко І. В. Гусятин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 260. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Husiatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 223. (пол.)— S. 223—226. (пол.)

Література

• Балюх В. Через роки, через віки…: [Фоторепортаж про м. Гусятин] // Ровесник. — 1997. — 31 жовт. — (Тернопілля).
• Горбоватий В. Гусятин часів Северина Наливайка // Вісник Надзбруччя. — 1997. — 4 квіт.
• Гусятин: роки та факти // Просвіта. — 1997. — № 4 (квіт.).

Посилання

• Гусятин // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• ^{[недоступне посилання з травня 2019} Drzewa genealogiczne]^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} (пол.)
• Регіональний інформаційний портал «Тернопільщина». З історії бібліотечної справи у Гусятинсьому районі
• Гусятин
• Каталог адвокатів Гусятина