Херсон

From Вікіпедія
Jump to navigation Jump to search
Херсон
Герб Херсона Прапор Херсона
Основні дані
Інша назва місто корабелів[1]
Країна Україна Україна
Область  Херсонська область
Район Херсонський район
Громада Херсонська міська громада
Код КАТОТТГ: UA65100150010064384
Засноване XVIII століття
Статус міста з 1778 року
Поділ міста 3 райони
Населення ~279 131 осіб (01.01.2022)[2]
Агломерація Херсонська агломерація
Площа 145 км²
Густота населення 1994 осіб/км²
Поштові індекси 73000—73480
Телефонний код +380-552
Координати 46°38′24″ пн. ш. 32°36′52″ сх. д. / 46.64000° пн. ш. 32.61444° сх. д. / 46.64000; 32.61444Координати: 46°38′24″ пн. ш. 32°36′52″ сх. д. / 46.64000° пн. ш. 32.61444° сх. д. / 46.64000; 32.61444
Висота над рівнем моря 41 м
Водойма р. Дніпро
Назва мешканців херсо́нець
херсо́нка
херсо́нці
Міста-побратими Угорщина УгорщинаЗалаегерсег
Болгарія БолгаріяШумен
Велика Британія Велика БританіяКент
Туреччина ТуреччинаЗонгулдак
Польща ПольщаРяшів
Україна Україна: Маріуполь
Норвегія Норвегія: Осло
День міста 3-я неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Херсон
До Києва
 - фізична 446 км
 - залізницею 582 км
 - автошляхами 538 км
Міська влада
Адреса 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37
Вебсторінка Міська рада Херсона
Міський голова Мрочко Роман Миколайович[3]

Херсон у Вікісховищі

Карта
Херсон. Карта розташування: Україна
Херсон
Херсон
Мапа

Херсо́н (МФА[xerˈsɔn̪] ( прослухати))   — місто на півдні України, адміністративний центр міської громади та Херсонського району Херсонської області. Розташоване на правому високому березі Дніпра. Чисельність населення станом на 1 січня 2024 року — ~67 000 осіб. Важливий економічний центр півдня України. Значний залізничний вузол на лінії Миколаїв — Снігурівка — Джанкой, морський торговельний та річковий порт. Херсон має місто-супутник Олешки.

6 березня 2022 року Указом Президента України, з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройної російського вторгнення в Україну, місту присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України»[4]. З початку березня 2022 року місто перебувало під тимчасовою російською окупацією[5], проте 11 листопада 2022 року під час контрнаступу на півдні України місто було звільнене Збройними силами України від російських окупантів[6][7][8].

Назва[edit | edit source]

Історія[edit | edit source]

Стародавня історія[edit | edit source]

Терен сучасного міста Херсона був заселений ще з дохристиянських часів. Перша людина з'явилася на цій території в епоху міді та бронзи. На місці, де була розташована Херсонська фортеця, а нині міститься один з центральних парків, було знайдено скіфське поховання IV—III ст. до н. е.

З часів Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтського на цьомі місці існувало поселення Більховичі.[9][10]

Перейменування міста[edit | edit source]

В'їзна брама Херсонської фортеці — пам'ятка XVIII ст.


У 1737 році під час Російсько-турецької війни 1735—1739 років на правому березі Дніпра було побудовано укріплення Олександр-Шанц, який за Нової Січі був центром Інгульської паланки. Поновлений у ході російсько-турецької війни (1768—1774), із 1775 р. — поштова станція. У 1776 р. із колишніх запорожців сформовано поселенський Херсонський пікінерський полк[11]. За Кючук-Кайнарджійською мирною угодою 1774 року між Османською імперією і Росією, до Російської імперії відійшли землі між Дніпром і Південним Бугом. Щоб убезпечити їх від можливих нападів, новим господарям краю треба було спорудити нову потужну фортецю, а заодно надійний флот. Для визначення місця під фортифікацію відрядили експедицію, яку очолив віце-адмірал Сенявін, що був командувачем Азовського флоту. Саме він запропонував будувати корпуси суден під прикриттям укріплень Олександрівського Шанцю, а вже потім, провівши їх до Глибокої гавані, у Дніпровсько-Бузькому лимані споряджати їх, ставити гармати та щогли. План Сенявіна був схвалений рескриптом Катерини II в грудні 1775 року. Саме так і будували кораблі в Херсонському адміралтействі, аж до його ліквідації у 1827 році.

Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста Херсонеса Таврійського (грецьке Χερσόνησος, Херсонесос означає півострів). На карті імперії з'явилося нове місто — Херсон, указ про заснування якого 18 червня 1778 року підписала Катерина II. У Херсоні розпочиналося будівництво Чорноморського флоту. Вересневого дня 1783 року зі стапелів адміралтейської верфі було спущено на воду перший 66-гарматний великий корабель «Слава Єкатєріни».

Одним із засновників міста став князь Григорій Потьомкін-Таврійський, а керівником будівництва фортеці — І. А. Ганнібал — двоюрідний дід Олександра Пушкіна. Визначним організатором флоту був адмірал М. С. Мордвинов, а адмірал Федір Ушаков не лише брав участь у створенні бойових кораблів, а й готував їхні екіпажі до дій проти османського флоту.

У 1787 році командувачем російського війська при Херсоні та Кінбурні було призначено Олександра Суворова.

Наприкінці XVIII століття Херсон відіграв важливу роль у розвитку внутрішніх і зовнішніх економічних зв'язків Російської імперії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами Європи.

З Херсоном були тісно пов'язані долі багатьох історичних осіб України, Польщі та Росії XVIII століття.

Саме тут запорозьку славу примножували козаки та їхні отамани: Сидір Білий, Захарій Чепіга, Антон Головатий, зусиллями яких було створено Чорноморське козацьке військо.

Новий час[edit | edit source]

Херсон. Набережна святого Павла, 1855 р.

У 1803 році Херсон став центром губернії, що охоплювала мало не цілий південь тодішньої України. У місті розвивалося цивільне суднобудування, виростали підприємства з переробки продукції сільського господарства. Після 1861 року намітилося значне зростання економічного потенціалу краю. З проведенням днопоглиблювальних робіт у руслі Дніпра Херсон знов набув значення важливого морського порту. На початку XX століття десятки мільйонів пудів хліба щороку вивозили звідси до Великої Британії, Німецької імперії, Данії та інших держав.

Промислові підприємства міста постачали продукти харчування, вироби легкої промисловості, суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, лісообробки. У 1907 р. залізнична колія з'єднала Херсон з великими містами країни, а у 1908 році дала струм перша міська електростанція.

Станом на 1914 рік населення Херсона перевищило 80 тис. осіб. Місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Південної України. Тут функціонувало понад 50 шкіл, училища, 6 гімназій. Висококласних спеціалістів готувало земське сільськогосподарське, морехідне, медичне, комерційне училища, учительська семінарія. У місті діяли театр, музичне товариство, бібліотеки, два музеї. Значну роботу з розбудови та доброустрою виконувала міська дума.

Під час радянсько-української війни[edit | edit source]

Докладніше: Херсон у 1917-1921 рр.
Обласний палац культури, де у 19181920 роках містився Український національний театр

Звістку про повалення самодержавства в Херсоні одержали 2 березня 1917 року. Після проголошення першого універсалу Центральної Ради органом влади в місті було проголошено українську губернську Раду на чолі з колишнім учителем Володимиром Чехівським. Того ж року зусиллями херсонських українців у місті виникла перша українська політична організація «Українська Хата», яка стала кузнею українських державотворчих процесів на Херсонщині. 10 грудня 1917 Херсонська губернська рада визнала Херсонщину невід'ємною складовою УНР.[12].

Всі партії перейшли в місті на легальне становище. У Херсоні діяли партії українських націонал-демократів, есерів, кадетів, більшовиків, меншовиків тощо.

18 січня 1918 року місто захопили більшовицькі війська. Цей період тривав два місяці. Була проведена націоналізація підприємств, ліквідовано попередній адміністративний апарат, встановлено «революційний порядок».

5 квітня 1918 року австро-німецькі війська за допомогою Українських Січових Стрільців взяли Херсон. В Україні розпочалося правління гетьмана Павла Скоропадського, яке тривало 8 місяців.

На зміну прийшла влада Директорії, а 29 січня 1919 року в місто прибули британо-франко-грецькі війська.

8 березня 1919 року під час радянсько—української війни більшовицькі загони М. Григор'єва захопили місто, і влада перейшла до «Ради робітничих та солдатських депутатів». Під її керівництвом проводилася політика «воєнного комунізму».

З 13 серпня 1919 року Херсон перейшов під контроль військ Добровольчої армії Півдня Росії під командуванням генерала Антона Денікіна.

16 квітня 1920 року Херсоном остаточно заволоділа Червона армія. У місті встановилася радянська влада.

Період Встановили владу Втратили владу
5 грудня 1917 року Створено Воєнревком рад Осередок Центральної Ради
18 січня 1918 року Воєнревком захоплює владу Осередок Центральної Ради
19 березня — 5 квітня 1918 року Оборона більшовиків на чолі з «Радою п'ятьох» Австро-німецькі війська, Центральна Рада
5 квітня — листопад 1918 року Центральна Рада, Гетьманат, Австро-німецькі війська у місті Підпільний Воєнревком
28 листопада — грудень 1918 року Страйкова боротьба більшовиків Директорія
24 січня — 2 лютого 1919 року Висадка британських, французьких та грецьких військ. Більшовицький Воєнревком
27-30 січня 1919 року Більшовицький Воєнревком Війська Антанти
10 березня 1919 року Вхід Червоної армії у місто Директорія, Добровольча армія Денікіна
25-29 травня 1919 року Загони Матвія Григор'єва у місті Червона армія
13 серпня 1919 року Денікінська армія Червона армія
3 лютого 1920 року Червона армія Уборевича захопила місто Директорія, Денікін

Під час радянської окупації України[edit | edit source]

Ранній СРСР[edit | edit source]

У березні 1923 році Херсон став центром Херсонської округи. До червня 1925 року, коли губернії було ліквідовано, він входить до складу Одеської губернії. У 1925 році в місті проживало 46 230 осіб. Були створені великі промислові підприємства: кондитерську фабрику (1928), консервний завод (1929), електромашзавод (1932), бавовнянопереробний завод (1933), у 1931 р. збудовано нові корпуси судноремонтного заводу, закінчилося спорудження елеватора — одного з найбільших у державі, споруджувався нафтопереробний завод. Збільшив обіг вантажів херсонський порт (у 1939 році через нього було перевезено 1 млн тонн вантажів).


У часи Голодомору-геноциду загинуло щонайменше 6330 жителів міста.

Херсон суттєво постраждав від радянської влади. Під час Великого терору, лише за листопад-грудень 1937 року радянськими карально-репресивними органами було засуджено до вищої міри покарання (страта через розстріл) майже 2 тис. містян[13].

Друга світова війна[edit | edit source]

У 1941 році в Херсоні було відкрито аеропорт. Станом на цей рік у Херсоні працювали 4 поліклініки, 3 лікарні, 22 дитсадки, 59 шкіл, 7 дитячих будинків, 2 ЗВО. Також у Херсоні діяла авіашкола, яка випустила велику кількість пілотів — Героїв Радянського Союзу

З початком німецько-радянської війни 22,5 тис. осіб з Херсонщини вступили до лав добровольців. З Херсона у серпні 1941 року було евакуйовано три заводи: нафтопереробний, сільськогосподарського машинобудування, судноремонтний. За 20 діб евакуації на лівий берег Дніпра було переправлено 130 тис. осіб.

У середині серпня 1941 року німецькі війська підійшли до Херсона. Місто захищали воїни 51-ї стрілецької дивізії і моряки Дунайської військової флотилії.

Битва за Херсон тривала з 15 по 18 серпня 1941 року, коли Херсон тимчасово захопили німецько-фашистські війська. Він увійшов до складу німецького протекторату Райхскомісаріат Україна.

Основні бойові дії по реокупації міста Червоною армією умовно можна поділити на два етапи: знищення Херсонського передмостового плацдарму (2.11 — 21.12.1943) і форсування Дніпра та захоплення міста (11.03.1944—13.03.1944).

За час окупації Херсона місто було перетворено у велику перевалочну базу, та місце переправи через  Дніпро, для безперебійного постачання усім необхідним військ групи армії «Південь». В районі селища Антонівка було наведено паром, канатну дорогу, та в короткий час було збудовано залізничний міст.

Проте після Битви за Кавказ поразки під Сталінградом німецькі війська були вимушені відступити, і бойові дії почали повертатися на схід. Таким чином Херсон став важливим у стратегічному плані містом. Гітлер особисто наказував тримати міст через Дніпро, розраховуючи перейти у контрнаступ на Перекоп. Оборону було налагоджено лінією Олешки, Саги, Челбурда, Козацькі Лагеря утворивши Передмостовий плацдарм. Врешті решт після довгих днів оборони німецькі війська були змушені відійти, міст було підірвано 18 грудня 1943 року, а останні війська відійшли у Херсон 21 грудня 1943 року.

Після важких боїв настало незначне затишшя, яке обидві сторони використали для перегрупування військ. Німецька сторона швидкими темпами готувала місто до довготривалої оборони. Були вириті окопи, збудовані доти, підготовлені мінометні та артилерійські позиції.

Штабом 28-ї армії 10 березня був розроблений план операції по реокупації міста форсуючи річку в районі Антонівка, Кіндійка. Це завдання покладалося на 49 Гвардійську та 295 стрілецькі дивізії. 13 березня 1944 року період німецької окупації закінчився, і почалася нова окупація, до міста увійшли сили радянської армії, а саме частини 49-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника Василя Маргелова та 295-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника О. П. Дорофєєва.

П'ятнадцяти воїнам за мужність і героїзм, проявлені при реокупації міста владою Радянського Союзу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Цією нагородою були удостоєні: командир 295-ї стрілецької дивізії полковник А. П. Дорофеєв, командири батальйонів капітан П. М. Кутепов, майор Г. А. Акопянц, капітан М. А. Золотухін, майор Г. Д. Шенгелія, капітан В. М. Добросоцьких, командир роти лейтенант Г. Г. Бахтадзе, командир взводу старший сержант І. І. Тішкун, рядовий Н. Н. Суббота, командир 49-ї гвардійської стрілецької дивізії полковник В. П. Маргелов, лейтенант С. А. Гуменюк і Приходько, молодший лейтенант С. А. Харченко, старший сержант Н. І. Белявський і сержант Г. В. Емельянов.[14]

Сумна статистика: місто окуповане силами Вермахту 19 серпня 1941 р., силами окуповане Радянського Союзу 13 березня 1944 р. За час окупації силами Третього Рейху в місті було знищено 17 тис. цивільних громадян, та біля 40 тис. військовополонених, 15 тис. вивезено до Німеччини, 18 900 жителів — учасники бойових дій, з яких 7 598 — загинули, 16 482 — нагороджені.

В період німецької окупації у Херсоні активно діяла Організація Українських Націоналістів (революційна). Херсонський окружний провід ОУН(р) очолював Богдан Бандера (рідний брат Степана Бандери). Під прикриттям діяльності загонів самооборони, дозволених окупаційною владою, вони проводили збори з метою пропаганди програми ОУН, на які збиралося до двох тисяч осіб. Прихильники ОУН(б) гуртувалися навколо командира самооборони на ім'я «Конрад». Вони мали зв'язок з іншою групою, що діяла в окупаційній адміністрації Херсона. Керував нею заступник міського голови Гриць. До середини січня 1942 року обидві групи були заарештовані. 12 серпня того ж року в Херсоні було ув'язнено ще вісім осіб, запідозрених у приналежності до українського підпілля. У листопаді 1942 організаційну мережу ОУН(р) було ліквідовано німцями.

13 березня 1944 року Юрій Левітан зачитав зведення Радінформбюро, в якій було сказано про звільнення обласного міста Херсона, хоча місто було тільки райцентром. Щоб зачитане зведення не було дезінформацією, Йосип Сталін наказав створити Херсонську область. Так, 30 березня і була вона створена Указом Президії Верховної ради СРСР. До її складу увійшло тоді 20 районів.

Після Другої Світової війни[edit | edit source]

30 березня 1944 р. Херсон отримав статус обласного міста УРСР.

У повоєнні роки місто перетворилося на великий промисловий, сільськогосподарський та культурний центр на Півдні України.

Галузеве формування промисловості Херсона в цілому завершилося в 50-ті роки, коли запрацювали виробничі потужності суднобудівного заводу, заводів ім. Петровського, нафтопереробного, бавовняного комбінату.

У 1951 році розпочалося будівництво суднобудівного заводу, а вже через три роки з його стапелів зійшли перші 2 танкери «Херсон» та «Грізний». Всесоюзною будовою був бавовняний комбінат, закладення першої черги якого — прядильно-ткацької фабрики № 1, відбулося в грудні 1952 року. У січні 1955 року було випущено перші метри тканин.

16 червня 1960 року в місті відкрито тролейбусне сполучення. З 1961 року розпочався регулярний рух суден на підводних крилах за маршрутом Херсон — Одеса.

У березні 1977 року в Херсоні почалося будівництво автомобільного мосту через Дніпро, який сполучив місто з лівобережжям та Кримом.

У Незалежній Україні[edit | edit source]

Після 1991 року Херсон доволі стабільно пережив економічну та соціальну кризу. Було відкрито нові підприємства, зокрема автомобілебудівний завод СКІФ, підприємство Анто-Рус, що випускає автобуси.

лавка до 225-річчя міста (2003 р.)

Було проведено структурну перебудову великих херсонських підприємств. Суднобудівний завод отримав багато замовлень з-за кордону, на нафтопереробний завод прийшли потужні інвестори з Росії та Казахстану.

Відновлено пам'ятник засновникові міста Григорію Потьомкіну, зруйнований у 1920 році.

2002 року почалася реставрація Свято-Успенського собору, відновлюється римо-католицький костел, будується лютеранська кірха.

У 2014 році через анексію Криму Російською Федерацією, в Херсоні почало базуватися Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим. Надалі серед жителів окупованого Криму стало популярним явище «паспортного туризму» з поїздками у Херсон заради отримання українського паспорта для виїзду за кордон[15]. Також у Херсоні зберігався прапор України, з яким жителі Криму стояли на мітингах проти окупації російськими військами[16].

Російське вторгнення в Україну (2022)[edit | edit source]

Під час російсько-української війни бойові дії в районі міста почалися з перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, 24 лютого 2022 року[17][18].

1 березня 2022 року Херсон був тимчасово окупований російськими військами[19][20]. Окупаційні сили почали влаштовувати провокації з ціллю подальшої анексії регіону[21]. У місті пройшла серія масштабних мітингів з гаслами «Херсон — це Україна» проти російської окупації[22][23][24]. 28 червня стало відомо, що російські окупанти почали незаконну видачу російських паспортів в місті та області[25]. Протягом наступних місяців ЗСУ завдавали численні удари по складах боєприпасів та командних пунктах російських військ у Херсоні[26][27].

Жителі міста зазнали репресій від окупаційних військ. Найбільших репресій зазнали проукраїнські громадяни та ветерани АТО. Знущань від військ РФ зазнавали і прості місцеві жителі. Окупаційна влада перевела навчання в школах на російську мову та знищувала українські книжки.

Площа Свободи після деокупації
Херсон після російського обстрілу, пожежа у приміщенні Червоного Хреста, 15 січня 2023 року

11 листопада в місто увійшли Збройні сили України. Херсон був звільнений після 256 днів окупації.

Перед відступом російська армія підірвала об'єкти інфраструктури (ТЕЦ, телевежу з центрами мовлення, розподільчу станцію обленерго тощо), залишивши місто без води, світла, тепла та зв'язку[28][29], вивезла до Криму експонати двох основних міських музеїв (краєзнавчого та художнього)[30][31], а також забрала кілька пам'ятників історичним діячам і рештки Григорія Потьомкіна[32][33].

Після деокупації[edit | edit source]

Після деокупації Херсону місто було розташовано приблизно в 1,8 км від вогневих позицій військ РФ на Лівому березі річки Дніпро, Херсон перебував під постійним вогнем російських військових. Так, 24 листопада, через них почалася пожежа у житловому будинку в мікрорайоні Житлоселище[34]. Після звільнення правого берега Херсонської області, за даними прокуратури України, було виявлено тіла 432 убитих мирних жителів[35].

24 грудня 2022 року російські війська вкотре обстріляли центр Херсона, вбивши шістнадцять мирних жителів та поранивши понад 60[36].

25 грудня російські війська обстрілювали Херсон 41 раз, у місті вишикувалися черги до центру здачі крові.

Напередодні Нового 2023 року, 31 грудня, російські війська 40 разів обстріляли територію Херсонщини. По містах та селах били з артилерії, РСЗВ та мінометів. Місто Херсон атакували 18 разів. Снаряди влучили в об'єкт критичної інфраструктури, приватні та багатоквартирні будинки. Поранені троє людей. Серед них діти: 13-річний хлопчик у тяжкому стані, 12-річна дівчинка зазнала поранення середнього ступеня тяжкості[37]

2 лютого окупанти обстріляли Херсон, пошкоджено приватні будинки, будівлю школи, а також перебито газову трубу.[38]

8 лютого 2023 року внаслідок обстрілу окупантами загинули двоє людей та четверо поранено.[39]

3 травня 2023 року Росія завдала чергового удару по Херсону, при якому загинули 24 людини і поранено 45.

Починаючи з 6 червня 2023 року, частину міста та його околиць затопило водою річки Дніпро, яка розлилась в результаті підриву російськими окупантами дамби Каховської ГЕС.

Підтоплення у місті Херсон, яке відбулось в результаті підриву росіянами Каховської дамби

Клімат[edit | edit source]

Клімат Херсона
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 15,0 18,6 22,1 32,0 37,7 39,5 40,5 40,7 33,3 32,0 21,8 16,5 40,7
Середній максимум, °C 1,4 2,2 7,7 15,7 22,3 26,4 29,3 28,9 22,8 15,6 7,8 2,8 15,3
Середня температура, °C −1,7 −1,3 3,2 10,1 16,1 20,4 22,9 22,3 16,7 10,4 4,1 −0,2 10,3
Середній мінімум, °C −4,5 −4,5 −0,5 5,0 10,1 14,6 16,8 16,0 11,3 5,9 1,0 −2,8 5,7
Абсолютний мінімум, °C −26,3 −24,4 −20,2 −7,9 −1,5 5,8 9,2 6,6 −5 −7,6 −16,2 −22,2 −26,3
Норма опадів, мм 29 30 29 32 39 52 44 35 42 32 38 33 435
Джерело: Погода i клімат(рос.)

Геральдика[edit | edit source]

Докладніше: Герб Херсона

Населення[edit | edit source]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1840 19 577
1897 59 076 +201.8%
1926 57 376 −2.9%
1939 96 987 +69.0%
1959 157 995 +62.9%
1970 260 687 +65.0%
1979 318 908 +22.3%
1989 355 379 +11.4%
2001 328 360 −7.6%
2008 308 837 −5.9%
2014 297 593 −3.6%
2022 279 131 −6.2%
2024 24 000 −91.4%
Докладніше: Населення Херсона

Населення міста станом на 2022 рік — 279 131 осіб[40]. Населення агломерації — понад 350 тис. осіб.

Динаміка національного складу населення Херсона за даними переписів, %

1850-і[41] 1926[42] 1939[43] 1959[44] 1989[45] 2001[45]
українці 40,3 36,0 60,9 63,0 66,0 75,7
росіяни 16,7 36,0 19,4 29,0 29,2 20,0
євреї 41,4 25,3 16,6 6,0 1,9 0,5

Динаміка рідної мови населення Херсона за переписами, %

мова 1897[46] 1926[42] 1989[45] 2001[47]
українська 19,6 16,3 45,5 53,4
російська 47,2 66,4 53,0 45,3
єврейська 29,1 14,7 0,1 0,01

Вторгнення Росії в Україну спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більше людей вважають за краще розмовляти українською.

Адміністративний поділ[edit | edit source]

Херсон поділений на три міські райони:

Економіка[edit | edit source]

Основна характеристика[edit | edit source]

У радянський період Херсон став великим промисловим містом (попри занепад у роки війни 19411944).

Провідні галузі промисловості: металообробна і машинобудівна (зокрема, суднобудування і сільськогосподарське машинобудування), харчова і текстильна. Найважливіші підприємства машинобудування та металообробної промисловості: Херсонський комбайновий завод ім. Г. Петровського, Херсонський суднобудівний завод, суднобудівний і судноремонтний завод імені Комінтерну, судноремонтний завод, електромашинобудівний завод, завод карданних валів.

З підприємств харчової промисловості найбільшими є Херсонський консервний комбінат, хлібний, м'ясний, рибний комбінати, млинокомбінат, молочний, виноробний заводи, макаронна фабрика.

Легка промисловість представлена Херсонським бавовняним комбінатом, шкіряно-взуттєвим комбінатом, взуттєвою і швейною фабриками.

Працюють нафтоперегінний завод (нафта надходить з Росії системою «Придніпровських нафтопроводів»), великий склотарний завод, завод залізобетонних виробів тощо.

Промислові підприємства виробляють морські вантажні судна, танкери, сейнери, теплоходи, тракторні причепи тощо.

За 2009 рік 106 промисловими підприємствами міста реалізовано товарної продукції на суму 3542,0 млн грн.

Транспорт[edit | edit source]

Докладніше: Транспорт Херсона

Херсонський морський торговий порт провадить великі експортно-імпортні операції з багатьма країнами світу. Є річковий порт.

Аеропорт «Херсон» (Чорнобаївка) (Код IATA: KHE, код ICAO UKOH;

Оперізує місто міжнародна траса E58 (ОдесаРостов-на-Дону), що у своєму кримському відгалуженні переходить у витончений Антонівський міст — гордість Херсона. Також у місті бере початок траса E97 (Херсон—КерчСочіПоті).

Спорт[edit | edit source]

В Херсоні базується жіноча гандбольна команда «Дніпрянка» — багаторазовий бронзовий призер Чемпіонату України з гандболу серед жінок.

  • Херсонська міська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 —

Природні ресурси[edit | edit source]

Дніпро біля Херсона

Корисні копалини: підземна питна вода, мінеральна вода, глини, суглинки.

Заповідники: на території міста розміщено 11 об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Пам'ятки природи місцевого значення:

Освіта та культура[edit | edit source]

Херсон — значний науковий і культурний центр: один з найбільших у південній Україні університетів (Херсонський державний університет), а також — Херсонський національний технічний університет, Херсонський державний аграрний університет, 12 середніх спеціальних училищ і технікумів (судномеханічний, машинобудівний, гідрометеорологічний, медичний, два морехідні); два театри — обласний музично-драматичний і ляльковий; філармонія; Херсонський краєзнавчий музей; Палац культури, Український науково-дослідний інститут зрошуваного хліборобства.

Освіта[edit | edit source]

Херсон — важливий навчальний та освітній центр. Працюють 15 закладів вищої освіти:

Музеї[edit | edit source]

Театри[edit | edit source]

Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша

Кінотеатри[edit | edit source]

Музика[edit | edit source]

Гурт «Воплі Відоплясова» в альбомі 2006 р. «Були деньки» присвятив місту пісню «Були деньки».

Музичні гурти[edit | edit source]

Перші вокально-інструментальні ансамблі почали з'являтись  в 60-х роках минулого ст. і поступово почали витісняти традиційні акустичні оркестри з танцмайданчиків. Першим у місті ВІА заграв на танцмайданчику «Юність», будинку культури текстильників у 1964 році, з революційним на той час інструментальним складом: 3 (три) електрогітари, барабанна установка та ще підсилена саксофоном, трубою та тромбоном.  З того часу розвиток інструментальних ансамблів різко збільшився як якісно, так і кількісно. ВІА починають з'являтися на підприємствах, закладах освіти, при будинках культури, — але всі вони були на рівні художньої самодіяльності. З часом їх рівень зростав і почали зароджуватись професійні ансамблі. Лідерами вважались

  • Гурт ВІА «Славутич» напівпровідникового заводу (керівник Олександр Дорошенко — гітарист, композитор, аранжувальник; основний склад Петро Борис, Юрій Борис, В. Клімочкин, Л. Грабер, А.Гуц, І.Комашко.) лауреат республіканського конкурсу комсомольської пісні;
  • Гурт ВІА «Радуга» (керівник М. Борисенко), який виступав (грав) на танцмайданчику «Ромашка» у Комсомольському парку.

Сучасність

Парки[edit | edit source]

Парк Херсонська фортеця вважається найстарішим, оскільки він створений на місці колишньої Херсонської фортеці, від якої до наших днів збереглися залишки валів і двоє воріт — Московські і Очаківські. Очаківська брама є символом міста і зображена на його гербі. На околиці парку розташована будівля колишнього Арсеналу, пам'ятки архітектури. У центрі парку радянська влада з ідеологічних міркувань встановила пам'ятники  Іллі Кулику та Миколі Суботі. Сьогодні в парку люблять відпочивати містяни, побудовані тенісні корти і працюють літні кафе-майданчики.

Дендропарк

Дендрологічний парк Інституту зрошуваного землеробства НААН України був створений у 1965 році згідно з розпорядженням Ради міністрів УРСР від 13.09.1963 р. № 1391-Р та на його підставі рішенням виконкому Херсонської обласної ради трудящих від 19.09.1963 р. № 374. Рішенням Херсонського облвиконкому від 04.12.1975 р. № 651/24 Дендропарку УкрНДІзз було надано статус  «Парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення».

Дендропарк закладений у регулярному ландшафтному стилі, на площі 5,6 га. На цей час загальна площа парку становить 4,2 га. Парк зберігся у його первісному плануванні. Парк складається з головної заасфальтованої алеї, яка оточена хвойними породами дерев, а також 10 діагональних та перпендикулярних щодо головної бічних алей, більшість з яких вимощена плиткою. У північній частині дендропарку знаходиться ставок. На головній алеї — бюст академіку Д. М. Прянишникову.

На території парку інтродуковано 90 видів деревних та чагарникових рослин. Частина з них, на жаль, не збереглася. Станом на осінь 2010 року відмічено зростання 75 видів. Серед них включена до Червоної книги України береза дніпровська. Також відмічено 18 видів квітково-декоративних рослин, 46 видів дикорослих судинних рослин та 23 види лишайників та ліхенофільних грибів.

Асортимент рослин, які можна побачити в дендропарку:

1. Хвойні рослини: біота східна, туя західна, ялина колюча ф. Голуба, сосна звичайна, ялівець козацький, ялівець віргинський, кипарис аризонський, кедр атласький, тис ягідний, кедр ліванський, сосна кримська.

2. Листопадні рослини: дуб звичайний, дуб пірамідальний, кельреутерія метельчата, клен цукровий, ясень звичайний «Плакучий» (штамб), таволга Вангуттова, софора японська, бирючина звичайна, липа серцелиста, робінія псевдоакація, бузок звичайний, лох сріблястий, юка нитчаста, дейція шершава, платан східний, чубушник звичайний, гіркокаштан звичайний, бобовий анагіролистий, калина звичайна, півонія деревовидна, форзиція середня, таволга японська, вейгела квітуча, барбарис звичайний.

3. Вічнозелені рослини: самшит вічнозелений, магонія падуболиста, ожина, жимолость Джеральда.

4. Ендеміки: ірис низький, береза дніпровська, вероніка лугова, очиток шестикутовий.

5. Лікарські рослини: шавлія лікарська, календула лікарська, лаконос американський, ехіноцея пурпурова, конвалія травнева.

6. Одно-, дво- та багаторічні квіти: чорнобривці похилянні, цинерарія приморська, айстра новобельгійська, гібіскус трав'яний, гладіолус, хризантема, очиток їдкий, ірис гібридний, целозія, аквілегія, кохія, іпомея, лаватера, кареопсіс, сантоліна, мирабеліс, юка нитчаста, рудбекія, геленіум, лілія, сальвія квітуча, агератум, бальзамін, алісум скелястий, рудбкія гібридна, барвінок малий, барвінок великий.

Дендропарк є базою рекреаційного призначення, дослідних робіт, є місцем проведення освітньої роботи зі школярами, студентами та громадянами області, а також місцем відпочинку населення смт Наддніпрянське.

Колектив Інституту зрошуваного землеробства  займається доглядом за деревами та квітниками, вирощуванням розсади квітів, які потім використовуються для посадки парку.

Дендропарк розташований у зоні високої загазованості й виконує роль біологічного фільтра на трасі Херсон-Каховка. Крім того, дендропарк Інституту зрошуваного землеробства (разом із ботанічним садом Херсонського державного університету, дендропарком Херсонського державного аграрного університету та парком школи-інтернату № 2) входить до складу природно-заповідного фонду Херсона і є об'єктом місцевого значення.

Кулінарія[edit | edit source]

Оскільки біля міста повно річок, тут можна відпочити на риболовлі. А де риболовля – там і юшка. Нею пригощають туристів і під час походів, і в ресторанах, і вдома. Готують її тут здавна, і в багатьох є сімейні рецепти. У рибалок на юшку зазвичай збирається різна риба – карась, тарань, лящ, судак, щука. Спочатку рибу сортують на ту, що піде на бульйон та основну. Бульйонну частину з дрібної риби (тарань, карась, краснопірка) відварюють разом із крупно нарізаною морквою та цілими цибулинами, з додаванням невеликої кількості солі. Після того, як дрібна риба і овочі виваряться, вони повністю вибираються (можна процідити через друшляк або марлю) і відкидаються. У готовий бульйон додається чорний перець «горошок», лавровий лист, нарізана дрібними кубиками або бруском морква, шинкована цибуля, можна додати корінь селери, пастернаку або петрушки і грубо різана (на дві або чотири частини) картопля. І в кінці, хвилин за 10 до готовності, - великими шматками нарізана «основна» риба (судак, щука, лящ). Голови і хвости «основної» риби виварюються разом з дрібною рибою у бульйоні. У самому кінці можна додати сезонну зелень (кріп, петрушку), і обов'язково для подачі як приправа готується льок - це дуже-дуже солоний, перчений, часниковий соус, яким заливають рибу та додають до юшки. Рибу витягають з юшки і льохують, тобто поливають отим гострим соусом - льоком. Страва набуває неповторного часниково-перцево-солоного смаку та аромату.[50]

Ще одна візитівка – це чабанська шурпа по-херсонськи. Її рецепт простий: баранина чи свинячі реберця, картопля, цибуля, сіль, перець, часник, зелень. Найсмачніше буде те, що приготують на вогнищі, у казанку. До шурпи теж додають льок – гостру заправку з м’яса, цибулі та спецій (перець, сіль, кріп і петрушка). М'ясо готують доки, поки не почне відставати від костей, потім кидають цілу середнього розміру картоплю і варять хвилин 30-40, поки картопля не розвариться. За 5 хвилин до готовності солять. У глибоке блюдо кладуть ще гаряче м'ясо, сиру цибулю тонкими півкільцями, рубану зелень (багато), перець і часник, заливають півсклянкою бульйону і посипають сіллю. Далі шурпу розливають по тарілках. М'ясо і зелень, за бажанням, картоплю розділяють у тарілки вже за столом.[51]

Баклажани по-херсонськи, коронна місцева страва та консервація на зиму, яка може бути, як закускою, так і доповненням до основних страв та канапок.[52][53][54]А також знаменита місцева кабачкова ікра, рецепт якої вкрав з Херсону шпигун ЦРУ часів «холодної війни».[55]

Сорбет чи щербет з кавунів - найпоширеніший вид солодощів влітку і дуже смачний десерт. Де ж іще його краще смакувати як не на Півдні, у центрі вирощування баштанних культур? З соку кавунів у Херсоні також готують бекмес - страва на кшталт варення чи повидла. Дехто називає його кавуновим медом, який чудово смакує до сирників та рогаликів.

Визначні місця[edit | edit source]

Основна характеристика[edit | edit source]

Одеська (Жовтнева) площа. У XVIII столітті місце, де згодом розташовувалася стара Одеська площа, було єдиним у межах цивільного передмістя Херсона, до якого могли приставати кораблі. Решта берега була заболочена. Тому саме тут було побудовано першу міську пристань у вигляді широкого (близько 15 метрів) дерев'яного моста завдовжки 140 метрів.

До кінця XVIII століття ця пристань занепала і була розібрана, а на початку XIX століття Херсон став губернським центром і пристань було відновлено. У середині XIX століття, коли тривали роботи з будівництва Дніпровської набережної, на майбутній площі було побудовано казарми арештантської роти, яку використовували на роботах.

Після 1856 року на цьому місці облаштували пристань РОПиТ (Російське товариство пароплавства і торгівлі), яка здійснювала вантажні і пасажирські перевезення в міста Олександрівськ (Запоріжжя), Миколаїв і Одесу. Одеський напрямок був найпопулярнішим. Не випадково вже на плані 1874 площа була названа Одеською.

У 1967 році Одеську площу було перейменовано в Жовтневу. Назва ж Одеська перейшла до площі річкового і морського вокзалів.

Портове управління. Управління робіт Херсонського порту засновано в 1902 році згідно з указом Сенату від 3 червня 1902 року. Управління керувало будівництвом портових споруд та оснащенням Херсонського торговельного порту і підпорядковувалося відділу торговельних портів Міністерства торгівлі та промисловості.

Будівля побудована тоді ж, у 1902 році, за проєктом міського архітектора Антона Івановича Сваріка з використанням незвичайних для Херсона елементів романської архітектури. До цього Херсонське портове управління було розміщено в будинку Подпалова по Гімназичній вулиці. На ділянці, відведеній містом у 1901 році, планували ще побудувати житлові будинки, але цей задум здійснився пізніше. Управління робіт Херсонського порту було ліквідовано в 1920 році. Сьогодні в цій будівлі Управління Херсонського морського торгового порту (проспект Ушакова, 4). Будівлю Управління зображено на поштовій картці. На другому плані видно будинки, розташовані на вулиці Гімназичній. Ліворуч — будинок з шатровим дахом Олександра Петровича Писарєва (вулиця Гімназична, 2), правіше будинок з вежею на вулиці Гімназичній, 6, а поряд з ним видно житловий будинок у вигляді вежі (вулиця Морська, 5).

Культові споруди[edit | edit source]

Докладніше: Храми Херсона
Свято-Катериненський собор
Храм святої мучениці Олександри
Костел Пресвятого Серця Ісуса

У Херсоні свої храми мають всі головні конфесії, представлені у державі:

УПЦ МП[edit | edit source]

Православна церква України[edit | edit source]

Католицька церква[edit | edit source]

Протестантизм[edit | edit source]

У місті діють баптисти, п'ятидесятники, Адвентисти.

Іслам[edit | edit source]

Херсонська мусульманська громада

Пам'ятники та меморіальні знаки[edit | edit source]

Меморіальна таблиця на честь Андрія Коношенка

4 січня 2011 року було відкрито меморіальну дошку на честь Андрія Михайловича Конощенка — громадського та політичного діяча Української Народної Республіки. Гранітна плита встановлена на фасаді храму Зосими й Савватія Соловецьких УПЦ КП, який розташований у мікрорайоні Текстильників на вул. Дмитра Марковича, 65. Ініціаторами вшанування видатного херсонця виступили благодійна ініціатива "Героїка" та Херсонський осередок Спілки Української Молоді в Україні.[56]

22 лютого 2014 року у Херсоні під час мирних виступів було знесено пам'ятник В. І. Леніну та встановлено меморіал на честь Героїв Небесної сотні. Меморіал являє собою прапор України та оздоблення навколо п'єдесталу у вигляді традиційної української вишивки.[57]

Серпнем 2015 року у Херсоні відкрито пам'ятний знак на кладовищі — поховані 728 солдатів армії Німеччини, котрі в часи Другої світової війни перебували в херсонському таборі військовополонених. Полонені, що поховані на цьому кладовищі, загинули протягом одного місяця[58]

Засоби масової інформації[edit | edit source]

Інтернет-видання[edit | edit source]

«Мій Херсон» — онлайн-видання, засноване у листопаді 2019 року місцевими журналістами. Основну частину контенту становлять антикорупційні розслідування та огляд політичного життя міста. Наразі «Мій Херсон» входить в 10 найпопулярніших онлайн ЗМІ Херсона.[59]

Кавун.City — міське інтернет-видання, запущене 2019 року командою онлайн-ресурсу «Херсонський вісник» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[60]

У Херсоні друкується близько 20 різних газет і журналів[61]. Серед суспільно-політичних видань найвідоміша газета «Акценты», найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Теленеделя», відомі рекламно-інформаційні видання: «Гривна» та «Из рук в руки».

Місцеві телерадіокомпанії[edit | edit source]

FM-радіостанції[edit | edit source]

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення припинили 18 всеукраїнських та регіональних радіостанцій внаслідок окупації міста та відключення російськими військовиками, замість них мовили російські радіостанції[62] але після звільнення Херсону всеукраїнські та регіональні поступово відновлюють мовлення.[63][64]

№п/п Назва Частота, МГц Потужність Передавач
1
X.ON 87.7 0,5 Херсонська телевежа
2
Радіо Промінь 88.1 2 Херсонська телевежа
3
Мелодія FM (немає мовлення) 90.4 0,25 Херсонська телевежа
4
Radio Relax (немає мовлення) 91.3 0,2 Херсонська телевежа
5
Шлягер FM (немає мовлення) 92.2 0,5 Херсонська телевежа
6
Громадське радіо 94.4 0,5 Херсонська телевежа
7
Армія FM 99.0 0,5 Херсонська телевежа
8
Люкс ФМ 99.4 1 Херсонська телевежа
9
Українське радіо / Українське радіо Херсон (немає мовлення в регіональної філії) 100.6 5 Херсонська телевежа
10
KISS FM (немає мовлення) 101.2 1 Херсонська телевежа
11
Стильне радіо «Перець FM» 101.9 1 Херсонська телевежа
12
Хіт FM (немає мовлення) 102.5 1 Херсонська телевежа
13
DJ FM (немає мовлення) 103.1 1 Херсонська телевежа
14
Радіо «НВ» 103.7 1 Херсонська телевежа
15
Радіо П'ятниця 104.4 1 Херсонська телевежа
16
Радіо «Байрактар» 104.8 1 Херсонська телевежа
17
Радіо Культура 105.6 1 Херсонська телевежа
18
Наше радіо (немає мовлення) 106.2 1 Херсонська телевежа
19
Power FM (немає мовлення) 106.7 1 Херсонська телевежа
20
Radio ROKS 107.6 1 Херсонська телевежа

Пам'ятки історії та культури[edit | edit source]

Пам'ятки історії та культури Херсона:

Сучасний вигляд Українського Народного Будинку
Меморіальна дошка на честь першої в Україні цивільної радіостанції

Видатні уродженці міста[edit | edit source]

Докладніше: Херсон в особах

Міста-побратими[edit | edit source]

Херсон є членом Міжнародної Асамблеї столиць і великих міст. Також на честь давніх відносин з містами-побратимами була названа вулиця Залаегерсег і мікрорайон Шуменський.

Галерея[edit | edit source]

Панорами міста[edit | edit source]

Панорама головного входу до парку «Херсонська фортеця»
Панорама Херсонського парку
Херсонський парк культури та дозвілля ім. Т. Шевченка

Див. також[edit | edit source]

Виноски[edit | edit source]

  1. Офіційний сайт Херсонської міської ради. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2012. 
  2. Чисельність населення (за оцінкою) та середня чисельність (щомісячно) [Архівовано 3 травня 2021 у Wayback Machine.] // Головне управління статистики у Херсонській області
  3. Розпорядження Президента України №30/2023-рп «Про призначення Р.Мрочка начальником Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області». Президент України. 2 березня 2023. Архів оригіналу за 3 жовтня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023. 
  4. Указ Президента України від 6 березня 2022 року № 111/2022 «Про встановлення почесної відзнаки «Місто-герой України»»
  5. Welle (www.dw.com), Deutsche. Мер Херсона: «Де-юре ми — Україна, а де-факто — в окупації» | DW | 12.04.2022. DW.COM (uk-UA). Процитовано 28 квітня 2022. 
  6. Зеленський про звільнення Херсона: Україна повертає своє. DW.com. 11 листопада 2022. 
  7. Звільнення Херсона. Підрив Антонівського моста. Пушкінопад. Радіо Свобода. 11 листопада 2022. 
  8. З піснями і тостами: звільнення Херсона святкують в інших містах України і навіть за кордоном. ТСН. 11 листопада 2022. 
  9. Мундири в Крові: хтивий збоченець Потьомкін, що мріяв бути монархом
  10. Херсон первинний: Як зводили місто та де були Біліковичі
  11. С. Г. Водотика, Т. С. Водотика. Херсон, обласний центр [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2013. — 688 с.
  12. Известия Херсонского уездного земства. — 1917. — 17 грудня. — С. 1651—1652
  13. Трагедія 1937—1938 років у Херсоні. vgoru.org (uk-UA). Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021. 
  14. Administrator. К годовщине освобождения города Херсона - Херсонський обласний краєзнавчий музей. hokm.ks.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018. 
  15. Крим ‒ Херсон ‒ Європа: «паспортний туризм» кримчан, radiosvoboda.org
  16. Український прапор, з яким жителі Криму стояли на проукраїнських мітингах, зберігається у Херсоні most.ks.ua
  17. Zaxid.net. Ворог із важкими втратами прорвав оборону Херсона. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 20 березень 2022. Процитовано 16 березня 2022. 
  18. Як відбувався бій за Антонівський міст під Херсоном. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 лютий 2022. Процитовано 19 березня 2022. 
  19. У Херсон уночі увійшли російські війська, вони захопили річковий порт і залізничний вокзал, lb.ua (Перевірено 2 березня 2022)
  20. Штурм Херсона: як армія Росії атакує південь України, radiosvoboda.org (Перевірено 2 березня 2022)
  21. Окупанти планують проголосити "Херсонську народну республіку" в Херсоні. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 березень 2022. Процитовано 5 березня 2022. 
  22. Херсонці вийшли на акцію протесту, аби показати, що Херсон —це Україна. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 5 березень 2022. Процитовано 5 березня 2022. 
  23. Кулініч, Ірина (6 березня 2022). У Херсоні та області влаштували мітинг проти російських окупантів – звучить український гімн. Відео. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Архів оригіналу за 6 березень 2022. Процитовано 6 березня 2022. 
  24. У Херсоні люди знову вийшли на мітинг, росіяни не встигли розігнати // Українська правда. — 3 квітня 2022
  25. Окупанти відкривають пункти видачі російських паспортів в Херсонській області. РБК-Украина (рос.). Процитовано 28 червня 2022. 
  26. Ольга Глущенко (11 серпня 2022). ЗСУ знищили пункт управління ворожої армії – командування "Південь". Українська правда. 
  27. Анна Конюченко (29 серпня 2022). ЗСУ завдали удару по військовій частині та складах військ РФ у Херсоні. Дзеркало тижня. 
  28. Як окупанти відступали з Херсона: нові подробиці зі звільненого міста. ТСН. 22 листопада 2022. 
  29. До Херсона заходять підрозділи ЗСУ. Deutsche Welle. 11 листопада 2022. 
  30. Ukraine reports looting of Kherson museums by Russian troops. El Pais. 17 листопада 2022. 
  31. Russia to take over Ukrainian museum collections as formal annexation plans announced. The Art Newspaper. 30 вересня 2022. Архів оригіналу за 20 листопада 2022. Процитовано 6 грудня 2022. 
  32. "У нас будет бойня, мы готовы". Кто остается в Херсоне и кто его покидает. BBC. 27 жовтня 2022. Архів оригіналу за 19 листопада 2022. 
  33. В РФ заявили об атаке беспилотников на Черноморский флот и выходе из «зерновой сделки». 248-й день войны России против Украины. Онлайн RFI. Radio France internationale. 29 жовтня 2022. Архів оригіналу за 30 жовтня 2022. 
  34. Война Двести семьдесят четвертый день. Meduza. 24 листопада 2022. Архів оригіналу за 6 лютого 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.  (рос.)
  35. Приазов'я, Новини (31 січня 2023). «Розстріляли, підірвали, ховати не дозволяли». На Херсонщині розповіли про масове поховання в селі Правдине. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 7 червня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023. 
  36. Криваве Різдво. Росія вдарила по центру Херсона, багато загиблих і поранених - BBC News Україна. BBC. 24 грудня 2022. Архів оригіналу за 7 червня 2023. Процитовано 15 грудня 2023. 
  37. У Хмельницькому ракета вбила дівчину, на Херсонщині хлопець двічі потрапив під вогонь - BBC News Україна. BBC. 1 січня 2023. Архів оригіналу за 2 січня 2023. Процитовано 15 грудня 2023. 
  38. Внаслідок обстрілу Херсона загинула людина - міськрада. «Корреспондент». 2 лютого 2023. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 13 лютого 2023. 
  39. Окупанти обстріляли Херсон і прилеглі селища: двоє людей загинули, ще 4 поранені (ДОПОВНЕНО). Громадське. 8 лютого 2023. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 13 лютого 2023. 
  40. Чисельність населення в м. Херсон. index.minfin.com.ua. Процитовано 24 березня 2023. 
  41. Кабузан В.М — Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья, конец XVIII-первая половина XIX в
  42. а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  43. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Николаев. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 3 травня 2015. 
  44. В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
  45. а б в Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 3 травня 2015. 
  46. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Херсон. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 травня 2015. 
  47. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область[недоступне посилання]
  48. Указ президента України 254—2020. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2021. 
  49. Указ президента України 868—2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 18 травня 2020. 
  50. Подорожуємо Україною: які страви варто спробувати в Херсоні
  51. Про шуляки та юшку по-херсонськи
  52. option=com_content&view=article&id=335&catid=18&Itemid=122 Баклажани по-херсонськи
  53. Баклажани по-херсонськи: найсмачніша закуска з баклажанів на зиму
  54. Ідеальна закуска до м’яса – як законсервувати баклажани по-херсонськи на зиму
  55. Як ЦРУ викрало рецепт херсонської кабачкової ікри
  56. У Херсоні встановили меморіальну дошку політику часів УНР (ТСН). Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 7 вересня 2011. 
  57. У Херсоні замість Леніна відкрили пам'ятник Небесній сотні. 24tv. 31-03-2014. Архів оригіналу за 07-10-2014. Процитовано 01-10-2014. 
  58. У Херсоні відкрили пам'ятний знак на кладовищі, де поховані військовополонені німецької армії. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019. 
  59. Мій Херсон. Новини твого міста. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 28 березня 2020. 
  60. Кавун.City — про що наш сайт та хто його створив (спойлер: ви нас вже добре знаєте). Кавун.City (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019. 
  61. Перелік друкарських видань Херсона. Архів оригіналу за 17 липня 2010. Процитовано 13 червня 2010. 
  62. В Херсоне отключили украинские FM-радиостанции. 
  63. У Херсоні припинили трансляцію пропагандистські канали РФ, але повернулося українське радіо // НВ. — 7 листопада 2022 р.
  64. До Херсона повернулося українське телебачення і радіо // Укрінформ. — 13.11.2022
  65. Херсон та шведський Норрчепінг стали містами-побратимами. decentralization.gov.ua. Процитовано 19 грудня 2023. 
  66. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела, посилання і література[edit | edit source]

Білозерський район Миколаївська область
(Снігурівський район)
Білозерський район
Білозерський район Олешківський район
Голопристанський район Олешківський район