Émile Bertin (крейсер)
| «Еміль Бертен» | ||
|---|---|---|
| Émile Bertin (croiseur) | ||
 | ||
| Французький легкий крейсер «Еміль Бертен» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | легкий крейсер типу «Еміль Бертен» | |
| Попередній клас | «Жанна д'Арк» | |
| Наступний клас | «Ла Галісоньєр» | |
| Держава прапора |  Франція
| |
| Належність |  Військово-морські сили Франції
| |
| На честь | єдиний корабель флоту на ім'я «Еміль Бертен»[Прим. 1] | |
| Корабельня | Ateliers et Chantiers de Saint-Nazaire Penhoët, Сен-Назер
| |
| Замовлено | 18 грудня 1928 | |
| Закладено | 18 серпня 1931 | |
| Спущено на воду | 9 травня 1933 | |
| Введено в експлуатацію | 28 січня 1935 | |
| На службі | 1935–1959 | |
| Виведений зі складу флоту | 27 жовтня 1959 | |
| Статус | 1961 року розібраний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 5 886 тонн (стандартна) 6 530-8 480 тонн (повна) | |
| Довжина | 177 м | |
| Ширина | 15,84 м | |
| Осадка | 5,44 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 × парових турбіни Parsons 6 × парових котлів Penhoët | |
| Гвинти | 4 | |
| Потужність | 102 000 к.с. | |
| Швидкість | 34 вузли (63 км/год) | |
| Дальність плавання | 6000 миль (11 000 км) на швидкості 15 вузлів | |
| Екіпаж | 711 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 9 (3 × 3) × 152-мм гармат Modèle 1930 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 550-мм торпедних апаратів 200 морських мін | |
| Зенітне озброєння | 4 (1 × 2 і 2 × 1) × 90-мм зенітних гармати Modèle 1926 8 (4 × 2) × 37-мм автоматичних зенітних гармат Modèle 1925 8 (4 × 2) × 13,2-мм великокаліберних кулеметів M1929 | |
«Еміль Бертен» (фр. Émile Bertin — військовий корабель, легкий крейсер однойменного типу військово-морського флоту Франції часів Другої світової війни.
«Еміль Бертен» був закладений 18 серпня 1931 року на верфі компанії Ateliers et Chantiers de Saint-Nazaire Penhoët у Сен-Назері. 9 травня 1933 року спущений на воду, а 28 січня 1935 року увійшов до складу ВМС Франції.
Історія служби[ред. | ред. код]
Напередодні Другої світової війни крейсер «Еміль Бертен» служив флагманом флотилії з 12 великих есмінців класів типу «Ле Фантаск» і «Вокелен» в Атлантиці. На початку 1939 року його перевели до Тулону.
23 вересня 1939 року він потай прибув до Лівану, завантажений 57 тоннами золота — польським державним золотим запасом — і повернувся до Тулона. На початку 1940 року, після ремонту в Тулоні, він здійснював спостереження навколо Канарських островів, щоб переконатися, що там немає німецьких військ.
Після подальшого ремонту в Бресті, на початку квітня 1940 року, «Еміль Бертен» під командуванням адмірала Едмона Деррієна став флагманом Групи Z, французької ескадри, що підтримувала Норвезьку кампанію союзників. Окрім «Еміля Бертена», до складу групи Z входили 2400-тонні великі есмінці «Тарту», «Шевальє Поль», «Майє Брезе», «Мілан», «Бізон» і «Еперв'є», а також 1500-тонні «Брестуа», «Булонне» і «Фудруан». 19 квітня біля острова Намсус він був атакований Люфтваффе і пошкоджений бомбами. Крейсер повернувся в Брест на ремонт і залишався там до 21 травня, після чого був замінений біля Норвегії крейсером «Монткальм».
Французький крейсер здійснив два походи з Бреста до Галіфаксу, Нова Шотландія, перший з них з крейсером «Жанна д'Арк» та авіаносцем «Беарн», які перевозили золото з Банку Франції. Капітуляція Франції була підписана невдовзі після того, як «Еміль Бертен» пришвартувався вдруге, і коли капітан Батте зв'язався з французьким Адміралтейством, щоб отримати пораду, крейсер отримав наказ відправитися із золотом до Фор-де-Франс, Мартиніка. Жодні зусилля присутніх підрозділів Королівського флоту не змогли запобігти цьому, але океанський лайнер «Пастер», який мав слідувати за «Емілем Бертеном», не зміг покинути Галіфакс достатньо швидко. Його захопили і використовували як військовий корабель під британським прапором.
Після прибуття на Мартиніку і безпечного вивантаження золота, корабель приготувався до захисту острова від очікуваної британської атаки, від якої під тиском Сполучених Штатів британці відмовилися. Протягом наступних двох років корабель простоював на якорі біля Фор-де-Франс, поки 16 травня 1942 року під тиском США влада Віші не наказала знерухомити його.
У червні 1943 року він приєднався до союзних військ під французьким прапором і був модернізований на військово-морській верфі у Філадельфії. Пізніше «Еміль Бертен» діяв у Середземному морі, брав участь у вторгненні союзників на південь Франції, а згодом обстрілював позиції Осі вздовж Італійської Рив'єри.
Після виконання різних середземноморських завдань крейсер зайшов у Тулон на ремонт до жовтня 1945 року. Потім «Еміль Бертен» діяв як флагманський корабель в Індокитаї до 2 липня 1946 року, після чого він відплив додому разом з крейсером «Турвіль». Потім «Еміль Бертен» служив навчальним артилерійським кораблем, поки флот остаточно не списав його на металобрухт у жовтні 1959 року.
Див. також[ред. | ред. код]
- HMS Royalist (89)
- Karlsruhe (1927)
- Pompeo Magno
- Кіров (крейсер)
- USS Philadelphia (CL-41)
- Наторі (крейсер)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- ↑ французького вченого, морського інженера і винахідника Луї-Еміля Бертена
- Джерела
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Émile Bertin (крейсер) |
- Jordan, John (1996). «Emile Bertin: Fast Minelaying Cruiser». In McLean, David & Preston, Antony (eds.). Warship 1996. London: Conway Maritime Press. pp. 53–65. ISBN 0-85177-685-X.
- Jordan, John & Moulin, Jean (2013). French Cruisers 1922—1956. Barnsley, UK: Seaforth Publishing. ISBN 978-1-84832-133-5.
