Іберійські гори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іберійські гори

Sistema Ibérico (ісп.)
Вид на масив Монкайо
Вид на масив Монкайо
Вид на масив Монкайо
Країна Іспанія Іспанія
Довжина 500 км
Найвища точка Монкайо
 - висота 2,314 м
Іберійські гори на мапі Піренейського півострова
Іберійські гори на мапі Піренейського півострова
Іберійські гори на мапі Піренейського півострова
CMNS: Іберійські гори
у Вікісховищі

Іберійські гори (ісп. Sistema Ibérico) — велика область гірських пасом і масивів розташованих в центральних районах Піренейського півострова, що майже досягають узбережжя Середземного моря у Валенсії на сході.

З гідрографічної точки зору ця система має також велику важливість, вона розокремлює сточище більшості великих річок Іспанії та Португалії, зокрема Ебро, Дору, Тахо, Гвадіана (Санкара — Сигуела), Хукар і Турія.

Розташування та опис[ред. | ред. код]

Іберійські гори на заході межують з нагір'ям Месета і відокремлює Месету від долини Ебро і від середземноморського узбережжя.

Ця гірська система прямує північний захід — південний схід між рівниною Ебро і нагір'ям Месета понад 500 км, від Ла-Буреба до Кантабрійських гір на Середземноморському узбережжі у Валенсії на півдні і до Тортоси і дельти Ебро на сході. Основна частина Іберійських гір розташований на півдні Арагона. Кордильєра-Пребетіка розпочинається на південь від Іберійських гір.

Геологія Іберійських гір є вельми складною, цю гірську систему навряд чи можна визначити як однорідну систему. Вона складається з різних за віком та походженням терейнів, геологічних порушень — скидів, надвигів, розломів тощо, без певного спільного петрологічного складу і загальної структури. Проте нуммулітові вапняки, мармури і пісковики є спільними для всього району.

Депопуляція[ред. | ред. код]

Іберійські гори зазнали великої депопуляції з початку 20 століття. Наразі існує багато мертвих міст або занедбаних сіл, особливо в провінції Теруель[1] У більшості міст населення є залишковим. У деяких випадках багато жителів не є тубільцями, а заробітчанами з Румунії або Магрибу[2]

Фауна[ред. | ред. код]

Депопуляція сприяла відродженню дикої природи, остання колонія грифів в Європі знаходиться в Іберійських горах. Також розповсюдженні орли (Aquila chrysaetos, Hieraaetus fasciatus, Hieraaetus pennatus, Circaetus gallicus). Ссавці представлені, Capra pyrenaica, сарна європейська, дикий кабан, борсук європейський, Genetta genetta тощо[3].

Рептилії представлені: Lacerta lepida, Psammodromus algirus, Psammodromus hispanicus, Podarcis muralis, Podarcis hispanica, Chalcides chalcides, Chalcides bedriagai, Anguis fragilis, Natrix maura, Natrix natrix, Malpolon monspessulanus, Elaphe scalaris, Coronella girondica, Coronella austriaca і Vipera latastei

Амфібії представлені:Rana perezi, Bufo bufo, Bufo calamita, Alytes obstetricans, Triturus marmoratus, Lissotriton helveticus, Hyla arborea, Salamandra salamandra, Pleurodeles waltl.

Флора[ред. | ред. код]

Змішані та листяні ліси представлені видами: сосна приморська, сосна звичайна, сосна гачкувата, Quercus rotundifolia, Quercus pyrenaica, Quercus faginea, бук звичайний і береза повисла.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pueblos deshabitados - Collado de la Grulla (Teruel). Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 28 травня 2013.
  2. Un pueblo de Teruel, salvado por la inmigración. Архів оригіналу за 5 березня 2013. Процитовано 28 травня 2013.
  3. Walking In Spain. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 травня 2013.