Ігнатій Токарчук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Токарчук.
Ігнатій Токарчук
Єпископ Ігнатій Токарчук (3 травня 2006 р.)
Герб
Герб
Гасло: Deus Caritas
Архієпископ і митрополит Перемишльський
з 1992—1993
Конфесія: Римо-Католицька Церква
Попередник: Францішек Барда
Наступник: Юзеф Міхалік
 
Альма-матер: Вища духовна семінарія Львівської архидієцезії і Люблінський католицький університет
Науковий ступінь: доктор філософії
Діяльність: викладач університету, католицький священник, архієпископ, католицький єпископ
Народження: 1 лютого 1918(1918-02-01)
Вищі Луб'янки, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 29 грудня 2012(2012-12-29) (94 роки)
Перемишль
Священство: 21 червня 1942;
Єп. хіротонія: 6 лютого 1966
Єпископства: Єпископ Перемишльський (1965—1992)

Нагороди:

Орден Білого Орла (Польща)
Орден Білого Орла (Польща)

CMNS: Ігнатій Токарчук у Вікісховищі

Ігна́тій Тока́рчук,[3][4] чи Ігна́цій Ма́рцін Тока́рчук (пол. Ignacy Marcin Tokarczuk; 1 лютого 1918, с. Вищі Луб'янки, нині Тернопільського району , Тернопільська область — 29 грудня 2012, Перемишль, Польща) — польський римо-католицький релігійний діяч, єпископ, доктор філософії, перемишльський дієцезіальний єпископ в 1966—1993 роках (в роках 1992—1993 перший Перемишльський архієпископ-митрополит), в роках 1991—1992 архієпископ ad personam, з 1993 року архієпископ-емерит Перемишльської архідієцезії, кавалер Ордену Білого Орла. Противник комуністичної влади.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 лютого 1918 року в с. Вищі Луб'янки біля Збаража (нині Тернопільського району, Тернопільська область, Україна).

Протягом 1937—1942 рр. навчався у Львівській Вищій Духовній семінарії. 21 червня 1942 року єпископ-помічник Евгеніуш Базяк висвятив його на священика.

Працював вікарієм у парафії св. Станіслава у Золотниках, потім у львівській парафії св. Марії Магдалини. У листопаді 1945 року змушений виїхати до Катовиць у Польщі, працював вікарієм парафії Христа Царя. Після навчання в 1946—1951 рр. у Люблінському католицькому університеті (KUL) отримав науковий ступінь доктора філософії. У 1952—1965 рр. душпастирював в Ольштині, Ожехові, Плюшках, Гуткові та Любліні, викладав у семінаріях. 3 березня 1965 року призначений єпископом Перемишльським.

3 червня 1991 р. Папа Йоан Павло ІІ підніс його до гідності архієпископа ad personam, а 25 березня 1992 р. призначив Перемишльським митрополитом архієпископом. Комуністична влада вважала його поряд з кардиналами Стефаном Вишинським та Войтилою головним своїм ворогом. За 28 років його урядування в архідієцезії повстало понад 220 нових парафій, споруджено близько 200 костелів парафіяльних та 170 філіальних. 17 квітня 1993 р. Папа Йоан Павло ІІ прийняв зречення архієпископа Ігнатія Токарчука з уряду.

Єпископ-сеньйор І. Токарчук помер 29 грудня 2012 року о 8.30 ранку в Перемишлі, похорон відбувся 2 січня 2013 року.

Зв'язки з Україною[ред. | ред. код]

Єпископ Ігнатій Токарчук залишився пов'язаний з Україною, надавав Римо-католицькій Церкві на наших теренах величезну допомогу: сприяв у зборі коштів для побудови та відновлення храмів, підтримував проведення історично-культурних заходів (виставок, лекцій тощо), чимало підтримав також і видавництво «Волання з Волині».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  2. ↑ Zmarł arcybiskup Ignacy Tokarczuk
  3. ↑ В Перемишлі помер єпископ-сеньйор Ігнатій Токарчук — Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 6 лютого 2017.
  4. ↑ Новий Схематизм Львівської архидієцезії РКЦ — Радіо Ватикану

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Єпископи-ординарії
Іван (?–1351?) • Миколай Русин (1353—1375?) • Ерік з Вінзену (1377—1391) • Мацей Яніна (1392—1420) • Януш з Любеня (1420—1435) • Пйотр з Хжонстова (1436—1452) • Миколай з Блажейова(1452—1474) • Анджей Опоровський (1479—1481) • Пйотр Мошинський (1482—1484) • Ян Казьмєрський (1484—1485) • Ян з Тарґовиська (1486—1492) • Миколай Крайовський (1492—1498) • Анджей Боришевський (1501—1503) • Мацей Джевіцький (1503—1514) • Петро Томіцький (1514—1520) • Рафал Лещинський (1520—1523) • Анджей Кшицький (1523—1527) • Ян Карнковський (1527—1531) • Ян Хоєньський (1531—1535) • Пйотр Ґамрат (1535—1537) • Станіслав Тарло (1537—1544) • Ян Дзядуський (1545—1559) • Філіп Паднєвський (1560) • Валентій Гербурт (1560—1572) • Лукаш Косцелецький (1574—1577) • Войцех Старозребський Собеюський (1577—1580) • Ян Боруковський (1583—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Вавжинець Гослицький (1591—1601) • Мацей Пстроконський (1601—1608) • Станіслав Сецинський (1608—1619) • Ян Венжик (1619—1624) • Ахаци Ґроховський (1624—1627) • Адам Новодворський (1627—1631) • Генрик Фірлей (1631—1635) • Анджей Шолдарський (1635—1636) • Петро Гембицький (1636—1642) • Александер Тшебінський (1642—1644) • Павел Пясецький (1644—1649) • Ян Хризостом Замойський (1649—1654) • Анджей Тшебіцький (1654—1658) • Станіслав Сарновський (1658—1677) • Ян Станіслав Збонський (1677—1689) • Георг Альбрехт Денгофф (1689—1701) • Ян Казімеж де Альтен Бокум (1701—1718) • Кшиштоф Анджей Ян Шембек (1719—1724) • Александер Антоній Фредро (1724—1734) • Валентій Александер Чапський (1737—1741) • Вацлав Сераковський (1742—1760) • Міхал Водзіцький (1760—1764) • Валентій Венжик (1765—1766) • Анджей Миколай Млодзейовський (1766—1768) • Юзеф Тадеуш Керський (1768—1783) • Антоній Вацлав Бетанський (1783—1786) • Антоній Ґолашевський (1786—1824) • Ян Антоні де Поточкі (1825—1832) • Міхал Корчинський (1834—1839) • Франциск Ксаверій Захар'ясевич (1840—1845) • Францішек Вежхлейський (1846—1860) • Адам Ясинський (1860—1862) • Антоній Манастирський (1863—1869) • Мацей Гіршлер (1870—1881) • Лукаш Солецький (1881—1900) • Юзеф Пельчар (1900—1924) • Анатоль Новак (1924—1933) • Францішек Барда (1933—1964) • Ігнатій Токарчук (1966—1993) • Юзеф Міхалік (1993—2016) • Адам Шаль (від 2016)
Єпископи-помічники
Ян Дембський (1682—1690) • Людвік Бартоломей Залуський (1692—1699) • Павел Константи Дубравський(1699—1714) • Лукаш Яцек Чермінський (1714—1717) • Станіслав Юзеф Гоз'юш (1718—1720) • Міхал Пеховський (1721—1723) • Францішек Антоній Шембек (1724—1728) • Анджей Пруський (1729—1759) • Єронім Велоґловський (1761—1767) • Міхал Вітославський (1768—1769) • Станіслав Виковський (1770—1776) • Міхал Сераковський (1778—1786) • Антоній Вацлав Бетанський (1781—1783) • Ігнатій Лобос (1882—1885) • Якуб Ґлазер (1887—1898) • Юзеф Пельчар (1899—1900) • Кароль Фішер (1901—1931) • Францішек Барда (1931—1933) • Войцех Томака (1934—1967) •Станіслав Якель (1957—1983) • Болеслав Таборський (1964—1993) • Тадеуш Блашкевич (1970—1991) • Стефан Москва (1984—2004) • Едвард Бялоґловський (1988—1992) • Едвард Франковський (1989—1992) • Адам Шаль (2000—2016) • Мар'ян Роєк (2006—2012) • Станіслав Ямрозек (від 2013) • Кшиштоф Худзьо (від 2013)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ігнатій_Токарчук&oldid=35794002