Ігнац Зайпель
| Ігнац Зайпель | |
|---|---|
| нім. Ignaz Seipel | |
 Ignaz Seipel | |
| Федеральний канцлер Австрії | |
| 1922 — 1924 | |
| Попередник | Іоганн Шобер |
| Наступник | Рудольф Рамек |
| Федеральний канцлер Австрії | |
| 1926 — 1929 | |
| Попередник | Рудольф Рамек |
| Наступник | Ернст Штреєрувіц |
| Народився |
19 липня 1876[1][2][…] Відень, Австро-Угорщина[4] |
| Помер |
2 серпня 1932[1][2][…] (56 років) Перніц, Вінер-Нойштадт-Ланд, Нижня Австрія, Австрія |
| Похований | Віденський центральний цвинтар |
| Відомий як | дипломат, есперантист, політик, католицький священник, викладач університету |
| Місце роботи | Віденський університет і Зальцбурзький університет |
| Країна | Австрія |
| Alma mater | Віденський університет |
| Політична партія | Християнська соціалістична партія Австрії |
| Релігія | католицька церква |
| Підпис |
.JPG){kind=small} |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ігнац Зайпель (нім. Ignaz Seipel; 19 липня 1876, Відень — 2 серпня 1932, Перніц) — австрійський політик, Федеральний канцлер Австрії у 1922-24 та 1926-29 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
Ігнац Зайпель був священиком у католицькій церкві. Згодом він здобув докторський ступінь з теології у 1903 році у Віденському університеті. Він був членом Християнської соціалістичної партії. під час Першої світової війни, написав багато відомих праць, в тому числі «Нація і Держава» (нім. Nation und Staat 1916), що допомогла посилити його роль у подальшому партійному житті. У своїх працях, на відміну від більшості його сучасників, таких як Вудро Вільсон та його риторика, він вбачав первинною функцією держави — захист суверенітету, а потім нації.[5]
Вперше Ігнац Зайпель вступив на пост Федерального канцлера у 1922 році та зберігав повноваження до 1924 року. Вдруге він займав цю посаду з 1926 до 1929 року. Його головною політикою було підтримання співробітництва між багатими промисловцями й воєнізованими підрозділами Хеймверу. Це призвело до посилення насильства на вулицях, що вилилось у масові заворушення, названі «Різнею 15 липня 1927 року».
Його політика також призвела до зростання невдоволення серед профспілок, й у червні 1924 року було здійснено замах на його життя[6].
У галузі зовнішніх відносин він підписав Протокол про реорганізацію Австрії в рамках Ліги Націй (4 жовтня 1922), а також уклав угоду з урядом Італії щодо координації зовнішньої політики між двома країнами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11861293X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ John W. Boyer, Culture and Political Crisis in Vienna: Christian Socialism in Power, 1897—1918, стор. 411.
- ↑ The World: Past as Prologue; The Politics of Assassination. The New York Times. 19 травня 2002. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 27 січня 2023. (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Німецька національна бібліотека
- Ignaz Seipel: Christian statesman in a time of crisis by Klemens Von Klemperer (Princeton University Press, 1972, ISBN 0-691-05197-6)
- Fascist Movements in Austria: from Schönerer to Hitler by F. L. (Francis Ludwig) Carsten (Лондон, 1977, ISBN 0-8039-9992-5, ISBN 0-8039-9857-0)
- «From Class Conflict to Class Cooperation: The Evolution of Austrian Cooperation» [1] [Архівовано 19 липня 2007 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- [2] [Архівовано 31 січня 2011 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||||||
- Народились 19 липня
- Народились 1876
- Уродженці Відня
- Померли 2 серпня
- Померли 1932
- Померли в Нижній Австрії
- Поховані на Центральному цвинтарі Відня
- Науковці Віденського університету
- Науковці Зальцбурзького університету
- Випускники Віденського університету
- Міністри закордонних справ Австрії
- Федеральні канцлери Австрії
- Католицькі священники