Ізабель Аджані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізабель Аджані
Isabelle Yasmine Adjani
голова журі Каннського кінофестивалюd
Ім'я при народженні Ізабель Ясмін Аджані
Дата народження 27 червня 1955(1955-06-27)[1][2][…] (68 років)
Місце народження XVII округ Парижа, Франція[1][4]
Громадянство Франція Франція
Професія акторка, співачка, кінопродюсер
Alma mater Курси Флоран[5]
Роки активності від 1969
Член у Комеді Франсез
Діти Barnabé Nuyttend і Gabriel-Kane Day-Lewisd
IMDb ID 0000254
Нагороди та премії
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
5 премій «Сезар», премії Каннського та Берлінського кінофестивалів
isabelleadjani.fr
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Ізабель Аджані у Вікісховищі

Ізабе́ль Ясмі́н Аджані́ (фр. Isabelle Yasmine Adjani; нар. 27 червня 1955, Париж) — французька акторка, співачка і продюсерка, володарка багатьох престижних кінопремій. Громадська діячка.

Біографія[ред. | ред. код]

Ізабель Аджані на Берлінському кінофестивалі, 2010 рік

Народилася 27 червня 1955 року в Парижі (за іншими даними — в Баварії) в родині німкені та алжирця турецького походження.

Як акторка дебютувала в 1969 році у фільмі «Маленький вугляр» (Le petit bougnat) — причому знімалася під час літніх канікул. Потім працювала в театрі «Комеді Франсез», де ще в 17 років була відмічена критикою. Славу принесла головна роль у фільмі Франсуа Трюффо «Історія Аделі Г.». За цю роль Аджані була номінована на «Оскар». Після цього Аджані знімалася у найкращих режисерів — Поланського, Бессона, Беккера. І майже усі ці ролі були трагічними.

У 1981 році 26-річна акторка отримала перший «Сезар» за роль у фільмі «Одержима бісом» (режисер — Анджей Жулавський). Ця ж роль разом з роботою у фільмі «Квартет» Джеймса Айворі принесла Аджані Срібну премію за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю. В 1983 Аджані отримує другий «Сезар» за «Убивче літо» режисера Жана Беккера.

У 1988 році Ізабель Аджані дебютувала як продюсерка у фільмі Бруно Нюйттена «Каміла Клодель». В цьому ж фільмі вона зіграла головну роль, яка принесла її третій «Сезар» та нагороду за найкращу жіночу роль на Берлінському кінофестивалі. За цю ж роль Аджані була номінована на «Оскар».

У 1993 році роль королеви Марго в однойменному фільмі режисера Патріса Шеро принесла Аджані четвертий «Сезар». Вп'яте акторка отримала цей приз у 2010 році за фільм Жана-Поля Лілієнфельда «Останній урок».

Ізабель Аджані не була в шлюбі. Має двох синів: від оператора і режисера Бруно Нюйттена та англійського актора Деніела Дей-Льюїса. 2004 року Аджані збиралася одружитися з французьким музикантом і композитором Жаном-Мішелнм Жарром, проте весілля не відбулося.

Ізабель Аджані на Каннському кінофестивалі, 2009 рік

Громадська та інша діяльність[ред. | ред. код]

Ізабель Аджані очолює ряд громадських рухів, бореться проти голоду і расизму, захищає Салмана Рушді, демократію в Алжирі. Вона — голова комісії з авансів при Національному кіноцентрі Франції, яка займається розподілом фінансових коштів, що спрямовуються на розвиток національного кінематографу. У 1997 році вона очолювала журі ювілейного 50-го Каннського кінофестивалю.

Крім зйомок у фільмах, Адждані грає на сцені театрів, записує музичні альбоми. 1983 вона записує свій перший музичний диск. Кліп співачки знімає також починаючий тоді режисер Люк Бессон. З короткого досвіду співпраці пізніше народиться абсолютно культова Підземка, що остаточно і назавжди закріпила зоряний статус Аджані.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]