Ірнерій
 | |
| Громадянство | Священна Римська імперія |
|---|---|
| Дата народження | 1050[1][2] |
| Місце народження | Болонья |
| Дата смерті | 1140 |
| Мова творчості | латина |
| Рід діяльності | правник |
| Працівник у | Болонський університет |
| Відомі учні | Булгаро |
 Ірнерій у Вікісховищі | |
Ірнерій (приблизні роки життя 1055 – 1125[3]) — італійський юрист, професор римського права, засновник Болонського університету (1088) та школи глосаторів (в цьому ж університеті).
Про життя Ірненрія збереглося дуже мало відомостей. Народився він в Болоньї близько 1055 р. Викладав риторику і діалектику в юридичній школі рідного міста. Був радником маркграфині Матильди Тосканської, а також радником при дворах імператорів Генріха V та Лотаря ІІІ [4]. Самостійно вивчав римське право, обравши як посібник для його опанування Corpus Juris Civilis. Через певний час наполегливих студій Юстиніанового зводу законів Ірнерій заявив про себе як про чудового знавця римського права.
За ініціативою Матильди Тосканської 1088 р. Ірнерій розпочав читання публічних лекцій з римського права в Болоньї, що, згідно з історичною традицією, поклало початок існуванню Болонського університету.
Викладання римського права за методом Ірнерія полягало в читанні та коментуванні джерел. Коментування виливається в тлумачення, які диктуються професорами слухачам і записуються останніми. Тлумачення ці називаються глосами, через що і сама школа називається школою глосаторів. Метод глосування зовсім не є винаходом Болонської школи; він історично тягнеться ще від римських юристів класичного періоду і широко використовувався в сучасних болонській юридичних школах Равенни і Павії. Значення (новаторство) Болонської школи полягає не в методі глосування, а в тому матеріалі, який глосувався (Corpus Juris Юстиніана та особливо Дигести, які до Болоньї вивчалися слабо) і в тому глибокому знанні, яке при цьому виявлялось[5].
Ірнерій залишив по собі декілька праць, зокрема Quaestiones de iuris subtilitatibus та Summa Codicis (авторський коментар до Corpus Juris Civilis).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118555812 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ Irnerius // Encyclopedia of the Medieval World. – Vol. 1. – New York: Facts On File, Inc., 2005. – P. 383.
- ↑ Irnerius // Encyclopedia of the Medieval World. – Vol. 1. – New York: Facts On File, Inc., 2005. – P. 384.
- ↑ Покровский И. А. История римского права. – 3-е изд. – Петроград, 1917. – С. 195 (§42).
Література[ред. | ред. код]
- Irnerius // Encyclopedia of the Medieval World. – Vol. 1. – New York: Facts On File, Inc., 2005. – P. 383 – 384.
- E. Spagnesi. Wernerius Bononiensis iudex. La figura storica di Irnerio. – Firenze, 1970 (Accademia toscana di scienze e lettere “La Colombaria”, Studi, XVI).
- Anders Winroth. The Making of Gratian's Decretum. – Cambridge: Cambridge University Press, 2000. Pp.xvi + 245.[недоступне посилання з червня 2019]
- Holdsworth, William Searle, Sir. A history of English law. In twelve volumes. – London, 1922. - Vol. 2. - P. 136 - 137.[недоступне посилання з жовтня 2019]
- G. Mazzanti. Irnerio: contributo a una biografia // Rivista Internazionale di Diritto Comune. – 2000. – №11.
|
