Іскандер-хан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іскандер-хан
Народився 1512
Помер 1561
Бухара, Узбекистан
Посада хан
Рід list of Uzbek khansd
Батько Janibeg Sultand
Діти Абдулла-хан II

Іскандер-хан (*1512 —22 червня 1583) — 10-й хан Держави Шейбанідів у 15611583 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Праонук Абулхайр-хана, володаря Держави кочових узбеків, онук Хаджа-Мухаммеда. Син Джанібек-султана, хакіма (правителя) Міанкаля. Народився 1512 року. Невдовзі разом з батьком перебрався до Карміну, який спадкував 1529 року після смерті Джанібек-султана.

Визнавав зверхність родича — верховного володаря держави Убайдулли-хана. У 1540 року у зв'язку з протистоянням між верховним ханом Абдуллатіфом і Абдулазізом (сином Убайдулли-хана) підтримував останнього. Водночас мав гарні відносини зі своїми братами Кістин Кара-султаном і Пірмухаммедом, правителя Балху.

З початку 1550-х років передав фактичну владу синові Абдуллі-султану. 1551 року перебрався до Балху. Лише після того, як його брат Пірмухаммед у 1556 році став верховним ханом повернувся до Карміна.

1561 року Абдулла-султан погиркався зі стрийком Пірмухаммед-ханом I, після чого у бухарі оголосив Іскандера верховним ханом. Фактично Держава Шейбанідів мала двох верховних володарів до смерті Пірмухаммеда у 1567 році.

Іскандер-хан практично не втручався у державні справи, які доручив синові Абдуллі, який саме в часи офіційного панування батька об'єднав і централізував державу, ліквідувавши до того майже незалежні володіння представників гілок династії Шейбанідів.

Сам Іскандер-хан більше опікувався питаннями релігії, за що отримав прізвисько падишах-і дарвішан (володарем дервішів). На його кошти було зведено у Бухарі мечеть, що отримала ім'я Іскандер-хана (знесено на початку 1950-х років). Іншим захопленням було соколине полювання.

Помер Іскандер-хан 1583 року. Трон перейшов до Абдулли-хана II.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Howorth, Henry Hoyle. History of the Mongols, from the 9th to the 19th Century. Part II division II. The so-called tartars of Russia and Central Asia. Londres: Longmans, Green and Co, 1880.
  • Тревер К. В. История народов Узбекистана: в 2 т. / Якубовский А. Ю. и Воронец М. Э. ; Непомнин В. Я. и Шишкин В. А. — Т. : АН УзССР, 1947. — Т. 2. — 514 с.
  • Ахмедов Б. А. История Балха (XVI—первая половина XVIII в.) / д.и.н. Ганковский Ю. В. — Т. : Фан, 1982. — 295 с.