А

• А (кирилиця) — кирилична літера.
• А, а — в музиці — літерне позначення ноти ля.
• А (префікс) — приставка в словах іншомовного походження, що означав «проти», «без», «не», наприклад: аморальний (а — проти, лат. moralis — моральний) — против моралі; атеїзм (а — без, грец. θεός — бог) — безбожжя; аргон (а — не, грец. έργον — діяльність) — бездіяльний.
• А — слово в українській мові:
  • а) сполучник, вживається також у значенні але, та, проте (в діалектах — в значенні і);
  • б) частка питальна або спонукальна для підсилення мови;
  • в) вигук, що передав здивування, переляк, радість, досаду, рішучість та інші почуття.
• А — знак у при літерному позначенні чисел.
• А (вітамін)
• Аденін — один з нуклеотидів.
• Спілка А
• Техно-мистецька група А
• А (Шіґа)

Звуки

• [а] — неогублений голосний переднього ряду низького піднесення.
• [ɑ] — Неогублений голосний заднього ряду низького піднесення.

Див. також

• A — латиничний символ.
• А̄ (кирилиця) (А з макрон) — буква розширеної кирилиці, яка використовується в евенкському, Мансійському, нанайському, орокскомському, Ульчськму, кільдінському, саамському і селькупському алфавітах.