Абатство Сен-Віктор (Париж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абатство Сен-Віктор
Абатство Сен-Віктор на картині 1655 року
Абатство Сен-Віктор на картині 1655 року
Абатство Сен-Віктор на картині 1655 року
48°50′47″ пн. ш. 2°21′20″ сх. д. / 48.84647247002777704° пн. ш. 2.35573009002777800° сх. д. / 48.84647247002777704; 2.35573009002777800Координати: 48°50′47″ пн. ш. 2°21′20″ сх. д. / 48.84647247002777704° пн. ш. 2.35573009002777800° сх. д. / 48.84647247002777704; 2.35573009002777800
КраїнаФранцузьке королівство
Франція
МістоПариж
ЄпископствоАрхієпархія Парижу
ОрденАвгустинці
Типабатство і втрачена спорудаd
Стильготика
Дата заснування1113
Основні дати:
1113 - Заснування 1790 - Закриття

Абатство Сен-Віктор. Карта розташування: Франція
Абатство Сен-Віктор
Абатство Сен-Віктор
Абатство Сен-Віктор (Франція)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Абатство Сен-Віктор (фр. Abbaye Saint-Victor) — це августинське абатство в передмісті Парижа (нині — П'ятий округ Парижа), де в XII столітті процвітала наука і мистецтво (див. Адам Сен-Вікторський, Гуго Сен-Вікторський). Храм, освячений на честь святого Віктора Марсельського, не зберігся.

Основою абатства була громада августинців- регулярних каноніків, організована в Парижі у 1108 році Гійомом з Шампо. Гійом прагнув долучити секулярне духовенство до чернечого життя, перш за все в тому, що стосується спільного проживання, загального богослужіння (в тому числі співу) і спільної власності. Одразу після заснування монастиря Гійом відкрив в ньому школу, яка отримала всеєвропейську популярність завдяки розвитку в ній духовної і світської вченості. Духовним лідером школи став Гуго Сен-Вікторський. У XII столітті тут працювали богослови і філософи Рішар Сен-Вікторський (учень Гуго) і Вальтер Сен-Вікторський, а писав духовні вірші (які, можливо, клав на власну музику) Адам Сен-Вікторський.

У першій половині XIV століття тут жив і працював над своєю «Всесвітньої історією» хроніст Жан Сен-Вікторський, який залишив цінні свідоцтва про епоху Філіпа IV Красивого і тамплієрів.

Після утворення Паризького університету значення Сен-Вікторської школи дещо знизилося, при тому що університет визнав науковий статус монастирської школи, надавши їй право привласнювати наукові ступені.

За часів Великої Французької революції абатство було розпущено, а велична готична споруда в 1798 році була повністю знищена. Окремі (безцінні) рукописи з бібліотеки абатства були передані в Паризьку національну бібліотеку. Інші будівлі монастирського комплексу були перетворені у винні склади. У наші дні ці будови — частина факультету природничих наук Паризького університету.

Література

[ред. | ред. код]
  • Задворний В. Сен-Віктор // Католицька енциклопедія. — Т. 4. — М., 2011. — Ст. 671—673.