Аванеш-хан
| Аванеш-хан | |
|---|---|
| Помер |
1538 Кенеургенч, Хівинське ханство |
| Посада | хан |
| Рід | Shaybanidsd |
| Діти | Q84724326? |
Аванеш (Аванек)-хан (д/н—1539/1540) — 6-й хівинський хан у 1526—1538 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з роду Арабшахів, гілки Шибанідів. Онук Ядгар-хана, володаря Держави кочових узбеків. Син Амінека, що у 1508 році був претендентом натитул хана Ногайської Орди.
1526 року після смерті брата Буджуґа-хана посів трон. Продовжив політику попередника щодо збереження мирних відносин з Персією. Навпаки хівинський хан допомагав персам у протистоянні з Державою Шейбанідів. Невдовзі його син Дін-Мухаммед заманив у пастку мухаммад-Газі-султана, якого через власну образу вбив. У відповідь брат вбитого — Султан Газі-султан — наказав вбити Алі-султана, брата Дін-Мухаммеда і сина Аванеш-хана. Це спричинило відкриту війну. Ханськівійська біля селиша Кумкенд завдали поразки султан Газі-султану, що вті кдо міста Вазир. Невдоіз того було схоплено і разом з 15 родичами страчено. після цього сини Султан Газі-султана — Умар Газі і Шир Газі — з деякими родичами втекли до Держави Шейбанідів. Наслідком цього стало встановлення повної влади Аванеш-хана над північними володіннями, зокрема Мангишлаком і Вазиром.
Десь у середині 1530-х років син хана — Дін-Мухаммад-султан розпочав з шахом Тахмаспом I перемовини щодо поділу кордонів в районі Карадагу і біля Астрабаду. Це стало приводом для Убайдулли-хана, володжаря Держави Шейбанідів, 1538 року почати війну проти Хорезму. Дізнавшись про наближення війська супротивника, сини Амінек-хана — володарі Хіви і Хазараспа залишили свої мамлакати (володіння) і попрямували до Ургенча, де з'єдналися з Аванеш-ханом. Той також не наважився вступити у відкритий бій, тому відступив на північ у степ. Близько 1539/1540 року у битві біля Біят-Кирі Аванеш-хан зазнав поразки й загинув. Боротьбу з Шейбанідами продовжив брат загиблого Кахлан.
Джерела[ред. | ред. код]
- Howorth, Henry Hoyle. History of the Mongols, from the 9th to the 19th Century. Part II division II. The so-called tartars of Russia and Central Asia. Londres: Longmans, Green and Co, 1880.
- История Узбекистана в источниках. Составитель Б. В. Лунин. Ташкент, 1990
- Хорезм в истории государственности Узбекистана / Ртвеладзе Э. В., Алимова Д. А.. — Ташкент: «Узбекистан файласуфлари миллий жамияти», 2013. — 336 с.