Автопортрет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії з теми
Портрет
Автопортрет Шевченка
Положення людини
Історія[fr] та жанри
Живопис[en] і гравіювання
Портретні галереї
Конкурси та премії
Див. також

Автопортре́т — портрет художника, виконаний ним самим. Значного розвитку автопортрет набуває в епоху Відродження і розквітає в 17 ст. Видатні зразки автопортретів дав великий голландський художник Рембрандт. Одним із зачинателів автопортрету в українському мистецтві був Т. Шевченко. На початку 20 століття визначні зразки автопортретів у місті Львів створив вельми талановитий художник нової української генерації Новаківський Олекса Харлампійович .

Потяг до створення автопортретів[ред. | ред. код]

Відчутний потяг до створення автопортретів відчули вже художники-сучасники Леонардо в 15 столітті. Нещасна доля обійшла небезпекою частку з них, що надало нагоду бачити автопортрети низки італійських митців і в 21 столітті, серед яких Доменіко Гірляндайо, Беноццо Гоццолі, Лука Сіньореллі, Перуджино. Молодий сучасник Леонардо — Рафаель Санті (1483—1520) залишив по собі вже автопортрети в малюнках, у фресці і в живопису олійними фарбами. Деякий час автопортрет італійського митця на фресках слугував як візуальний підпис автора, як то було у Луки Сіньореллі, Беноццо Гоццолі, у Доменіко Гірляндайо. Але не всі художники відчували той потяг і ми ніколи не матимемо автопортретів Паоло Учелло, Андреа дель Кастаньйо, Мазаччо.

Логічно припустити, що в процес створення автопортретів був втягнутий і Леонардо да Вінчі, що зазнавав зневажливого ставлення і в Флоренції, і в Мілані, потерпаючи від невизнання, хоча мав великі амбіції.

Але майже дві третини зниклого чи знищеного приватного архіву і малюнків Леонардо не дають підстав стверджувати, що ранні автопортрети були. Сенсаційні заяви про віднайдення ранніх автопортретів — постійні спекуляції на популярності уславленого дослідника та художника.

Техніки виконання[ред. | ред. код]

Могутній розвиток мистецтва спричинив появу автопортретів в різних матеріалах і техніках. Майже кожний з матеріалів мистецтва годиться для автопортрета :

Олекса Новаківський, «Автопортрет», до 1935 року

Ознаки автопортрета[ред. | ред. код]

Головні ознаки автопортретів дав дослідник Гращенков Віктор Миколайович (1925 — 2005). Він вважав автопортретами зображення з дещо напруженим зором прямо на глядача, неприродною асіметрією обличчя, наявне використання дзеркала тощо.

Один з перших автопортретів[ред. | ред. код]

Свідоцтво про це залишив письменник Плутарх (бл. 45 — бл. 127).

Його виконав видатний скульптор Стародавньої Греції Фідій (бл. 490 до н. е. — бл. 430 до н. е.) . Він довго працював над скульптурами і оздобами нового Парфенону, залишки якого відомі в усьому світі. На мармуровому (?)щиті богині Афіни він і зобразив себе. Заздрізники і вороги скульптора були розлючені і вважали це богохульством. Скульптор помер в засланні.

Відмова від канонів[ред. | ред. код]

Створення автопортретів відновилося в добу Відродження в Західній Європі, коли від середньовічного колективу відокремилась особа. Це особа впевнена у собі, здатна на творчість, ініціативу і незалежність від терору середовища, терору консервативної спільноти. Це доводять сміливий автопортрет оголеного Дюрера чи різкий малюнок — автопортрет Леонардо, старого, в зморшках і набряках під очима і водночас могутнього як велетень.

Відмова від канонів іконопису Візантії спричинила пошуки все нових композицій. Це найкращим чином вплинуло на західноєвропейський живопис, і, також, на автопортрет.

Галерея[ред. | ред. код]

Автопортрет Арчімбольдо. Малюнок, акварель, остання третина 16 ст. Національна галерея (Прага)
Ораціо Борджанні. Автопортрет, початок 17 ст., Національний музей Прадо, Мадрид

Джерела[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • (рос.) Лазарев В. Н. Портрет в европейском искусстве XVII в. — М.—Л., 1937.
  • (рос.) Золотов Ю. К. Французский портрет 18 века. — М.: «Искусство», 1968.
  • (рос.) Всеобщая история искусств, том 1. — М.: «Искусство», 1956.
  • (рос.) Герман М. Ю. Давид Жак Луи. — М.: «Молодая гвардия», 1964.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Автопортрет&oldid=42180842