Автопортрет (Капріоло)
| італ. La donna velata | |
|---|---|
_by_Domenico_Capriolo_(1512%3F,_Hermitage).jpg) | |
| Творець: | Доменіко Капріола |
| Час створення: | 1514 |
| Розміри: | 82 × 60,5 |
| Висота: | 117 см |
| Ширина: | 85 см |
| Матеріал: | олія на полотні |
| Жанр: | автопортрет |
| Зберігається: | Санкт-Петербург, Росія |
| Музей: | Ермітаж |
«Автопортрет» — портрет, створений венеційським художником початку 16 століття, який вважають автопортретом рано померлого митця Доменіко Капріоло.
Опис твору[ред. | ред. код]
За мармуровим парапетом, що відокремлює глядача від зображення, сидить молодик з текою в руках. Зазвичай в них зберігали аркуші з власними віршами чи власними малюнками. Безбородий юнак одягнутий за венеційськими модами початку 16 століття. Розкішні шати скроєні так, щоби відкрити білу сорочку тонкого полотна і підкреслити коштовний оксамит жовтого і червоного кольорів. Останній викликав справжнє запаморочення модників — венеційців, ставши відомою відзнакою як венеційський пурпур. Про венеційське походження юнака свідчить і архітектура на тлі, особливо дзвіниця і церква з вірянами. Прямокутні дзвіниці з дахами-шатро подібного типу будували лише у Венеції чи на підлеглих їй територіях. Про прихильність юнака до античності свідчить уламок давньоримської скульптури богині Венери в ніші споруди за постаттю. Ім'я юнака швидко загубилося, як загубилося і ім'я художника.
Дослідження і розшуки[ред. | ред. код]
В 17 — 18 століттях картину вважали твором Джорджоне. Припустити, що хтось може бути не менш обдарованим за Джорджоне, не відважувались. Лише ретельні дослідження повернуть в історію мистецтв імена Лоренцо Лотто, Джованні Джироламо Савольдо, самого Джорджоне, якого забули в Венеції.
Особливо ретельні дослідження провели в кінці 19 і в 20 століттях. Фарби полотна приємні і теплі. На парапеті віднайдені підпис Dominicus та зображення медалі з антилопою, вказівками віку парубка і року створення картини римськими літерами. Рік створення портрету — 1512-й, парубку тоді було 25. В архівах знайшли згадки про майстра Доменіко Капріола, бо антилопа на полотні (капріоло по італійські) інтерпретована як зашифрований підпис художника. Доменіко Капріола працював по замовам церков, збережене його « Поклоніння немовляті Христу »» в місті Тревізо. Відомо також, що Доменіко Капріола був убитий 1528 року.
Копії[ред. | ред. код]
Приваблива особа на портреті, таємниця молодика з паперами в руках, чіпала і колекціонерів, і художників. Портрет неодноразово копіювали. Вже в 17 столітті копію цього портрету бачили в палаці Н. Пізані в Венеції. В 20 столітті копії портрету розійшлися світом і відомі в Лондоні, в Старій Пінакотеці міста Мюнхен, в музеї міста Павія. Ще один подібний портрет продавали на аукціоні в 1920 році у Великій Британії.
Провенанс[ред. | ред. код]
Ермітажна картина вважається оригіналом і походить з колекції картин лікаря Якопо Музеллі, що вважав її твором Джорджоне. Ще в 17 столітті онуки Музеллі продали портрет агенту короля Франції Луї XIV — Альваресу. На початку 18 століття картину придбав для власних збірок багатій і прихильник мистецтв — П'єр Кроза. Від нащадка П'єра — барона Кроза де Тьєра портрет продано до збірок російської імператриці Катерини ІІ 1772 року і перевезено у Санкт-Петербург.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гос. Эрмитаж, «Западноевропейская живопись», каталог № 2, Л., «Аврора», 1976, с. 97 (рос)
- Сообщения Государственного Эрмитажа, XL, Л., «Аврора», 1975,с. 8-10 (рос)
