Адела Нормандська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адела Нормандська
фр. Adèle de Blois
Народилася 1067
Руан, Нормандське герцогство
Померла 8 березня 1137 або 8 березня 1138[1]
Марсіньї, Бургундія, Королівство Франція
Діяльність аристократка
Титул принцеса і граф[d]
Посада регент, Пріор, регент і регент
Рід Нормандська династія
Батько Вільгельм I Завойовник[2]
Мати Матильда Фландрська[2]
Брати, сестри Adelizad, Constance of Normandyd, Cecilia of Normandyd, Генріх I Боклерк[2], Вільгельм II Рудий[2], Роберт III Куртгьоз і Richard of Normandyd
У шлюбі з Етьєн II де Блуа[2]
Діти William, Count of Sullyd[3], Теобальд II, Стефан[2], Mathilde of Bloisd[3], Adela de Bloisd[3], Henry of Bloisd[3][2], Agnès de Bloisd[3], Eleanor of Champagned[3], Humbert de Blois, Comte de Virtusd[3], Odo de Bloisd[3] і Alice de Bloisd[3]
Автограф

Адела Нормандська (англ. Adela of Normandy; 1062–1067 — 8 березня 1137?) — французька аристократка, регентка Блуаського графства. Дочка Вільгельма Завойовника, дружина Етьєна II, графа Блуа і Шартра, і мати англійського короля Стефана Блуаського.

Відзначена на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Біографія[ред. | ред. код]

Адела, ймовірно, була наймолодшою ​​дочкою Вільгельма Завойовника, короля Англії, і Матільди Фландрської. Точний рік її народження невідомий: очевидно, вона народилася не раніше 1062 і не пізніше 1067. Адела отримала відносно хорошу освіту і володіла латиною. Близько 1083 вона стала дружиною Етьєна-Анрі, спадкоємця графа Блуа і Шартра, одного з найважливіших союзників Вільгельма Завойовника в його боротьбі проти Анжуйского графства. 1089 р. Етьєн-Анрі успадкував графство Блуа і став правити під іменем Етьєна II.

Адела Нормандська

Адела Нормандська відрізнялася підвищеною релігійністю і в 1095 переконала чоловіка вирушити з Робертом Куртгезом, герцогом Нормандії, в Перший хрестовий похід. Той, однак, не відзначився в поході особливою доблестю і в 1098 році повернувся з репутацією боягуза. Під тиском Адели, яка вимагала виконання обітниці побачити Єрусалим, в 1101 Етьєн знов вирушив до Палестини, де в 1102 й загинув, під час невдалої атаки на загін сарацинів в Рамлі. Під час відсутності чоловіка, а також після його смерті, в період неповноліття дітей, Адела виконувала обов'язки регентки Блуаського графства.

За свідченням Ордеріка Віталія, Адела Нормандська була енергійною і мудрою жінкою, яка з успіхом справлялася з обов'язком управління країною. Завдяки близькості з великими французькими теологами, зокрема, з Іво Шартрським, Адела Нормандська зіграла одну з ключових ролей у врегулюванні спору про інвеституру у Франції та Англії на початку XII століття. Для навчання своїх дітей вона запрошувала відмінних вчителів, а молодшого Анрі відправила в Клюнійський монастир — один з провідних богословських центрів Європи того часу. Водночас, через конфлікт зі старшим сином Гійомом, Адела відсторонила його від спадкування, передавши престол Блуа другому синові Тібо, майбутньому графу Шампані. Іншого сина, Стефана, 1111 року відправили до двору короля Англії, брата Адели Генріха I.

У 1120 Адела Нормандська віддалилася від політики і турбот про виховання дітей в Марсин, де і прожила решту життя. В 1135 році її син Стефан був коронований королем Англії.

Діти[ред. | ред. код]

Адела Нормандська народила від Етьєна II Блуаського щонайменше 12 дітей:

  1. Гийом (бл. 1081–1150), сеньйор Сюллі, граф Шартра. Розумово відсталий, унаслідок чого був позбавлений спадку на користь молодшого брата Тібо. Одружився зі спадкоємицею сеньйорії Сюллі і став засновником французького роду Сюллі;
  2. Агнес де Блуа (1086/1088-1129), одружена з Гуго III де Ле-Пюізе;
  3. Елеонора (бл. 1090–1147), одружена (1120–1142, розлучення) з Раулем I, графом Вермандуа;
  4. Літуіза (Адель) де Блуа (1092-після 1118), чоловік — Міло II Молодший де Монлері, сеньйор Бре, віконт Труа;
  5. Тібо II (1090/1093—1152), граф Блуа (з 1102), граф Шампані (з 1125);
  6. Одо (пом. в дитинстві);
  7. Люсія-Маго (1095–1120), одружена з Річардом д'Авраншем, 2-м графом Честер;
  8. Стефан (1096–1154), король Англії (з 1135);
  9. Анрі де Блуа (1099–1171), єпископ Вінчестерський (Генрі Блуаський).
  10. Аліса де Блуа (1100–1145), одружена з Рено III, графом де Жуаньї;
  11. Гумберт (пом. в дитинстві);
  12. Філіп (пом. в 1100), єпископ Шалон-сюр-Марн.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б A Historical Dictionary of British Women — 2 — Routledge, 2003. — С. 3. — ISBN 978-1-85743-228-2
  2. ↑ а б в г д е ж Kindred Britain
  3. ↑ а б в г д е ж и к Lundy D. R. The Peerage

Література[ред. | ред. код]

  • LoPrete, Kimberly. «The Anglo-Norman Card of Adela of Blois», Albion 22 (1990)
  • LoPrete, Kimberly. «Adela of Blois and Ivo of Chartres: Piety, Politics, and the Peace in the Diocese of Chartres», Anglo-Norman Studies 19
  • Parsons, John Carmi. Medieval Mothering (New Middle Ages), 1996
  • LoPrete, Kimberly. «Adela of Blois» Countess and Lord, C.1067-1137, Four Courts Dublin (2007)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адела_Нормандська&oldid=40720855