Акула-алігатор
Акула-алігатор | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Echinorhinus brucus (Bonnaterre, 1788) | ||||||||||||||||||||||||||
Мапа поширення акули-алігатора | ||||||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||
Echinorhinus mccoyi Whitley, 1931
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Акула-алігатор (Echinorhinus brucus) — вид акул родини зоряношипі акули (Echinorhinidae) ряду катраноподібні (Squaliformes).
Поширення[ред. | ред. код]
Акула-алігатор поширена у субтропічних та помірно теплих водах біля берегів Південної Африки, вздовж південного узбережжя Австралії (до Нової Зеландії), біля Японських та Гавайських островів, біля американського континенту від Каліфорнії до Перу.
Опис[ред. | ред. код]
Розмір[ред. | ред. код]
Максимальний розмір тіла — 310 см, при вазі 200 кг, зазвичай не перевищує 2 м. Самиці більші за самців, що характерно для всіх акул.
Зовнішність[ред. | ред. код]
Тіло у акул-алігатора масивне та м'яке, веретеноподібної форми. Морда коротка та приплюснута. Зябрових щілин п'ять пар. Ніздрі широко розставлені, спереду мають короткі закрилки. Ззаду очей розміщені невеликі бризкальця. Спинний плавець зсунутий до хвостового. Хвостовий плавець із збільшеною верхньою лопастю. Анальний плавець відсутній. Дуже великі черевні плавці.
Зуби[ред. | ред. код]
Зуби верхньої та нижньої щелепи однакові, з центральною вершиною і однією та кількома боковими. Вони мають нахил до кутиків рота (від центру щелеп), утворюючи боковою поверхнею ріжучу кромку. Верхня щелепа має 20-26 зубів, нижня — 22-26 зубів.
Забарвлення[ред. | ред. код]
Забарвлення тіла темно-сіре, оливкове, фіолетове, чорне або коричневе з металевим відблиском на спинній стороні. Інколи покрита темними дрібними крапинками. Черевна сторона світло-коричнева або сіра. Ніжна шкіра покрита великою плактоїдною лускою у формі зірок.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Веде глибоководний донний спосіб життя, хоча інколи зустрічається і у верхніх шарах води. Найчастіше виловлюють на глибині 250—900 м на континентальному шельфі або на приострівному схилі.
Поведінка[ред. | ред. код]
Це одинокий хижак, рухається повільно. Міграцій не здійснює, але за здобиччю може гнатися на поверхню. Великих угрупувань не утворює.
Живлення[ред. | ред. код]
Акула-алігатор полює на малорухливу рибу, дрібних акул, скатів, а також на різних безхребетних — ракоподібних та молюсків.
Розмноження[ред. | ред. код]
Є яйцеживородним видом. У приплоді 15-24 дитинчат, 40-50 мм завдовжки.
Використання[ред. | ред. код]
М'ясо цієї риби їстівне, але промисел не ведеться через рідкісність та одинокий спосіб життя. Є об'єктом спортивного рибальства. У Південній Африці органи та м'ясо використовується у народній медицині.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Echinorhinus brucus Bramble shark» at FishBase [Архівовано 24 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- «Echinorhinus brucus (Bramble Shark, Spinous Shark, Spiny Shark)» at IUCN Red List [Архівовано 28 травня 2011 у Wayback Machine.]
- «Biological Profiles: Bramble Shark» at Florida Museum of Natural History [Архівовано 24 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про хрящових риб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів, даних про які недостатньо (DD)
- Зоряношипі акули
- Риби Атлантики
- Риби Тихого океану
- Тварини, описані 1788
- Риби Австралії
- Риби Алжиру
- Риби Анголи
- Риби Бельгії
- Риби Гани
- Риби Гвінеї
- Риби Данії
- Риби Єгипту
- Риби Західної Сахари
- Риби Лівії
- Риби Мавританії
- Риби Марокко
- Риби Намібії
- Риби Нігерії
- Риби Нідерландів
- Риби Німеччини
- Риби Нової Зеландії
- Риби Південно-Африканської Республіки
- Риби Сенегалу
- Риби Тунісу
- Риби Японії