Александр (син Деметрія Поліоркета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александр
дав.-гр. Ἀλέξανδρος
Народився 303—298 роки до н. е.
Помер
Елліністичний Єгипет
Країна  Стародавня Македонія
Місце проживання Александрія[1]
Знання мов давньогрецька
Рід Антигоніди
Батько Деметрій I Поліоркет
Мати Деідамія
Брати, сестри Стратоніка Сирійська, Філа[d], Деметрій Худийd, Коррагd, Антигон II Гонат і Деметрій Красивий

Александр (дав.-гр. Ἀλέξανδρος; у проміжку 303—298 років до н. е. — III століття до н. е.) — син діадоха Деметрія Поліоркета та його дружини Деідамії Епірської. Жив та помер у Єгипті, припускається, що він там перебував як заложник. Можливо, згадується в одному папірусі з Архіву Зенона.

Біографія[ред. | ред. код]

Погруддя Деметрія Поліоркета

Александр був сином діадоха Деметрія Поліоркета та Деідамії, дочки епірського басилевса Еакіда. Оскільки його батьки уклали шлюб у 303 до н. е., а матір померла у проміжку від 300 до 298 до н. е., виходить, що Александр народився у проміжку 303—298 років до н. е.[2] Александр мав багато сестер та братів від зв'язків батька з іншими жінками. За однією з версій, він мав повнорідну сестру Стратоніку[3][4].

Згідно Плутарху, Александр жив і помер у Єгипті[5]. На думку німецького історика Карла Юліуса Белоха, Александр потрапив до Єгипту після того, як діадох Птолемей Лагід захопив місто Саламін на Кіпрі та взяв у полон матір та дітей Деметрія Поліоркета[3]. Дослідник Едвін Вебстер вказував на помилковість цього твердження, оскільки, згідно Птутарху, Птолемей невдовзі відпустив бранців, обсипавши їх дарами та почестями[6][2].

Вебстер припускав, що коли заложник Птолемея, епірський принц Пірр, був відпущений на свободу[7], він залишив замість себе свого племінника Александра[2]. За іншою версією, Деметрій Поліоркет віддав свого сина у заложники разом з Пірром під час укладення мирного договору з Птолемеєм у 297 до н. е. Науковець Роджер Багналл[en] припустив, ще однією заручницею була Стратоніка, дочка Деметрія та Деідамії[4].

Іншим припущенням Вебстера було ототожнення сина Деметрія з однойменною персоною згаданою у папірусі P. Lond. Inv. 7.2052[8], який входить до Архіву Зенона. Тим самим Вебстер полемізував з версією висунутою раніше російським істориком Михайлом Ростовцевим, який ототожнював Александра з папірусу з однойменним сином діадоха Лісімаха та його одриської дружини[9][10]. Як зазначав Вебстер, після смерті Птолемея I, його наступник Птолемей II Філадельф залишив Александра заложником, оскільки він був єдинокровним братом македонського басилевса Антигона II Гоната[9].

Зазначений у папірусі Александр мешкав в Александрії і був людиною високого статусу, оскільки будучи заложником, мав мінімум двох рабів. Папірус датований першими роками правління басилевса Птолемея III Евергета і на момент його створення Александру повинно було бути 50-60 років, якщо він залишався живим. З папірусу відомо, що двоє його рабів, вавилонський банник Філлін та мідійський конюх Амінта, відійшли у власність до діойкета Аполлонія[en], однак втекли від нього[9][10][4].

Французький історик П'єр Левек[fr] назвав гіпотезу Вебстера «спокусливою», але бездоказовою[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.journals.uchicago.edu/doi/pdf/10.1086/360458
  2. а б в Webster, 1922, s. 358.
  3. а б Плутарх, Деметрій 35.
  4. а б в г Bagnall, 1976, p. 203.
  5. Плутарх, Деметрій 53.
  6. Плутарх, Деметрій 38.
  7. Плутарх, Пірр 5.
  8. P.lond.7.2052 = HGV P.Lond. 7 2052 = Trismegistos 1614. http://papyri.info/hgv/1614/work (англ.). Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 19 травня 2023.
  9. а б в Webster, 1922, s. 357—358.
  10. а б Rostovtzeff, 1922, p. 20—21.

Джерела[ред. | ред. код]