Алмазна
| Алмазна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Луганська область | ||||||||
| Район | Алчевський район | ||||||||
| Громада | Кадіївська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ: | UA44020050020022649 | ||||||||
| Засноване | 1870 (154 роки) | ||||||||
| Статус міста | з 1977 року | ||||||||
| Населення | ▼4242 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Агломерація | Алчевсько-Кадіївська агломерація | ||||||||
| Площа | 1,33 км² | ||||||||
| Густота населення | 3189 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94095—94097 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6444 | ||||||||
| Координати | 48°31′18″ пн. ш. 38°34′46″ сх. д. / 48.52167° пн. ш. 38.57944° сх. д.Координати: 48°31′18″ пн. ш. 38°34′46″ сх. д. / 48.52167° пн. ш. 38.57944° сх. д. | ||||||||
| Водойма | р. Ломуватка | ||||||||
| Назва мешканців | алмазня́нин алмазня́нка алмазня́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Стаханів | ||||||||
| До станції | 2 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 91 км | ||||||||
| - автошляхами | 65 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 823 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 94095, Луганська обл., Алчевський р-н, м. Алмазна, вул. Ілліча, 1А | ||||||||
| Міський голова | Шумілін Віктор Михайлович | ||||||||
|
| |||||||||
Алма́зна (до 1878 року — Ізю́м) — місто в Україні, у Кадіївській міській громаді Алчевського району Луганської області. З 2014 року перебуває на тимчасово окупованій території України.
Географія[ред. | ред. код]
Місто Алмазна розташоване за 65 км від Луганська[2], фізична відстань до Києва — 597,9 км[3]. На східній околиці міста бере початок річка Комишуваха, на відстані 1 км на захід від міста протікає річка Ломуватка. За 2 км від міста знаходиться залізнична станція Стаханів (раніше — Алмазна).
Сусідні населені пункти:[3]
Історія[ред. | ред. код]
За часів кріпосного права, до 1861 року, поміщик Стебельський придбав в районах нинішніх Калинове, Ірміно, Петро-Голенищівки, Кадіївки, Бугаївки і Алмазної велику ділянку ніким не обробленою землею і переїхав сюди зі своїми кріпаками з Ізюму Харківської губернії. Один з хуторів назвав Беззаботівкою.
Життя переселенців у Беззаботівці чимось нагадувало їм життя в Ізюмі, і вони на противагу поміщицькому назвою дали своє — Ізюмчик. Ця назва хутора відразу увійшла в повсякденний побут, а панська назва поступово забулася.
З 1870 року населений пункт відомий як село Ізюм, який утворений довкола колишнього доменного заводу (нині — демонтований).
У грудні 1878 року побудована й відкрита для руху поїздів дільниця залізниці Дебальцеве — Попасна. У 1895 році залізнична станція перейменована в Алмазну.
15 січня 1898 року Алмазне кам'яновугільне товариство розпочало будівництва металургійного заводу. Влітку була задута перша доменна піч, руда для якої надходила з Кривого Рогу. У січні 1900 року була задута друга доменна піч.
1905 року побудована нова будівля залізничного вокзалу, яка існує і понині. При станції було однокласне училище на 4 відділення, де навчалося 70 учнів.
1905 року Алмазнянський металургійний завод ввів в дію третю доменну піч.
У 1910-х роках Алмазнянський металургійний завод ПРДМТ (Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство) виробляв чавун переробний: бесемерівський і мартенівський, ливарний (червоний і шотландський) і чавуни спеціальні: дзеркальний, феромарганець і феросиліцій, а також виливки чавунні і мідні. Перше місце по навантаженню вугілля на лінії Дебальцеве — Попасна займала станція Алмазна, яка щорічно навантажувала близько 1,6 млн тон вугілля — більше будь-якої станції на Донбасі.
Наприкінці першої п'ятирічки АМЗ (Алмазнянський металургійний завод) виробляв 43 800 тонн чавуну на рік.
Наприкінці 1930-х років тривало будівництво трамвайної лінії Кадіївка — Алмазна. З Кадіївкою було сполучене трамвайною лінією (трамвайна мережа закрита у 2008 році).
1959 року в степ під Алмазною прийшли будівельники тресту «Комунарськбуд», щоб звести завод феросплавів (нині — Стахановський завод феросплавів).
31 березня 1962 року зміна начальника Ю. В. Гриценюка ввела в експлуатацію доменну піч № 1, а вже 10 квітня була видана перша плавка феросиліцію.
З 1977 року Алмазна отримала статус міста.
У липні 1991 року трамвайна лінія демонтована до Алмазної через аварійність залізничного віадуку, замість неї була відкрита тролейбусна система, яка з 2011 року припинила існування, а незабаром остаточно демонтована.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», місто увійшло до складу Кадіївської міської громади[4].
Органи влади[ред. | ред. код]
Місцеві органи влади представлені Алмазнянською міською радою, яка входить до складу Кадіївської міської громади Луганської області.
Міський голова — Шумілін Віктор Михайлович (2007). До міської ради входить 20 депутатів[5].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом населення 2001 року у Алмазній проживала 5061 особа[6].
| 1923 | 1926 | 1939 | 1959 | 1979 | 1989 | 1992 | 2001 | 2006 | 2011 | 2012 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1766 | 2977 | 8899 | 10685 | 9747 | 7487 | 7100 | 5061 | 4620 | 4384 | 4363 |
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 38,67 % |
| російська | 60,98 % |
| білоруська | 0,04 % |
| вірменська | 0,04 % |
| грецька | 0,04 % |
| молдовська | 0,04 % |
Промисловість[ред. | ред. код]
Промислові підприємства:
- ВАТ «Стахановський (з 1962 року — Алмазнянський) завод феросплавів»
- Шлакоблочний завод.
- ВАТ «Алмазнянський металургійний завод» (1898—2001)
- Стахановський цегельний завод — реконструйований у 2008 році (колишній Алмазнянський завод залізобетонних шпал)
- ПУ ТОВ «Екологічна ініціатива». Цех з виробництва тротуарної плитки.
Інші об'єкти інфраструктури:
- АТП № 4
- Стадіон «Атлант».
Залізниця[ред. | ред. код]
Залізничні станції: Стаханів (раніше — Ізюм, Алмазна, Кадіївка), Картанаш, Максимівка, Володимирівка, Сталь Донецької залізниці, а також вагонне депо, ПТО на станції Стаханів.
Міський транспорт[ред. | ред. код]
В місті діють автобусні маршрути № 102, 102А, 102Б, 102В, 107, 108.
З 1939 по липень 1991 роки існувало трамвайне сполучення, з 1992 по 2008 роки — тролейбусне сполучення з Кадіївкою.
Відома особа[ред. | ред. код]
Уродженець:
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Облікова картка м. Алмазна на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 13.04.2016. Процитовано 29.07.2014.
- ↑ а б місто Алмазна — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 29 липня 2014.
- ↑ Кабінет Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області». www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Облікова картка Алмазнянської міської ради на сайті ВРУ[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б Динаміка чисельності населення міст України. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 29 липня 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Луганська область (у % до загальної чисельності населення) — 044 Стахановська міськрада. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Василь Пірко Заселення Степової України у XVI—XVIII століттях // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні у 1945—1991 рр: Монографія / М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959): монографія / М. А. Алфьоров; Український культурологічний центр, Донецьке відділення Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
| |||||||||||
| |||||||
|
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |