Альбертс Квіесіс
| Альбертс Квіесіс | |
|---|---|
| латис. Alberts Kviesis | |
 | |
 3-й Президент Латвії | |
| 9 квітня 1930 — 11 квітня 1936 | |
| Попередник | Ґуставс Земґалс |
| Наступник | Карліс Улманіс |
| Народився |
22 грудня 1881[1][2] Ērgļid, Q47162982?, Добленський повітd, Курляндська губернія, Російська імперія |
| Помер |
9 серпня 1944[1][2] (62 роки) Рига, Райхскомісаріат Остланд[1] |
| Похований | Лісовий цвинтар |
| Відомий як | політик, адвокат |
| Країна | Латвія |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Політична партія | Latvian Peasant Uniond |
| Нагороди |
   |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Альбертс Квіесіс (латис. Alberts Kviesis; 22 грудня 1881 — 9 серпня 1944) — третій президент Латвійської Республіки, політичний діяч Латвії. Кавалер Ордену Трьох зірок 1 ступеня.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у маєтку Ерґлі. Початкову освіту здобув домашню, від 1894 до 1902 року відвідував Єлгавську гімназію. У 1902—1907 роках навчався у Тартуському університеті. Під час навчання вступив до студентської організації Lettonia. Після випуску працював адвокатом.
1936 року працював директором Слокської целюлозної фабрики й отримував президентську пенсію.
14 червня 1941 під час большевицької окупації сховався від чекістів у сторожці лісника й таким чином уникнув депортації.
Під час німецької адміністрації повернувся до адвокатської роботи.
1942 року почав працювати у Генеральній дирекції юстиції, яку очолив 1943 року.
9 серпня 1944 збирався відпливти до Німеччини на борту німецького пароплава «Монте Роза», втім помер від серцевого нападу.
Похований на Лісовому цвинтарі в Ризі.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Квіесіс був членом Народної ради. Працював суддею, був депутатом Сейму та міністром внутрішніх справ.
Вперше висунув свою кандидатуру на посаду президента 1927 року, втім зазнав поразки на виборах.
9 квітня 1930 року був обраний президентом. Під час присяги обіцяв:
|
Клянусь, що вся моя діяльність буде присвячена благу латвійського народу. Я зроблю все, що буде в моїх силах, щоб сприяти благополуччю латвійської держави та її населення. Я буду чтити священними Конституцію Латвії та її закони. По відношенню до всіх я буду справедливим і обов’язки свої буду виконувати за доброю совістю | 
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1036753565 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
Література[ред. | ред. код]
Treijs, Rihards (2004) Prezidenti: Latvijas valsts un ministru prezidenti (1918—1940). Riga: Latvijas Vēstnesis. ISBN 9984731472 (латис.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія латиською [Архівовано 21 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
|
| ||||||||||