Альфонс Егерс
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 9 грудня 1919 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Рига, Латвія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 11 червня 1998 (78 років) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Рига, Латвія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Латвія
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |
 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
Альфонс Егерс (латис. Alfons Jēgers; нар. 9 грудня 1919, Рига, Латвія — пом. 11 червня 1998, Рига, Латвія) — латвійський і радянський спортсмен. Заслужений майстер спорту СРСР.
Біографія[ред. | ред. код]
На початку футбольної кар'єри виступав за команду «Олімпія» (Лієпая). 18 липня 1940 року провів матч у складі національної збірної. У Таллінні поступилися збірній Естонії з рахунком 1:2. У господарів поля відзначився двома голами Ріхард Куремаа[en]. Це була остання гра для обох збірних у дорадянський період.
Під час війни, німецька влада засадила Егерса до концентраційного табору «Штуттгоф» поблизу Данцига.
У повоєнний час захищав кольори ризьких клубів «Динамо» і «Даугава». В елітному дивізіоні радянського футболу, за чотири сезони, провів 109 ігор (20 забитих м'ячів). Всього в чемпіонаті СРСР — 202 матчі, 62 голи.
Єдиний латвійський футболіст, який отримав почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР» (1951).
За хокейні команди виступав до 1957 року. В сезоні 1949/50 увійшов до списку найрезультативніших гравців ліги — 23 голи. Найвище досягнення — четверте місце (1947, 1948).
У 1954—1956 роках очолював футбольну команду «Трудові резерви» (Рига).
В 70-х роках працював у хокейному «Динамо» начальником команди. Був одним з ініціаторів запрошення до Латвії Віктора Тихонова, під керівництвом якого клуб повернувся до елітної ліги радянського хокею.
Статистика[ред. | ред. код]
Футбольна статистика:
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1946 | «Динамо» (Рига) | Д-3 | 19 | 14 | ||
| 1947 | «Динамо» (Рига) | Д-2 | 28 | 13 | ||
| 1948 | «Динамо» (Рига) | Д-2 | 28 | 11 | ||
| 1949 | «Даугава» | Д-1 | 33 | 3 | ||
| 1950 | «Даугава» | Д-1 | 36 | 8 | 2 | 0 |
| 1951 | «Даугава» | Д-1 | 28 | 9 | 3 | 1 |
| 1952 | «Даугава» | Д-1 | 12 | 0 | 2 | 1 |
| 1953 | «Даугава» | Д-2 | 18 | 4 | 6 | 3 |
| Всього | 202 | 62 | 13 | 5 | ||
Хокейна статистика:
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1946/47 | «Динамо» (Рига) | Д-1 | 2 | — | — | |
| 1947/48 | «Динамо» (Рига) | Д-1 | 4 | — | — | |
| 1948/49 | «Динамо» (Рига) | Д-1 | 2 | — | — | |
| 1949/50 | «Даугава» | Д-1 | 23 | — | — | |
| 1950/51 | «Даугава» | Д-1 | 5 | 4 | ||
| 1951/52 | «Даугава» | Д-1 | 2 | |||
| 1952/53 | «Даугава» | Д-1 | 2 | |||
| 1953/54 | «Даугава» | Д-1 | 16 | 4 | ||
| 1954/55 | «Даугава» | Д-1 | 3 | |||
| 1955/56 | «Даугава» | Д-1 | 4 | |||
| 1956/57 | «Даугава» | Д-1 | 0 | — | — | |
| Всього | 51 | |||||
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль на сайті EliteProspects.com (англ.)
- Профіль на сайті Eurohockey-com [Архівовано 4 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на сайті Eu-football.info [Архівовано 4 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на сайті Allfutbolist.ru