Амалія Скрам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амалія Скрам
Ім'я при народженні бук. Berthe Amalie Alver
Псевдонім Amalie Mueller
Народився 22 серпня 1846(1846-08-22)[1][2]
Берґен, Норвегія[3]
Помер 15 березня 1905(1905-03-15)[1][2] (58 років)
Копенгаген, Данія[3]
Поховання кладовище Бісперб'єргd
Країна  Норвегія[4][5]
Діяльність активістка за права жінок, письменниця
Мова творів норвезька[6][7] і данська
Magnum opus The People of Hellemyrd
Конфесія християнство
Брати, сестри Johan Ludvig Alverd
У шлюбі з Bernt Ulrik August Müllerd[8] і Erik Skramd[8]
Діти Ludvig Müllerd, Johanne Skram Knudsend і Jacob Worm-Müllerd

CMNS: Амалія Скрам у Вікісховищі

Амалія Скрам (норв. Amalie Skram, уроджена Берта Амалія Альвер, 22 серпня 1846, Берген, Норвегія — 15 березня 1905, Копенгаген, Данія) — норвезька феміністська письменниця в жанрі натуралізму з акцентом на жіночому погляді на гострі суспільні проблеми. Одна з впливових письменниць в скандинавській літературній течії під назвою «Modern Breakthrough» («Сучасний прорив»). Найбільш знана за тетралогію Hellemyrsfolket (1887–98), що зображає стосунки в родині протягом чотирьох поколінь.[9][10][11]

Життєпис[ред. | ред. код]

Амалія та Ерік Скрам, портрет данського художника Harald Slott-Møller, 1895

Народилася у місті Берген в Норвегії в родині Інгеборги Ловізи Сівертсен та Монса Монсена Альвера. Мала чотирьох братів. Родина мала дрібний бізнес, але збанкрутіли, коли Амалії було 17 років. Батько, спекулянт-невдаха, емігрував з Норвегії в Штати, щоб уникнути ув'язнення, та залишив дружину з п'ятьма дітьми.[9]

Мати змушує Амалію взяти шлюб з набагато старшим за неї капітаном корабля (в минулому власником млина) Бернтом Ульріком Огюстом Мюллером (1837—1898). В цьому шлюбі Амалія прожила 13 років, народила двох синів, страждаючи від нервових розладів через зради чоловіка та конфліктне подружнє життя.[12]

Після кількох років у психіатричній лікарні Амалія розлучається і з синами прямує до Крістіанії (тепер — Осло) та починає літературну діяльність. Знайомиться із творчою богемною спільнотою (письменниками Арне Гарборгом та Бьорнстьєрне Мартініусом Бйорнсоном, з якими підтримуватиме дружні та літературні контакти тривалий час).[13]

У 1884 році одружується вдруге, з данським письменником Еріком Скрамом (1847—1923), сином керівника залізниці Густава Скрама, та переїздить до Данії[14]. У 1889 народжує доньку Іду (Ida Johanne Skram). Обов'язки дружини та матері, наряду з обмеженим сприйняттям її творів, на той час радикальних, призвели до рецидиву розладу в 1894 році, після чого Амалія жила в психіатричній лікарні біля Роксліду. В 1900 році її шлюб розірвано.

Амалія Скрам померла 15 березня 1905 року в Копенгагені у віці 58 років, похована на Bispebjerg Cemetery. [15][16][17]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Амалія Скрам дебютувала у 1882 році (як Amalie Müller) з оповіданням "Madam Høiers leiefolk" у журналі Nyt Tidsskrift.[18][19] Вона продовжувала працювати до самої смерті, пишучи на теми, в яких зналася добре.

Літературні роботи Амалії Скрам можна поділити на три категорії:[20]

  • Романи, які висвітлюють проблеми шлюбу, з дослідженням табуйованих тем, таких як жіноча сексуальність, підлегле та підкорене становище тогочасної жінки. Ці роботи сприймалися в консервативному суспільстві як провокація. Ставлення до робіт Скрам на початку її літературної діяльності було відверто ворожим.
  • Новели, присвячені міжгенераційній проблематиці, в яких описувалася доля декількох поколінь однієї родини. Тут Скрам досліджує соціальні інституції та умови часу та шукає шляхи змін.
  • Роботи, присвячені клінікам для психічно хворих та опису жорстоких умов, в яких проживали пацієнти цих закладів. Такі роботи, яе «Професор Ієронімус» та Paa St. Jørgen, мали резонанс у данському суспільстві та стали поштовхом до змін у роботі закритих та ізольованих психіатричних інституцій.

Найкращою роботою Скрам вважається тетралогія Hellemyrsfolket («Люди Геллемиру»), де, зобразивши чотири покоління однієї родини, вона розповідає про амбіції та почуття, а також про процеси зародження та розпаду родини.

Амалія Скрам відома як рання та потужна прибічниця того, що здобуло назву фемінізму, раннього європейського тренду. Її роботи, здебільшого забуті після смерті, в 60-х роках ХХ-го століття перевідкриваються для данської та норвезької аудиторії і здобувають широке визнання. Декотрі перевидаються англійською в сучасності.[21]

Роботи[ред. | ред. код]

Визнання[ред. | ред. код]

  • Із 1994 року норвезькі авторки та автори, що проявили визначні навички в питаннях проблем жінок, отримують стипендію на подорожі Премію Амалії Скрам (Amalie Skram-prisen чи Amalie Skram prize).[23]
  • У 1949 році пам'ятник Амалії Скрам — робота скульпторки Майї Рефсум[en](1897–1986), відкритий на території Саду Конвенту (Klosterhaugen) у Бергені.[24]
  • Мармуровий бюст Амалії Скрам роботи Амброзії Тоннесен[en] (1859–1948) знаходиться в Публічній бібліотеці Бергена.[25]
  • Амалія Скрам зображена на норвезькій поштовій марці в 1996 році.[26]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Houe P. Encyclopædia Britannica
  2. а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. а б Скрам Амалия // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. https://snl.no/Amalie_Skram
  5. https://denstoredanske.lex.dk/Amalie_Skram
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. CONOR.Sl
  8. а б Norsk biografisk leksikonKunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
  9. а б Det moderne gjennombrudd. Skolediskusjon.no. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  10. Erik Bjerck Hagen. Amalie Skram [Архівовано 25 серпня 2019 у Wayback Machine.] (Store norske leksikon)
  11. Amalie Skram. Gyldendal Norsk Forlag AS. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 22 жовтня 2010. 
  12. Ludvig Müller. Store norske leksikon. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 1 березня 2018. 
  13. Amalie Skram. Den Store Danske. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  14. Engelstad, Irene. Amalie Skram. У Helle, Knut (ред.). Norsk biografisk leksikon (Norwegian) (Oslo: Kunnskapsforlaget). Архів оригіналу за 2 жовтня 2012. Процитовано 26 червня 2010. 
  15. Johanne Skram Knudsen. danskefilm.dk. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  16. Erik Skram. Den Store Danske. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  17. Portrætbusten af Amalie Skram. Kunst og bygninger på Bispebjerg Kirkegård. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 1 березня 2018. 
  18. Müller, Amalie (1882). Madam Høiers leiefolk. У Sars, J. E.; Skavlan, Olaf (ред.). Nyt Tidsskrift (Norwegian) (Kristiania). 1: 557–570. 
  19. Beyer, Edvard (1975). Amalie Skram. Norges Litteraturhistorie (Norwegian). Т. 3. Oslo: Cappelen. с. 488. ISBN 82-02-02996-1. 
  20. Birgit Mortensen. Amalie Skram (1846-1905). KVINFO. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  21. Amalie Skram. The History of Nordic Women’s Literature. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  22. Skram, Amalie: Hellemyrsfolket (1887-1898). Bergen Off Bibliotek. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  23. Vidar Iversen. Amalie Skram-prisen. Store norske leksikon. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  24. Reidar Storaas. Maja Refsum. Norsk biografisk leksikon. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  25. Tone Wikborg. Ambrosia Tønnesen. Norsk biografisk leksikon. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  26. Famous Norwegian Women on Stamps [Архівовано 2012-09-05 у Archive.is]

Посилання[ред. | ред. код]