Амос Оз
Амос Оз (івр. עמוס עוז, народжений Амос Клаузнер, 4 травня 1939 — 28 грудня 2018) — ізраїльський романіст, новеліст та есеїст, писав івритом. Учасник арабо-ізраїльських воєн 1967, 1973, пізніше діяч антивоєнного руху за примирення між двома народами. Професор університету Бен-Ґуріона в Беєр-Шеві. Лауреат численних міжнародних літературних премій, номінант на Нобелівську премію 2009 року[10].
Біографія[ред. | ред. код]
Мати письменника народилася в Рівному, дід тримав у місті млин. Батько — Клаузнер Ієгуда Ар'є, народився в Одесі.[11]
У віці п'ятнадцяти років Амос Оз переселився до кібуц Хульда. Служив у бригаді «Нахаль», брав участь у сутичках на сирійському кордоні[12]. 1961 року, після закінчення військової служби, повернувся в кібуц і працював сільськогосподарським робітником. Перші короткі розповіді опублікував у двадцять років. Спершу публікувався в основному в журналі «Кешет». Уже перший авторський збірник, «Землі шакала» (1965), викликав значний інтерес.
Вивчав філософію і літературу в Єврейському університеті (закінчив перший ступінь в 1964 році) і в Оксфордському університеті (1969-1970). Протягом 25 років викладав у школі кібуца і писав прозу. 1986 року покинув кібуц, перебрався в місто Арад і викладав в університеті імені Бен-Гуріона в Беєр-Шеві. Останні роки жив у Тель-Авіві.
Брав участь у Шестиденній війні у складі танкових військ на Синайському півострові й у війні Судного дня на Голанських висотах. З часу Шестиденної війни 1967 року Оз опублікував безліч статей та есеїв про арабо-ізраїльський конфлікт.
Амос Оз викладав в Оксфордському університеті, Єврейському університеті в Єрусалимі та в Коледжі Колорадо.
Роман Оза «Мій Міхаель» (1968) включений Міжнародною асоціацією видавців до списку ста найкращих романів XX століття. 1997 року президент Франції Жак Ширак нагородив Оза орденом Почесного легіону. З 1991 року — дійсний член Академії мови іврит. Лауреат Премії імені Бялика (1986), Премії Ізраїлю з літератури (1998), Премії Ґете (2005), премії Кафки (2013)[13]. Почесний доктор Антверпенського університету (2008). 2009 року Оз вважався основним претендентом на Нобелівську премію з літератури[14], але через війну її отримала німецька письменниця Герта Мюллер.
28 грудня 2018 року Амос Оз помер після тривалої боротьби з раком.
Творчість[ред. | ред. код]
Написав сучасні психологічні та історичні романи:
- «Повість про любов і пітьму»
- «Чорний ящик»
- «Юда»
- «Мій Міхаель»
- «До самої смерті»
- «Можливо, десь іще»
- «Гора злої ради»
Твори для дітей «Сумхі».
Книжки А. Оза перекладено більше ніж 40 мовами світу[10].
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Амос Оз. До самої смерті / пер. з івриту Віктор Радуцький та Анатолій Григорук // Всесвіт. — 1991. — № 3. — С. 76–98.
- Амос Оз. Пізнати жінку: роман. Переклад Н.Т. Чорпіти; худож.-оформлювач Д.О. Самойленко. — Харків : Фоліо, 2012. — 349 с. — (Карта світу). — ISBN - 978-966-3-5083-0 (Карта світу). ISBN - 978-966-6078-5.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118855379 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://en.isabart.org/person/26083
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Помер відомий ізраїльський письменник з українським корінням. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
- ↑ КЛОЗНЕР Иегуда-Арье — Российская Еврейская Энциклопедия. www.rujen.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Remnick, David (1 листопада 2004). The Spirit Level. The New Yorker (англ.). ISSN 0028-792X. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 2 січня 2019.
- ↑ Лауреатом престижной премии Франца Кафки стал израильский писатель Амос Оз. podrobnosti. 28 травня 2013. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
- ↑ Ушел из жизни легендарный писатель, его "прощальное" интервью впечатляет: "Я был предателем". Політека (укр.). 28 грудня 2018. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Оз, Амос // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Народились 4 травня
- Народились 1939
- Уродженці Єрусалима
- Померли 28 грудня
- Померли 2018
- Померли в Петах-Тікві
- Випускники Єврейського університету в Єрусалимі
- Науковці університету Бен-Гуріона
- Кавалери Великого хреста ордена Громадянських заслуг (Іспанія)
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Лауреати премії імені Бялика
- Лауреати Державної премії Ізраїлю
- Лауреати Премії миру німецьких книгарів
- Лауреати міжнародної премії Каталонії
- Лауреати премії імені Бреннера
- Почесні доктори Антверпенського університету
- Ізраїльські прозаїки
- Лауреати премії принцеси Астурійської
- Лауреати премії Феміна
- Рівненські євреї
- Одеські євреї
- Українські євреї Ізраїлю