Амурський міст
| Старий міст Амурський міст | |
|---|---|
 Краєвид на Амурський міст | |
| 48°29′12″ пн. ш. 35°01′37″ сх. д. / 48.48691300002777638° пн. ш. 35.02713900002777336° сх. д.Координати: 48°29′12″ пн. ш. 35°01′37″ сх. д. / 48.48691300002777638° пн. ш. 35.02713900002777336° сх. д. | |
| Офіційна назва | Амурський міст |
| Країна |
 Україна[1] |
| Розташування | Дніпро |
| Галузь застосування | Автомобільний та залізничний міст |
| Перетинає | р. Дніпро |
| Загальна довжина | 1395 м |
| Ширина | 15,5 м |
| Початок будівництва | 1881 |
| Відкрито | 18 травня 1884 (139 років) |
  Амурський міст Амурський міст (Україна) | |
 | |
 Старий міст у Вікісховищі | |
Амурський міст, або Старий міст — комбінований двоярусний (автомобільний та залізничний) міст у Дніпрі. Поєднує Центральний та Амур-Нижньодніпровський райони міста.
Історія[ред. | ред. код]
До заснування Катеринослава, в цій частині річки функціонував відомий козацький перевіз. Він допомагав жителям Лівобережної України їхати на Січ і в південніші райони. Перевіз цей розташовувався в районі Нового Кодака на правому березі Дніпра і Кам'янки на лівому березі.
Таганрізький й Катеринославський єпископ Феодосій Макаревський в «Матеріалах для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії» (1880) пише:
«Всі мандрівники з західного краю, всі чумацькі і козацькі ватажки, які йшли на Дон і в Кагальник за рибою, з одного боку, а разом з усім промисловці і торговці з Курської та Орловської, з Воронезької та Харківської губерній, які вирушали в Крим по сіль, з іншого боку, — всі переїжджали через Дніпро, на правій стороні його, у Нового Кайдака, а на лівій — у Кам'янки». За розпорядженням Запорізького Коша на лівому боці Дніпра була поміщена особлива перевізна команда із суворим наказом — «всім мандрівникам полегшувати переїзд через Дніпро»
З будівництвом Катеринослава на правому березі Дніпра стара переправа припинила існування. Зате гостро постала проблема переправи через Дніпро в місці розташування нового міста. Споруду моста в Катеринославі припускав ще князь Г. О. Потьомкін. У 1796 був влаштований перший наплавний міст і перевіз через Дніпро. Утримувати їх «місцева громада» уповноважила купців Осипа Зайцева і Федора Лебедєва. Наплавний міст розташовувався в різних місцях р. Дніпро, в тому числі на місці сучасного Амурського мосту.
У другій половині XIX століття розташування переправи змінилося. На одній з перших фотографій Катеринослава (близько 1870 р.) видно, що наплавний міст розміщується на місці сучасного Нового мосту. Такий міст, звичайно, не міг задовольнити потреб в транспортному сполученні. Катеринославське земство і представники еліти у 1860—1870-х роках неодноразово зверталися в урядові органи з пропозиціями щодо будівництва стаціонарного моста через Дніпро в районі міста.
Ідея про будівництво моста була реалізована лише з будівництвом Катерининської залізниці у 1881—1884 роках. Будівництво залізниці стало необхідним з початком освоєння Донецького кам'яновугільного та Криворізького залізорудного басейнів, які були розділені сотнями кілометрів степу і водною перешкодою — Дніпром. Олександр Поль оцінив значення цих багатств для краю і провів повне дослідження якості руди і величини її запасів та за властивою йому енергією, почав клопотати перед урядом про будівництво залізниці, яка могла б сполучити два найбагатших корисними копалинами регіони.
Лише у 1881 році було надано найвище розпорядження про будівництво залізниці з мостом через річку Дніпро. Залізниця, що отримала назву Катерининської, була побудована у 1884 році, сполучивши Катеринослав з Лозово-Севастопольською та Харківсько-Миколаївською залізницями. Вартість будівництва склало 30 900 тис. карбованців.
Відкриття[ред. | ред. код]
18 (30) травня 1884 року в Катеринославі був урочисто відкритий міст Катерининської залізниці, під офіційною назвою — міст Імператора Олександра III.
Автором проєкту моста був інженер Микола Белелюбський, який складався з двоярусної споруди завдовжки понад 1,5 км при загальній вазі 9525 тонн. На нижньому ярусі розташовувалася одноколійна залізниця, на верхньому — дорога для пішоходів і возів, а згодом — для автомобілів.
Довжина моста становила 592 сажні (1263 м) від початку та до кінця стояків, й 645 сажнів (1 376 м) від початку до кінця залізного споруди. За своїми розмірами тоді це був третій міст в Європі після Олександрівського мосту через річку Волгу та Мурдейского моста у Голландії.
У 1889 році, на Всесвітній виставці в Парижі, міст був нагороджений золотою медаллю, як й Ейфелева вежа в Парижі. Сучасники порівнювали міст з дивом, доти небаченим у придніпровських степах. Грандіозна металева споруда простягнулася між двома берегами Дніпра, встановивши міцне сполучення між двома промисловими басейнами — Кривбасом і Донбасом.
До кінця XIX століття пропускна спроможність мосту становила 90 поїздів на добу.
Роль залізничного моста, як і всієї залізниці, в історії міста переоцінити майже важко. Катеринослав перетворився з глибоко провінційного економічно міста у великий торговий і промисловий центр. У другій половині XIX століття населення міста кожні 10 років збільшувалася в двічі. У 1887 році місто налічувало 48 100 жителів, станом на 1897 рік в місті проживало вже 112 839 осіб. Бюджет міста за 20 років зріс майже в 6 разів, з 120 тисяч карбованців у 1870 до 692 тисяч у 1900 році.
- Історичні світлини
-
-
-
-
Руйнування мосту (1941)
.jpg)
У XX столітті декілька разів міст зазнав руйнування (1920, 1941) і кожен раз заново відновлювався. У 1935 році через міст була прокладена трамвайна лінія. Після німецько-радянської війни міст довелося відбудовувати практично з нуля. В результаті від старого моста залишилися лише опори і зовнішня схожість конструкції — віддалено схожі ферми та другий ярус. Крім того, у відновленого мосту з'явився розвідний проліт. Проліт одноярусного мосту піднімається вертикально доверху приблизно на половину своєї висоти і підвішений між «вежами». Контактну мережу винесено за межі ферми, щоб залишатися нерухомою під час розведення мосту. Зверху на вежах знаходиться машинне відділення, а масивна противага — усередині конструкції вежі за сходами.
У грудні 1955 року відновлений Амурський міст був введений в експлуатацію. Ця дата прикрашає пілони на початку моста з боку правого берега. До 1955 року річку долали через тимчасовий міст на дерев'яних опорах (їх залишки є можливість знайти біля лівого берега Дніпра).
У 1956 році через міст прокладена тролейбусна лінія, а згодом почали курсувати автобусні маршрути.
Довжина сучасного Амурського моста складає 1 395 м, з підходами — 2397 м, завширшки — 15,5 м.
Надалі, в результаті постійно зростаючого залізничного руху, виникла необхідність розширення мосту для пропуску поїздів одночасно в двох напрямках. Для цього поруч зі старим мостом був споруджений схожий за конструкцією одноярусний міст, що відкритий у 1977 році. Будував його колектив мостозагону № 12 під керівництвом начальника Л. М. Тесленка, головного інженера І. А. Скачкова. Металоконструкції прогонових споруд виготовили Воронезький мостозавод та Дніпропетровський завод металоконструкцій імені Бабушкіна. Будівельники застосовували передову технологію: були вперше впроваджені пересувні підмостки, що забезпечують мінімальні трудові витрати і максимальну безпеку виконання всіх монтажних робіт. Монтаж прогонових будов здійснювався в «навіс», зі скріпленням з'єднань всіх елементів на високоміцних болтах — їх встановлено декілька сотень тисяч.
Тут немає класичних розвідних прольотів; на обох мостах (комбінованому двоярусному та залізничному одноярусному) Амурського мосту розвідний проліт піднімається вертикально вгору. Розвідний проліт одноярусного моста, підвішений між «вежами», піднімається вертикально вгору приблизно на половину своєї висоти.
-
Пішохідна частина набережної в районі Амурського мосту -
Амурський міст на план-схемі міста Дніпро -
Трамвай на Амурському мосту
2 листопада 1977 року на лівому березі Дніпра відбувся мітинг, присвячений введенню нового моста в експлуатацію. Регулярний рух поїздів відкритий 6 листопада 1977 року.
Остання капітальна реконструкція Амурського мосту із заміною асфальтового покриття тривала у 2002 році. Нині Амурський міст є пам'ятником інженерного мистецтва національного значення[2].
4 квітня 2022 року, ввечері, російські окупанти завдали два ракетних удари по місту Дніпро. Одна з ракет влучила в об'єкт транспортної інфраструктури. Тимчасово був призупинений рух тролейбусів № 2, 3, 15 та трамвайних маршрутів № 6 та 9, а автобусні маршрути рухалися в об'їзд через Кайдацький та Центральний мости. Наступного дня, 5 квітня 2022 року, о 10:00, рух громадського транспорту було відновлено[3][4][5].
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1900 році на Міжнародній виставці в Парижі міст здобув Гран-прі у номінації, «геніальні інженерні споруди XIX століття». Друге місце присуджено Ейфелевій вежі у Парижі[6][7].
Вшанування[ред. | ред. код]
У вересні 2020 року в рамках проєкту Відчуй Дніпро у Дніпрі біля будівлі Дніпровської міської ради встановили мініскульптуру «Міст Олександра Поля» у вигляді саме Амурського мосту.
Див. також[ред. | ред. код]
- Перелік мостів Дніпра
- Центральний міст (Дніпро)
- Мерефо-Херсонський міст
- Південний міст (Дніпро)
- Крюківський міст
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Google Maps — 2005.
- ↑ Історія Амурського (Старого) моста. ua.igotoworld.com.
- ↑ Ракетний обстріл Дніпра: зупинено рух громадського транспорту Амурським мостом та під ним. ТСН.ua. 5 травня 2022.
- ↑ Движение транспорта по Амурскому мосту в Днепре возобновлено. dnepr.expres (рос.). 5 травня 2022. Архів оригіналу за 5 травня 2022.
- ↑ Можно ли сейчас проехать через Старый мост в Днепре. dp.vgorode.ua (рос.). 5 травня 2022.
- ↑ Владимир Десятерик: «Амурский мост такой же шедевр инженерной мысли, как и Эйфелева башня Парижа». Архів оригіналу за 14 вересня 2011. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Амурський міст |
- Як будувався Амурський міст (фото). [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- П'ять приводів пишатися Дніпром. [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
