Англо-занзібарська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Англо-занзібарська війна
Будівля султанського гарему після обстрілу
Будівля султанського гарему після обстрілу

Будівля султанського гарему після обстрілу
Дата: 09:00 — 09:38 за місцевим часом, 27 серпня, 1896
Місце: Занзібар
Результат: Велика Британія перемогла
Сторони
Велика Британія Занзібар
Військові сили
900 солдатів регулярної занзібарської армії
підрозділ британської Королівської морської піхоти (150 солдатів)
кораблі Королівського військово-морського флоту: «Філомель», «Траш», «Спарроу», «Ракун», «Сент-Джордж»
біля 2800 солдатів
озброєна султанська яхта «Глазго»
декілька сотень рабів
Втрати
1 поранений матрос убито біля 500

Статті на тему
Колоніалізм

Франко-туніська війна
Повстання махдістів
Англо-єгипетська війна
Війни з мандінго
Битва при Догалі
Перша франко-дагомейська війна
Pioneer Column Expedition
Друга франко-дагомейська війна
Англо-ашантійські війни
Перша італо-ефіопська війна
Друга італо-ефіопська війна
Перша англо-матабельська війна
Друга англо-матабельська війна
Англо-занзібарська війна
Бенінська експедиція
Центральноафриканська експедиція
Фашодський інцидент
Перша англо-бурська війна
Друга англо-бурська війна
Геноцид племен гереро і нама
Повстання Маджі-Маджі
Перша Марокканська криза
Повстання Бамбата
Франко-вадайська війна
Агадірська криза
Захоплення Марокко Францією
Італійсько-турецька війна
Повстання Марітца

А́нгло-занзіба́рська війна́ відбувалася між Великою Британією і Занзібаром 27 серпня 1896 року. Війна тривала лише 38 хвилин і увійшла до книги рекордів Гіннесса, як найкоротша війна в історії.

Передумови[ред. | ред. код]

25 серпня 1896 року помер занзібарський султан Хамад ібн Тувайні, який охоче співпрацював із британською колоніальною адміністрацією. Відразу після смерті султана його племінник Халід ібн Баргаш, який був найімовірнішим претендентом на престол згідно з місцевою традицією і користувався підтримкою основних політичних сил острову, захопив султанський палац і проголосив себе султаном. Але британці хотіли бачити на султанському престолі Хамуда ібн Мухаммада, з котрим, як вони вважали, буде легше вести справи. Вони висунули Баргашеві ультиматум, вимагаючи від нього зректися престолу. Ібн Баргаш не погодився і натомість зібрав військо, яке налічувало понад 2800 бійців; у його розпорядженні також була озброєна яхта «Глазго» померлого султана, яка стояла на якорі в гавані. Поки війська Баргаша укріплювали палац, британці розмістили біля гавані перед палацом п'ять бойових кораблів (три крейсери й два канонерських човни) і висадили десант морських піхотинців, які мали підтримувати лояльне тубільне військо чисельністю 900 бійців під орудою генерала Ллойда Метьюза.

Бойові дії[ред. | ред. код]

Попри пропозиції султана почати мирні переговори за посередництва американського представника на острові, британські кораблі відкрили вогонь по палацу о дев'ятій годині ранку, відразу після закінчення терміну ультиматуму. «Глазго» майже відразу була потоплена. Баргаш, бачучи, як руйнується його палац і гинуть його люди, поспіхом відступив до німецького консульства, де йому було надано притулок. Захисники султанського палацу теж розбіглися, тож навіть опустити прапор над ним було нікому — британці просто збили щоглу влучним пострілом. Це сталося на 38 хвилині війни[1]. За «найдовшою» версією вогонь було припинено через 45 хвилин після початку обстрілу.

Британці вимагали від німців видачі колишнього султана, але 2 жовтня той утік морем на материк. Він жив у Дар-ес-Саламі у вигнанні до 1916 року, коли під час Першої світової війни британці здобули контроль над Німецькою Східною Африкою і заарештували його. Згодом йому було дозволено оселитися у Момбасі, де він і помер у 1927 році.

Попри короткочасність, ця війна була досить кривавою: загинуло понад 500 захисників султанського палацу. із британського боку постраждав один матрос (гармата, що її вдалося дістати султану, таки спромоглася кілька разів вистрілити).

Тривалість[ред. | ред. код]

Війна тривала трохи понад півгодини та увійшла до історії як найкоротша із задокументованих воєн. Різні джерела подають різні тривалості війни, як-от 38, 40 та 45 хвилин, проте 38-хвилинна версія є найбільш поширеною. Існування цих версій базується на різних визначеннях — що можна назвати початком війни? Деякі джерела подають за початок наказ про відкриття вогню о 09:00, натомість інші подають час початку самого обстрілу о 09:02. Кінцем війни встановлено час 09:37, коли було здійснено останні постріли, проте частина джерел подає за кінець 09:45.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мустафін О. Халепи, що визначили долю народів. — Х.: Фоліо, 2021. — С. 203. — ISBN 978-966-03-9592-3.

Посилання[ред. | ред. код]