Андре Каятт
| Андре Каятт | |
|---|---|
| фр. André Cayatte | |
 | |
| Ім'я при народженні | Марсель Трюк (фр. Marcel Truc) |
| Дата народження | 3 лютого 1909 |
| Місце народження | Каркассонн, Франція |
| Дата смерті | 6 лютого 1989 (80 років) |
| Місце смерті | |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | адвокат, кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | lycée Pierre-de-Fermatd і Університет Тулуза 1 |
| Роки активності | 1942—1983 |
| IMDb | ID 0147158 |
 Андре Каятт у Вікісховищі | |
Андре́ Кая́тт (також Андре Кайятт[1], фр. André Cayatte, справжнє ім'я та прізвище — Марсе́ль Трюк (фр. Marcel Truc); нар. 3 лютого 1909, Каркассонн, Од, Франція — пом. 6 лютого 1989, Париж) — французький кінорежисер та сценарист, адвокат за професією; лауреат багатьох фестивальних кінонагород 
.
Біографія[ред. | ред. код]
Андре Каятт народився в місті Каркассонн, що в департаменті Од у Франції. Вивчав філологію і право, служив адвокатом в Тулузі, потім у Парижі. Зайнявшись журналістикою і літературою, у 1927-му дебютував книгою віршів. Між 1930 і 1939 роками Каятт опублікував декілька романів: «Убивство президента», написаний в співавторстві з Філіппом Дамуром, «Жорстока людина», що отримала в 1934 році Премію Рабле, «Торговці тінями», «Пастка», написаний у співавторстві з Робером де Біроном (премія Казеса в 1939 році). За двома кіносценаріями Каятта були поставлені фільми Марка Аллегре «Вхід для артистів» (1938) і Жана Гремійона «Буксири» (1939).
Дебютом Андре Каятта як режисера став його фільм «Уявна коханка», знятий за однойменним романом Бальзака (1942). Його перші кінороботи були екранізаціями французької класики — Золя («Дамське щастя», 1943), Мопассана («П'єр і Жан», 1943), потім за мотивами шекспірівської трагедії «Ромео і Джульєтта» Каятт зняв стрічку «Веронські коханці». Під час війни і німецької окупації Франції Каятт зняв всього кілька фільмів, за що члени Опору зарахували його до колабораціоністів та заборонили займатися професією.
Як оригінальний, ні з ким не порівнянний автор своїх робіт Андре Каятт сформувався тільки в 1950-і роки, коли зняв низку фільмів, тематично пов'язаних з проблемами судового розгляду. Він засуджував «безсторонність» присяжних («Правосуддя відбулося», 1950, Золотий ведмідь Берлінського МКФ та Золотий лев Венеційського МКФ), страту («Ми всі вбивці», 1952); його фільми присвячені драмі молоді перед лицем загрози атомної війни («Перед потопом», 1954), кризі в суддівському середовищі («Чорне досьє», 1955). Моральній проблемі пластичної хірургії присвячена його драма «Двостулкове дзеркало» (1959), а непростим і двозначним проблемам сімейного життя — «Франсуаза, або Подружнє життя» та «Жан Марк, або Подружнє життя» (обидва 1964).
У 1960 році на Венеційському міжнародному кінофестивалі психологічна драма Андре Каятта «Перехід через Рейн» отримала головний приз — Золотого лева. Низка французьких кінокритиків засуджувала рішення журі фестивалю, вбачаючи у фільмі режисера спробу реабілітувати колабораціонізм[2].
Андре Каятт помер від серцевого нападу 6 лютого 1989 року в Парижі, через три дні після свого 80-річчя.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1938 | Вхід для артистів | Entrée des artistes | 
| ||
| 1940 | Буря | Tempête |
| ||
| 1941 | Клуб поклонників | Le club des soupirants |
| ||
| Монмартр на Сені | Montmartre sur Seine |
| |||
| Буксири | Remorques |
| |||
| Капризи | Caprices |
| |||
| 1942 | Уявна коханка | La fausse maîtresse | |
| |
| 1943 | Біла вантажівка | Le camion blanc |
| ||
| Дамське щастя | Au bonheur des dames | |
| ||
| П'єр і Жан | Pierre et Jean | |
| ||
| 1945 | Роже-Ганьба | Roger la Honte | |
| |
| 1946 | Останній су | Le dernier sou | |
| |
| Серенада під хмарами | Sérénade aux nuages | |
| ||
| Прекрасна пара | Le couple idéal | |
|||
| Помста Роже-Ганьби | La revanche de Roger la Honte | |
| ||
| Невідомий співак | Le chanteur inconnu | |
|||
| 1948 | Зворотна сторона карт | Le dessous des cartes | |
| |
| Веронські коханці | Les amants de Vérone | |
| ||
| 1949 | Повернення до життя (новела «Повернення тітоньки Емми») | Retour à la vie | |
||
| 1950 | Правосуддя відбулося | Justice est faite | |
| |
| 1952 | Ми всі вбивці | Nous sommes tous des assassins | |
| |
| 1954 | Перед потопом | Avant le déluge | |
| |
| 1955 | Чорне досьє | Le dossier noir | |
| |
| 1957 | Око за око | Oeil pour oeil | |
| |
| 1958 | Двостороннє дзеркало | Le miroir à deux faces | |
| |
| 1960 | Перехід через Рейн | Le passage du Rhin | |
| |
| 1963 | Меч і ваги | Le glaive et la balance | |
| |
| 1964 | Франсуаза, або Подружнє життя | Françoise ou La vie conjugale | |
| |
| Жан Марк, або Подружнє життя | Jean-Marc ou La vie conjugale | |
| ||
| 1965 | Пастка для попелюшки | Piège pour Cendrillon | |
| |
| 1967 | Професійний ризик | Les risques du métier | |
| |
| 1969 | Шлях до Катманду | Les chemins de Katmandou | |
| |
| 1970 | Померти від кохання | Mourir d'aimer | |
| |
| 1972 | Шантаж | Il n'y a pas de fumée sans feu | |
| |
| 1974 | Вердикт | Verdict | |
| |
| 1976 | Кожному своє пекло | À chacun son enfer | |
| |
| 1978 | В інтересах держави | La raison d'état | |
| |
| Кохання під знаком питання | L' Amour en question | |
| ||
| 1980 | т/ф | Помилка | La faute | |
|
| 1982 | т/ф | Очі створені для плачу | Des yeux pour pleurer | |
|
| 1983 | т/ф | Повернення в Шершель | Retour à Cherchell | |
|
| 1989 | т/с | Велика таємниця | Le grand secret |
| |
| 1996 | У дзеркала два обличчя | The Mirror Has Two Faces |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1949 | Гран-прі фестивалю | Повернення до життя | Номінація |
| 1952 | Гран-прі фестивалю | Ми всі вбивці | Номінація |
| Спеціальний приз журі | Перемога | ||
| 1954 | Гран-прі фестивалю | Перед потопом | Номінація |
| Міжнародний приз | Перемога | ||
| Спеціальна згадка (спільно з Шарлем Спааком) | Перемога | ||
| 1955 |  Золота пальмова гілка
|
Чорне досьє | Номінація |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1950 |  Золотий лев
|
Правосуддя відбулося | Перемога |
| 1957 | Око за око | Номінація | |
| 1960 | Перехід через Рейн | Перемога | |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1951 | Золотий ведмідь (Найкращий кримінальний або пригодницький фільм) | Правосуддя відбулося | Перемога |
| 1973 | Шантаж | Номінація | |
| Срібний ведмідь — Спеціальний приз журі | Перемога | ||
| Кінопремія Отто Дібеліуса | Перемога | ||
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Перемога | ||
| Нагорода UNICRIT | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Салоніках | |||
| 1968 | Почесна нагорода | Професійний ризик | 2-е місце |
| Міжнародний кінофестиваль у Таорміні | |||
| 1978 | Золотий Харибдіс | В інтересах держави | Номінація |
| Премія ЮНІСЕФ | Перемога | ||
| Спеціальна згадка | Перемога | ||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бабишкін, Олег Кондратович. Сучасне кіномистецтво заходу: літературна кінопанорама. — Київ : Мистецтво, 1968. — 283 с.
- ↑ Кинословарь, т.1, 1966, с. 648.
- ↑ Нагороди та номінації Андре Каятта на сайті IMDb (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Кайат, Андре // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 647. — 85000 прим. (рос.)
- О. Рейзен. Кайат Андре // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 74-75. — ISBN 5-85646-077-4.
- Пьер Лепроон. Андре Кайатт // Современные французские кинорежиссёры = Présences Contemporaines Cinéma. — = М. — Издательство иностранной литературы, 1960. — 842 с.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Андре Каятт на сайті IMDb (англ.)
- Андре Каятт на сайті AlloCiné (фр.)
