Антоній Ломницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ломницький.

Антоній Ломницький
пол. Antoni Łomnicki
Антоній Ломницький. Не пізніш як у 1939 році.
Антоній Ломницький. Не пізніш як у 1939 році.
Антоній Ломницький. Не пізніш як у 1939 році.
Народився 17 січня 1881(1881-01-17)
Львів
Помер 4 липня 1941(1941-07-04) (60 років)
Львів
·вогнепальне поранення
Місце проживання Львів
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
СРСР СРСР
Національність поляк
Діяльність математик, викладач університету, філософ, вчитель
Alma mater Львівський університет
Ґеттинґенський університет
Галузь математичний аналіз, теорія ймовірності, математична картографія, математична статистика, дидактика математики
Заклад Львівська політехніка
Посада декан різних факультетів, завідувач кафедри математики й проректор Львівської політехніки
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор
Відомі учні Стефан Банах, Стефан Качмаж, Станіслав Мазур, Владислав Орлич
Членство Польське наукове товариство у Львові
Відомий завдяки: зв'язок між теорією ймовірності й мірою Лебеґа
Рід Q124624953?
Батько Мар'ян-Алойзій Ломницький
Мати Марія Ломницька
У шлюбі з Владислава Бекер (1882—1941 або 1942)
Марія Турович (1906—1979); з 1935-го
Діти Ірена (1906—1987)
Ева (1920—2000)
Родичі Irena Broszkiewiczd[1]
CMNS: Антоній Ломницький у Вікісховищі
Герб роду Ломницьких Сухекомнати.

Анто́ній Ма́р'ян Ломни́цький (пол. Antoni Marian Łomnicki; 17 січня 1881(18810117), Львів — 4 липня 1941, там само) — польський математик, один із засновників Львівської математичної школи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Антоній Мар'ян Ломницький народився в сім'ї Мар'яна Алойзія Ломницького (1845—1915) — відомого зоолога, палеонтолога і геолога, і Марії Ломницької (у дівоцтві — Щуцької). Мав двох братів — Ярослава Людомира (1873—1931) i Максиміліяна (1877—1947).

Пішов до школи в 1888 році. 1899 року закінчив Четверту львівську гімназію. Того ж року вступив на філософський факультет Львівського університету, де вчився, зокрема, в Юзефа Пузини (1856—1919), Яна Раєвського (1857—1906), Станіслава Кемпінського (1867—1908), Мар'яна Смолюховського (1872—1917) i Казимира Твардовського (1866—1938). Був активним учасником університетського фізико-математичного гуртка, з 1902 року очолював його. У листопаді 1903-го Ломницький здобув докторат, захистивши дипломну роботу «Про диференціальні відображення гіпергеометричних функцій». Того ж місяця склав іспити з математики, фізики (обидва письмово і усно), польської й німецької мов (обидва усно) й здобув диплом вчителя математики та фізики в гімназіях і реальних школах із польською мовою викладання. Перед тим, у вересні, відбув практику як заступник учителя у VI-й львівській гімназії імені С. Сташиця. З 1904-го по вересень 1907 року Ломницький вчителював у Першій тарнівській гімназії.

У 1905-му одружився з Владиславою Бекер, і наступного року в подружжя народилася донька Ірена. Діставши від міністерства релігійних конфесій і народної освіти Австро-Угорщини стипендію 1200 крон, Ломницький разом з дружиною й донькою у 1906—1907 роках перебував у Ґеттинґені. Там, у місцевому університеті, він слухав лекції Давида Гільберта, Фелікса Кляйна, Германа Мінковського, Ґустава Герґлоца й Карла Рунґе. Брав участь у семінарі, тематику якого становили теорія автоморфних функцій, мінімальні поверхні, інтегральні рівняння й варіаційне числення.

З вересня 1907-го до кінця серпня 1920-го Ломницький учителював у Сьомій львівській гімназії, у 1916—1917 роках був її директором. У 1913—1914 роках викладав математику як приват-доцент на машинобудівному факультеті Львівської політехнічної школи. Належав до членів Львівського математично-фізичного гуртка (не пізніш як від 1909 року). У 1914—1915 роках займався теорією ймовірності й актуарною математикою, курс якої згодом читав у Львівській торговельній школі.

У 1918—1919 роках, під час польсько-української війни, Антоній Ломницький брав участь як доброволець у званні рядового у боях за Львів на боці поляків. Дістав Хрест Оборони Львова й підвищення у званні — до підпоручника. Служив у полку Львівських стрільців.

У серпні 1919 року став доцентом, а за кілька днів — заступником професора в галузі математики (за Здзислава Криговського) у Львівській політехнічній школі. Був секретарем Математичного товариства у Львові. У червні 1920 року народилася його донька Ева, у серпні Ломницький став екстраординарним професором Львівської політехніки і обійняв посаду завідувача кафедри математики. У 1920 році він взяв участь у польсько-радянській війні.

27 серпня 1921 року Ломницький став ординарним професором Львівської політехніки. З 1922-го він член-кореспондент Львівського наукового товариства (з 1928-го — дійсний член). У 1922/23 i 1937/38 роках Ломницький був деканом механічного факультету Львівської політехніки, a в 1922—1924 і в 1939-му — головою Львівського відділу Польського математичного товариства.

У вересні 1928 року він взяв участь у VIII Міжнародному математичному конгресі в Болоньї. У 1929-му Ломницькому дали платну відпустку на півроку — для наукової роботи. Діставши у 1930-му від Фонду народної культури стипендію — 6000 злотих, того ж року Ломницький вісім місяців перебував на наукових студіях у Римі (лютий-травень), Парижі (травень-червень), Ґеттинґені (червень-липень) i Берліні (липень-вересень). У 1930/31 академічному році Ломницький обіймав посаду декана загального факультету Львівської політехніки, a в 1933-му був обраний ректором цього вишу, але президент Польщі не затвердив цього вибору. З осені 1938 по жовтень 1939 року Ломницький був проректором Львівської політехніки. З 1933-го він член-кореспондент Варшавського наукового товариства, а з 1938-го — член-кореспондент Польської академії знань. У 1935—1939 роках Ломницький вів курс прикладної математики на інженерному факультеті Львівської політехніки. 1938 року Польське статистичне товариство почало видавати «Przegląd Statystyczny», й Ломницький став членом редколегії цього часопису.

Після того, як у вересні 1939-го у Львів увійшов до складу СРСР, Ломницький мав гостру суперечку із тодішнім комісаром політехніки, підполковником Юсімовим, яка сталася у другій половині жовтня 1939 року[2]. Попри те, належав до вісімдесяти викладачів політехніки, допущених викладати в реорганізованому виші. На початку червня 1941 року він став керівником консультаційного пункту, на основі якого у Дрогобичі чи Бориславі мали відкрити філію Азербайджанського інституту нафти і хімії. Заплановано вступні іспити абітурієнтів, але почалася німецько-радянська війна[3].

Уночі проти 4 липня 1941 року Ломницького заарештували гестапівці із групи «Айнзацкоммандо» (нім. Einsatzkommando) й близько четвертої ранку стратили разом із іншими 42 заарештованими представниками львівської інтелігенції на Вулецьких пагорбах. З вікна квартири родини Ломницьких, що на вулиці Набєляка, 19[4] (нині — вулиця Котляревського), професорова дружина Марія здалеку бачила людей, яких вели на розстріл. Пізніше вона чула звуки пострілів[5].

8 жовтня 1943 року гітлерівці, аби замаскувати сліди злочину, руками сформованої з євреїв групи «Зондеркоммандо—1005» (нім. Sonderkommando 1005) вивезли рештки страчених в інше місце Львова й наступного дня спалили. Тож місця поховання Антонія Ломницького не збереглося.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

  • O odwzorowaniach cząstkowych funkcji hipergeometrycznych, Lwów 1903, doktorat.
  • Podstawy matematyczne kartografii, Sprawozdania Gimnazjum I w Tarnowie za rok 1904/5, Tarnów 1905. — S. 1—34.
  • Wstępne lekcje trygonometryi, Muzeum, Rocznik XXII, Tom I, Zeszyt 4 (1906). — S. 341—349.
  • Kolejne rozszerzanie zakresu pojęcia liczby, Wiadom. Mat. 15 (1911). — S. 53—78.
  • Recenzja książki A. E. H. Love, Zasady rachunku różniczkowego i całkowego, tłumaczyli St. Kalinowski i Wł. Wojtowicz. — Warszawa 1913. — 225 s., w: Wektor, Rok II. — № 6. (1913). — S. 293—298.
  • O wielookresowych funkcjach jednoznacznych zmiennej rzeczywistej, Sprawozdania z Posiedzeń Towarzystwa Naukowego Warszawskiego, Wydział III Nauk Matematycznych i Przyrodniczych 11 (1918). — S. 807—846.
  • O układach zasad koniecznych i dostatecznych, służących do definicji pojęcia wielkości, Wiadom. Mat. 23 (1919). — S. 37—70.
  • Uogólnienie wzoru interpolacyjnego Lagrange'a, Rozprawy Wydz. Matem. — Przyrodn. Polskiej Akademii Umiejęności w Krakowie, Serja III, Tom 20A (1920). — S. 173—179. (zbiór ogólny Tom 60, 1921).
  • G´en´eralisation du polynˆome ordinaire de Lagrange, Bulletin International de l'Acad´emie Polonaise des Sciences et Lettres, Classe des Sciences Math´ematiques et Naturelles, S´erie A: Sciences Math´ematiques 60 (1920), Cracovie 1921. — S. 109—110.
  • (wspólnie z S. Ruziewiczem) Józef Puzyna, Wiadom. Mat. 25 (1921). — S. 113—119.
  • O zasadzie dysjunkcji w logistyce i matematyce, Ruch Filozoficzny, Lwów, T. VI. — № 8—10. — (1922). — S. 144—146.
  • O równoważności wielokątów płaskich, wykłady dla nauczycieli matematyki we Lwowie w styczniu 1922 roku (czasopismo nieznane).
  • Sur les fonctions multip´eriodiques d'une variable r´eelle, l'Enseignement Math. 23 (1923). — S. 96—97.
  • Nouveaux fondements du calcul des probabilit´es (Definition de la probabilit´e fond´ee sur la th´eorie des ensembles) // Fundamenta Math. 4 (1923). — S. 34—71.
  • Sur quelques g´en´eralisations du triangle arithm´etique de Pascal, Comptes Rendus Acad. Sci. Paris 179 (1924). — S. 1587—1589.
  • Sur les m´ethodes qui servent `a limiter sup´erieurement les modules des racines des ´equations alg´ebriques, l'Enseignement Math. 24 (1925). — S. 84—91.
  • Prosty dowód wzoru Stirlinga oraz streszczenie w jęz. franc., Archiwum Towarzystwa Naukowego Lwowskiego, Wydz. III Mat. — Przyrod., Tom IV, z. 3 (1926), 1-6; cały tom. — Lwów 1929. — S. 21—26.
  • O wzorach Sterna i Sierpińskiego podających rozwinięcie pierwiastków kwadratowych na iloczyny nieskończone oraz streszczenie w jęz. franc., Archiwum Towarzystwa Naukowego Lwowskiego, Wydz. III Mat.-Przyrod., Tom IV, z. 4 (1926). — S. 7—13; cały tom, Lwów 1929. — S. 27—33.
  • D´emonstration ´el´ementaire de la loi de Gauss dans le calcul des probabilit´es, l'Enseignement Math. 25 (1926). — S. 103—111.
  • The International Map Projection 1/M, Polski Przegląd Kartograficzny. — T. 3. — № 17 (1927). — S. 1—14.
  • Matematyczna analiza projekcji mapy międzynarodowej w skali 1:1 000 000, Wiadomości Służby Geograficznej, Nr 1, 1927. — S. 3-31.
  • A reply to the criticisms of Dr. Antoni Łomnicki on the projection of the International map on the scale of 1/M, Polski Przegląd Kartograficzny. — T. 3. — № 18—20 (1927). — S. 33—38.
  • Łuki południka na elipsoidzie międzynarodowej, Wiadomości Służby Geograficznej. — № 3, 4. — 1928. — S. 62—66.
  • Sur le choix de la projection pour la carte du Monde au millioni'eme (mat´eriaux pour la discussion) [O wyborze projekcji dla międzynarodowej mapy świata w skali 1: 1 000 000 (Materiały do dyskusji)], Wiadomości Służby Geograficznej, Nr 3 i 4, 1928. — S. 137—196; również opublikowana osobno, Warszawa 1928, 57 s.
  • Z zagadnień matematyki. IV. Rachunek prawdopodobieństwa i jego zastosowania, Kosmos, Seria B, T. 53, z. 3 (1928). — S. 325—339.
  • Zagadnienia statystyki matematycznej. Cz. I. Statystyka jednej zmiennej, Kosmos, Seria B, T. 53, z. 4 (1928). — S. 477—506.
  • O programach nauczania matematyki obowiązujących obecnie w gimnazjach Rzeczypospolitej Polskiej, w: Księga Pamiątkowa Pierwszego Polskiego Zjazdu Matematycznego (Lwów, 7-10 IX 1927), Fundusz Kultury Narodowej, Kraków 1929. — S. 190—194.
  • Zagadnienia statystyki matematycznej. Cz. II. Statystyka dwóch i więcej zmiennych. Teorja korelacji, Kosmos, Seria B, T. 55, z. 2-3 (1930). — S. 165—240.
  • Sulla necessita di distinguere due generi di dipendenza nella statistica a due variabili, Giornale Istituto Italiano d. Attuari 1 (1930). — S. 83-94.
  • O potrzebach matematyki stosowanej w Polsce, Nauka Polska, jej potrzeby, organizacja i rozwój 14 (1931). — S. 98—109.
  • Projekcje o dwóch punktach wyróżnionych, Polski Przegląd Kartograficzny, T. 6, Nr 47 (1934). — S. 185—193.

Окремі книжки[ред. | ред. код]

  • Geometrya. Podręcznik dla szkół średnich. Część I. Planimetrya-stereometrya. — Lwów-Warszawa: Książnica Polska Towarzystwa Nauczycieli Szkół Wyższych, 1911. — S. 1—289; 2 wyd.Geometrya. Część I i II. Planimetrya. Stereometrya. — 1914. — S. 1—309; 3 wyd. — 1920. — S. 1—306; 4 wyd. — 1923, S. 1-313; 5 wyd. — 1924; 6 wyd. — 1929.
  • Geometrya. Podręcznik dla szkół średnich. Stopień wyższy. Część III i IV. Trygonometrja. Geometrja analityczna. — Lwów, Gubrynowicz i Syn, 1912. — S. 1—302.
  • Trygonometrja. Podręcznik dla szkół średnich. — Lwów-Warszawa, Gubrynowicz i Syn, 1920. — S. 1—194; 2 wyd. — 1920; 3 wyd. — 1923. — S. 1—186; 4 wyd. 1930. — S. 1—184.
  • Początki geometrji analitycznej, Książnica Polska Towarzystwa Nauczycieli Szkół Wyższych, Lwów-Warszawa 1921. — S. 1—188; 2 wyd. — 1921; 3 wyd. — 1923. — S. 1—200.
  • Geometrja elementarna: Podręcznik dla klas wyższych szkół średnich, KsiążnicaAtlas, Lwów-Warszawa, 5 wyd. 1924. — S. 1—370; 6 wyd. 1929. — S. 1—387.
  • Tablice matematyczno-fizyczne czterocyfrowe, Książnica-Atlas, Lwów-Warszawa 1926, xxii + 74 s.; 2 wyd. — 1927; 3 wyd. — 1938; 4 wyd. — 1946; 5—7 wyd. — 1947, 1948, 1949; 9 wyd. — 1949. — 73 s.; 11 wyd. poprawione, Książnica-Atlas, Wrocław-Warszawa 1950. — 86 s.; 12 wyd. — 1950. — 73 s.; 13 wyd. — 1951.
  • Kartografja matematyczna, Książnica-Atlas, Lwów-Warszawa 1927, viii + 191 str. (2 wyd. zmienione. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1956. — 156 s.).
  • Zagadnienia statystyki matematycznej. — Lwów, 1929—1930.
  • Geometrja: dla klasy II gimnazjalnej. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1934. — 128 s.; 1939. — 128 s.
  • Geometrja. Dla 3 klasy gimnazjalnej. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1935. — 112 s.
  • Rachunek różniczkowy i całkowy: dla potrzeb przyrodników i techników, Tom I. Rachunek różniczkowy. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1935. — 648 s.; 2 wyd. — Katowice: Wydawnictwo Universum, 1947; cz. 1, wyd. 2. — Katowice, 1947. — 208 s.; wyd. 3. — Katowice, 1949, v+208 str.; cz. 2. — Katowice, 1948; wyd. 3. — Katowice, 1950. — 209—424 s.; 3 wyd. — Katowice: Wydawnictwo Universum, 1949.
  • Rachunek różniczkowy i całkowy: dla potrzeb przyrodników i techników, Tom II. Rachunek całkowy, Polska Akademia Umiejętności, Kraków 1936, 310 str.; 2 wyd. Zastosowania rachunku różniczkowego. — Katowice. 1947. — S. 425—648; 2 wyd. — Katowice: Wydawnictwo Universum, 1948; 3 wyd. Rachunek całkowy. — Katowice: Wydawnictwo Universum, 1949. — 310 s.
  • Rachunek różniczkowy i całkowy: dla potrzeb przyrodników i techników, Tom III. Szeregi nieskończone — równania różniczkowe, geometria różniczkowa, Polska Akademia Umiejętności, Kraków 1936. — 217 s.; 2 wyd. — Katowice: Wydawnictwo Universum, 1948. — 216 s.
  • Geometrja. Dla 4 klasy gimnazjalnej. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1936. — 103 s.
  • Algebra dla I kl. Liceum Ogólnokształcącego: Wydział Humanistyczny, Przyrodniczy i Klasyczny. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1938. — 103 s.; 2 wyd. — Londyn: Ministerstwo Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego, 1944. — 103 s.; 3 wyd. — Wrocław-Warszawa: Książnica-Atlas, 1947. — 103 s.
  • Trygonometria. Podręcznik dla liceów ogólnokształcących. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1938.
  • Matematyka dla Liceów Mechanicznych, Elektrycznych, Drogowych, WodnoMelioracyjnych i Telekomunikacyjnych: Geometria analityczna, zasady rachunku różniczkowego i całkowego. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1939; 2 wyd. — Katowice: Wydawnictwo Universum, 1947. — 219 s.
  • Wielościany umiarowe. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1939. — 72 s.
  • Matematyka dla Liceów Przemysłowych Męskich: algebra i trygonometria. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1939. — 232 s.; 2 wyd. — Katowice: Wydawnictwo Universum, 1947. — 232 s.
  • Matematyka dla Liceów Przemysłowych Męskich: geometria analityczna, rachunek różniczkowy i całkowy. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1939. — 219 s.
  • Wzory matematyczno-fizyczne, Łódź 1947. — 203 s.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

  • 1919 — Хрест Оборони Львова;
  • 1932 — Медаль Незалежності;
  • 1938 — Бронзова медаль за довголітню службу Львівській політехніці;
  • 1938 — Срібна медаль за довголітню службу Львівській політехніці.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.diva-portal.se/smash/get/diva2:1008914/FULLTEXT01.pdf
  2. ↑ Z. Popławski Dzieje Politechniki Lwowskiej 1844—1945. — Wrocław: Ossolineum, 1992. (пол.)
  3. ↑ K. Szałajko Antoni Łomnicki (1881—1941), w: «Matematyka Przełomu XIX i XX wieku, Materiały z IV Ogólnopolskiej Szkoły Historii Matematyki». — S. 122. (пол.)
  4. ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916 [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — S. 196. (пол.)
  5. ↑ M. Łomnicka Koszmarna noc // Czerwony Sztandar. — 1945. — 15 grud. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Zygmunt Albert Kaźń profesorów lwowskich — lipiec 1941 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] / studia oraz relacje i dokumenty zebrane i oprac. przez Zygmunta Alberta. — Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1989. — 384 s. — ISBN 83-229-0351-0. (пол.)
  • Lech Maligranda Antoni Łomnicki (1881—1941) // Roczniki Polskiego Towarzystwa Matematycznego. — Seria II: Wiadomości Matematyczne XLIV. — 2008. — S. 61—112. (пол.)
  • D. Schenk Noc morderców. Kaźń polskich profesorów we Lwowie i holokaust w Galicji Wschodniej / Dieter Schenk; przekł. Paweł Zarychta. — Kraków: Wysoki Zamek, 2011. — 432 s. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антоній Ломницький

  • Prace Antoniego Łomnickiego (1881-1941). hint.org.pl (пол.). Polska Klasyka Naukowa i Techniczna w Sieci. Процитовано 8 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Наука
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антоній_Ломницький&oldid=35896311