Аплохейлус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аплохейлус
Aplocheilus armatus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Коропозубоподібні (Cyprinodontiformes)
Підряд: Аплохейловидні (Aplocheiloidei)
Родина: Аплохейлові (Aplocheilidae)
Рід: Aplocheilus
McClelland, 1838
Aplocheilus chrysostigmus
McClelland, 1839
Види

Див. текст

Синоніми
  • Odontopsis van Hasselt, 1823
  • Haplochilus Agassiz, 1846
  • Panchax Valenciennes, 1846
Посилання
Вікісховище: Aplocheilus
Віківиди: Aplocheilus
EOL: 46566860
ITIS: 165708
NCBI: 52579

Аплохейлус (Aplocheilus) — азійський рід яйцекладних коропозубоподібних з родини аплохейлових (Aplocheilidae). Народна назва: «азійські щучки».

Джон Макклелланд спочатку 1838 року визначив лише сам таксон Aplocheilus, а наступного 1839 року додав до нього види. Це стало причиною того, що в літературі часто зустрічається назва роду з невірно зазначеною датою опису — Aplocheilus  McClelland, 1839.

Назва Aplocheilus походить від грецьких слів απλος («простий») і χειλος («губа»)[1].

За будовою тіла та способом життя аплохейлуси схожі з представниками африканського роду Epiplatys.

Склад

[ред. | ред. код]

Рід Аплохейлус включає такі види[2][3]:

Види Aplocheilus andamanicus та Aplocheilus armatus довгий час розглядалися як локальні популяції Aplocheilus panchax відповідно з Андаманських островів та з Південно-Східної Азії. Проте генетичні дослідження показали, що вони є окремими видами. При цьому виявилось, що A. andamanicus утворює окрему кладу, дочірню до клади, що складається з A. panchax та A. armatus[4].

Поширення

[ред. | ред. код]

Представники роду Aplocheilus — це єдині аплохейловидні, що мешкають в Азії. Більшість видів обмежується територією Індії та Шрі-Ланки, й лише один вид поширився далі на схід, до Таїланду та острова Ява.

Аплохейлуси — це дрібні риби зі щукоподібною будовою. Тіло витягнуте в довжину, сплощене згори, майже кругле в перетині в передній частині й сильно стиснуте з боків у задній. Черево округле. Хвостове стебло вище й коротше, ніж в африканських родів Aphyosemion, Callopanchax або Nothobranchius. 27 хребців. Луски циклоїдні, помірного розміру, 25-31 в бічному ряді. Бічна лінія відсутня.

Самець Aplocheilus lineatus

Верхня поверхня голови широка й плоска. Морда довга й загострена, рот кінцевий, широкий, спрямований вгору. Губи тонкі. На щелепах один ряд дрібних ворсинчастих зубів. Верхня щелепа висовується. 12 зябрових тичинок на передньому плечі першої зябрової дуги, 6 зябрових променів. Кишечник і шлунок разом утворюють невелику трубку, ледь довшу за тіло.

Короткий спинний плавець розташований у задній третині тіла, сидить навпроти задньої частини довгого анального плавця. У спинному плавці 2 твердих і 6 м'яких променів, в анальному 12-13 м'яких променів. Хвостовий плавець округлий, має 14 основних променів і по 5 додаткових зверху й знизу. Його центральна частина часто буває подовжена у вигляді тупого короткого виступу; коли риби стоять, він постійно рухається. Черевні плавці дуже маленькі, мають по 6 променів. В грудних плавцях по 14 променів.

Самці більші за самок, часто зі збільшеними плавцями.

Забарвлення риб у багатьох випадках складається з кількох темних поперечних смуг на тілі. Є смужки на горлі. Плавці прозорі. Самки всіх видів мають характерну круглу чорну цятку в передній частині основи спинного плавця. Край хвостового плавця часто буває затемненим. На потилиці присутня блискуча цятка.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Водяться аплохейлуси в прісних, іноді солонуватих водоймах. Зустрічаються в ставках та озерах серед вологого тропічного лісу, а також на рисових полях та болотах.

Це виразно поверхневі риби. Переважно стоять нерухомо під поверхнею води, частіше в схованці серед плавучих рослин, і чатують на свою здобич. Харчуються головним чином комахами, але можуть хапати й дрібних рибок. Підбирають комах, що падають на поверхню води, а комах, що пролітають над водою, ловлять у стрибку. Існує думка, що блискуча цятка на потилиці аплохейлусів приваблює комах.

Яйцекладні, запліднення зовнішнє. Нерестяться біля поверхні води на рослини. Декілька днів поспіль самка відкладає лише по 10-20 великих круглих ікринок. Сезонних видів серед аплохейлусів немає, ікра розвивається безперервно, мальки вилуплюються за 10-14 днів. Вони швидко ростуть, особливо у великих видів.

Утримання в акваріумі

[ред. | ред. код]

Серед аплохейлусів є цілий ряд цікавих і популярних акваріумних риб, наприклад, панхакс — A. panchax і лінеатус — A. lineatus. Більшість видів добре приживається в неволі. Вони вміють пристосовуватись до нового середовища, й тому не висувають особливих вимог до якості води. Аплохейлусів тримають у воді середньої твердості зі слабко лужною реакцією. Загальна твердість для більшості видів може досягати й 20 °dGH, але карбонатна не повинна перевищувати 7 °dKH, інакше сильно зростає смертність серед ембріонів під час їхнього розвитку всередині ікринки[5].

Всі види надають перевагу добре освітленим акваріумам з густою рослинністю, серед якої можуть знайти собі схованку. Люблять сонце та тепло.

Ці риби добре стрибають і здатні протиснутись в найменшу шпаринку, тому акваріум тісно накривають склом.

Аплохейлуси потребують міцного живого корму, але з апетитом хапають і сухий, якщо його частинки будуть достатньо великими.

Розведення порівняно легке. Мальків вигодовують наупліусами циклопів та артемій. Співвідношення самців та самок у потомстві зазвичай буває нормальним (1:1).

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. John McClelland. Indian Cyprinidae. Asiatic Researches, vol. 19, part 2, Calcutta, 1839, pp. 301-302: Sub-Cen Aplocheilus (англ.)
  2. Species in the genus Aplocheilus in CAS — Catalog of Fishes. California Academy of Sciences. Updated 5 Jul 2022 (англ.)
  3. Asien / Aplocheilus (9 Arten). Killifische Info (англ.)
  4. Katwate, Unmesh, Kumkar, Pradeep, Britz, Ralf, Raghavan, Rajeev & Dahanukar, Neelesh. The identity of Aplocheilus andamanicus (Köhler, 1906) (Teleostei: Cyprinodontiformes), an endemic Killifish from the Andaman Islands, with notes on Odontopsis armata van Hasselt. Zootaxa vol. 4382, no. 1 (2018), pp. 159-174 (англ.)
  5. Stanislav Frank. Akvaristika. Praha: Práce, 1984. s. 150 (чеськ.)