Арно Деплешен
| Арно Деплешен | ||
|---|---|---|
| Arnaud Desplechin | ||
 Арно Деплешен на церемонії оголошення номінантів Сезара, 2016 | ||
| Дата народження | 31 жовтня 1960 (63 роки) | |
| Місце народження | Рубе, Нор-Па-де-Кале, Франція | |
| Громадянство |
 Франція | |
| Професія | режисер, сценарист | |
| Alma mater | Інститут перспективних досліджень кінематографаd, La femis (1984) і Університет Париж III | |
| Роки активності | 1984 — наш час | |
| Член у | Академія кінематографічних мистецтв і наук[1] | |
| IMDb | ID 0221611 | |
| Автограф |
 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| Сезар (2016) | ||
 Арно Деплешен у Вікісховищі | ||
Арно́ Деплеше́н (фр. Arnaud Desplechin; нар. 31 жовтня 1960, Рубе) — французький кінорежисер та сценарист.
Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]
Арно Деплешен народився 31 жовтня 1960 року у невеликому містечку Рубе в інтелігентній сім'ї Роберта і Мадо Деплешен. Сестра — письменниця Марі Деплешен, один з братів — дипломат і актор Фабріс Деплешен. Арно вивчав кіномистецтво в Університеті Париж III, а потім, з 1981 — в Інституті вищої кіноосвіти (IDHEC), де захистив диплом у 1984 році.
Арно Деплешен зняв три короткометражні стрічки за творами бельгійського прозаїка Жана Рея. Наприкінці 1980-х працював головним кінооператором, знявши декілька фільмів. 1991 року режисер зняв 54-хвилинну драму «День мерця». Фільм завоював французьку кінематографічну премію «Жана Віго», як найкращий короткометражний фільм і його показали на Каннському кінофестивалі у 1990 році.
Наступний фільм Деплешена «Вартовий» (1992) входив уже до конкурсної програми Каннського кінофестивалю, а також був номінований в декількох категоріях, у тому числі і найпрестижніших, на «Сезар»[2]. У стрічці знялися Матьє Амальрік, К'яра Мастроянні, Ласло Сабо і багато акторів з фільму «День мерця». Мелодрама режисера «Як я обговорював… (моє сексуальне життя)» (1996) була високо відзначена критиками і номінована на «Золоту пальмову гілку».
У 2000 році Арно Деплешен зняв свій перший фільм англійською мовою «Естер Кан» — екранізацію твору Артура Саймонса, де в головній ролі знялася Саммер Фенікс. Стрічка присвячена пам'яті великого режисера Франсуа Трюффо. У ній використана техніка кінознімання кінематографістів «нової хвилі», яку уперше показав Франсуа Трюффо.
У 2007-му Деплешен зняв документальну стрічку «Кохана» про свою сім'ю, в будинку свого дитинства, який його батько, Робер, планує продати. У тому ж році режисер представив сімейну драму «Різдвяна казка» у якій знімалися зірки французького кіно Катрін Денев, Матьє Амальрік, Еммануель Дево, К'яра Мастроянні. Фільм брав участь в конкурсній програмі Каннського фестивалю 2008 року і був номінований на «Золоту пальмову гілку».
У 2008 році на екрани вийшла мелодрама Деплешена «Королі та королева», де комедія і трагедія змішані в історії про двох колишніх коханців, ролі яких виконали Матьє Амальрік та Еммануель Дево, а роль психіатра — Катрін Денев. Фільм отримав низку номінацій та кілька нагород, а Матьє Амальрік став володарем премії «Сезар» як найкращий актор 2005 року. Навколо цієї картини виникли суперечки, коли колишня подруга режисера акторка Маріанн Денікур звинуватила Арно Деплешена в розкритті подробиць її особистого життя. Вона опублікувала книгу «Mauvais génie» («Злий геній»), де описує свої стосунки з безпринципним режисером Арнольдом Деплешером. У 2006-му Денікур подала на нього до суду, але безуспішно[3].
Драма «Джиммі Пікард» — про солдата Джиммі Пікарда, індіанця з резервації, якого після Другої Світової війни починають турбувати психосоматичні захворювання, — стала номінантом на премію «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю 2013 року[4].
У 2015 році Арно Деплешен поставив приквел свого фільму «Як я обговорював... (моє сексуальне життя)» 1996 року — «Три спогади моєї юності», за режисуру якого отримав «Сезара» 2016 року[5].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1989 | Безжальний світ | Un monde sans pitié | сценарист |
| 1991 | День мерця | La Vie des morts | режисер, сценарист |
| 1992 | Вартовий | La Sentinelle | режисер, сценарист |
| 1996 | Як я обговорював... (моє сексуальне життя) | Comment je me suis disputé… (ma vie sexuelle) | режисер, сценарист |
| 2000 | Естер Кан | Esther Kahn | за новелою Артура Саймонса; режисер, сценарист |
| 2003 | Лео грає: В компанії чоловіків | Léo, en jouant «Dans la compagnie des hommes» | за п'єсою Едварда Бонда; режисер, сценарист, продюсер |
| 2004 | Королі та королева | Rois et Reine | режисер, сценарист |
| 2008 | Різдвяна казка | Un conte de Noël | режисер, сценарист |
| 2013 | Джиммі Пікар | Jimmy P. (Psychothérapie d'un Indien des plaines) | за книгою франко-американського етнопсихоаналітика Жоржа Девере; режисер, сценарист |
| 2014 | La Forêt | телевізійний; режисер | |
| 2015 | Три спогади моєї юності | Trois souvenirs de ma jeunesse | режисер, сценарист (з Жулі Пейр) |
| 2017 | Привиди Ісмаєля | Les Fantômes d'Ismaël | режисер, сценарист (з Леа Місіус та Жулі Пейр) |
| 2019 | О, дякую! | Oh Mercy! (Roubaix, une lumière) | режисер, сценарист (з Леа Місіус) |
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Фільм | Нагорода/Фестиваль | Категорія | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1991 | День мерця | Фестиваль європейських фільмів в Анже | Гран-Прі Спілки драматичних авторів і композиторів | Перемога |
| Премія Procirep | Перемога | |||
| Приз Жана Віго | Найкращий фільм | Перемога | ||
| 1992 | Вартовий | Кінофестиваль в Авіньйоні | Приз за найкращий художній фільм | Перемога |
| Кінофестиваль в Боготі | Золоте доколумбове коло | Номінація | ||
| Срібне доколумбове коло | Перемога | |||
| Каннський кінофестиваль |  Золота пальмова гілка
|
Номінація | ||
| 1993 | Премія «Сезар» | Найкраща перша робота | Номінація | |
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | |||
| 1996 | Як я обговорював... (моє сексуальне життя) | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка
|
Номінація |
| 2000 | Естер Кан | Номінація | ||
| 2000 | Віденський кінофестиваль (Вієнале) | Нагорода читачів журналу «Стандарт» — Заохочувальний приз |
Перемога | |
| 2004 | Королі та королева | Венеційський кінофестиваль | Золотий лев | Номінація |
| 2004 | Приз Луї Деллюка | Найкращий фільм | Перемога | |
| 2005 | Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | |
| Найкращий режисер | Номінація | |||
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (спільно з Роже Бобо) |
Номінація | |||
| Французький синдикат кінокритиків | Найкращий французький фільм | Перемога | ||
| Золота зірка французького кіно | Найкращий фільм | Перемога | ||
| 2004 | Найкращий режисер | Перемога | ||
| 2008 | Різдвяна казка | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка
|
Номінація |
| 2009 | Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | |
| Найкращий режисер | Номінація | |||
| Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | |||
| Золота зірка французького кіно | Найкращий режисер | Перемога | ||
| 2013 | Джиммі Пікард | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка
|
Номінація |
| Приз Луї Деллюка | Найкращий фільм | Номінація | ||
| 2014 | Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | |
| Найкращий режисер | Номінація | |||
| Найкращий адаптований сценарій | Номінація | |||
| 2015 | Три спогади моєї юності | Кінофестиваль у Кабурі | Золотий «Сван» за найкращу режисуру | Перемога |
| 2016 | Премія «Люм'єр» | Найкращий сценарій | Номінація | |
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | ||
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| Найкращий сценарій (спільно з Жулі Пейр) | Номінація | |||
| 2019 | О, дякую! | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка
|
В очікуванні |
Громадська позиція[ред. | ред. код]
Підписав петицію до президента Росії з вимогою звільнити українського режисера Олега Сенцова[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.oscars.org/news/academy-invites-928-membership
- ↑ Festival de Cannes: The Sentinel. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2011. Процитовано 23 квітня 2015.
- ↑ " Rois et reine ", d'Arnaud Desplechin, devant la justice, [[Le Monde]] від 5 квітня 2006. Архів оригіналу за 29 травня 2008. Процитовано 23 квітня 2015.
- ↑ 2013 Official Selection. Cannes. 20 квітня 2013. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 23 квітня 2015.
- ↑ Cesar Awards: Philippe Faucon’s Drama ‘Fatima’ Wins Best Film. Variety. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 27 лютого 2015.
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Арно Деплешена на сайті IMDb
- ↑ Il faut libérer d'urgence Oleg Sentsov, en grève de la faim depuis plus de 45 jours [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Change.org
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Арно Деплешен |
- Арно Деплешен на сайті IMDb (англ.)
- Арно Деплешен на сайті Kino-teatr.ua
- Арно Деплешен [Архівовано 6 березня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné(фр.)
- Арно Деплешен: сімейний психіатр на різдвяні канікули на сайті AZN(укр.)
- Інтерв'ю з Арно Деплешеном в Esther Kahn [Архівовано 14 жовтня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
|
| |||||||||||
| |||||||
.jpg)
