Б'ютт (Монтана)
Місто
 Координати 46°00′23″ пн. ш. 112°31′47″ зх. д. / 46.00638888891677425° пн. ш. 112.52972222224778420° зх. д.Координати: 46°00′23″ пн. ш. 112°31′47″ зх. д. / 46.00638888891677425° пн. ш. 112.52972222224778420° зх. д.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Б'ютт (англ. Butte) — місто (англ. city) в США, центр округу Сілвер-Бау штату Монтана. Населення — 33 525 осіб (2010[1]). Місто розміщене на висоті 1 688 м над рівнем моря. Поштовий код — 59701 і телефонний код — 406.
Історія[ред. | ред. код]
Б'ютт виник наприкінці ХІХ століття як робітниче поселення з видобутку золота та срібла. Індустріалізація Америки та розвиток електроенергетики викликали шалений попит на мідь і її видобування у Б'ютті значно зросло. Місто приваблювало працівників з усього світу, воно розрослося. У ньому появився легендарний салон і район червоних ліхтарів — «Алея Венери» вздовж Меркурі-стріт. В теперішні часи про склад етнічних груп, які приїхали на роботу до міста, можна робити висновки зі страв місцевого куховарства. Тут можна знайти і корнуольський пиріг, і слов'янський маківник, і скандинавські млинці з картоплі та борошна.[2]
Демографія[ред. | ред. код]
| Історія переписів | |||
|---|---|---|---|
| Перепис | Населення | Зміна в % | |
| 1870 | 241 | — | |
| 1880 | 3363 | 1295.4% | |
| 1890 | 10 723 | 218.9% | |
| 1900 | 30 470 | 184.2% | |
| 1910 | 39 165 | 28.5% | |
| 1920 | 41 611 | 6.2% | |
| 1930 | 39 532 | −5.0% | |
| 1940 | 37 081 | −6.2% | |
| 1950 | 33 251 | −10.3% | |
| 1960 | 27 877 | −16.2% | |
| 1970 | 23 368 | −16.2% | |
| 1980 | 37 205 | 59.2% | |
| 1990 | 33 336 | −10.4% | |
| 2000 | 33 892 | 1.7% | |
| 2010 | 33 525 | −1.1% | |
| 2020 | 34 494 | 2.9% | |
| source:[3] | |||
Згідно з переписом 2010 року[1], у селищі мешкало 33 525 осіб у 14 628 домогосподарствах у складі 8476 родин. Густота населення становила 18 осіб/км². Було 16373 помешкання (9/км²).
Расовий склад населення:
|
До двох чи більше рас належало 2,1 %. Частка іспаномовних становила 3,7 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 21,0 % — особи молодші 18 років, 62,6 % — особи у віці 18—64 років, 16,4 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 41,3 року. На 100 осіб жіночої статі у селищі припадало 102,2 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 101,8 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив 53 670 доларів США (медіана — 37 686), а середній дохід на одну сім'ю — 68 659 доларів (медіана — 53 258). Медіана доходів становила 42 408 доларів для чоловіків та 32 460 доларів для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 19,7 % осіб, у тому числі 25,0 % дітей у віці до 18 років та 8,2 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 16 132 особи. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 27,5 %, роздрібна торгівля — 14,8 %, мистецтво, розваги та відпочинок — 11,1 %, науковці, спеціалісти, менеджери — 8,4 %.
Географія[ред. | ред. код]
Б'ют розташований за координатами 45°53′45″ пн. ш. 112°39′37″ зх. д. / 45.89583° пн. ш. 112.66028° зх. д. (45.895959, -112.660222)[4]. За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 1856,57 км², з яких 1855,08 км² — суходіл та 1,49 км² — водойми.
Клімат[ред. | ред. код]
| Клімат : Б'ют | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C |
14,4 | 16,1 | 20,6 | 28,3 | 32,2 | 36,1 | 37,8 | 37,2 | 33,9 | 29,4 | 20,6 | 18,9 | 37,8 |
| Середній максимум, °C | −1,3 | 1,5 | 5,6 | 10,9 | 16,0 | 21,5 | 26,6 | 26,1 | 19,4 | 13,1 | 3,8 | −1,2 | 11,9 |
| Середній мінімум, °C | −14,8 | −12,4 | −7,5 | −3,1 | 1,3 | 5,2 | 7,5 | 6,7 | 1,8 | −3,2 | −9,3 | −14,6 | −3,6 |
| Абсолютний мінімум, °C |
−44,4 | −46,7 | −37,8 | −26,7 | −12,8 | −5,6 | −2,2 | −5 | −16,1 | −30,6 | −41,1 | −46,7 | −46,7 |
| Норма опадів, мм | 13 | 12 | 21 | 26 | 51 | 53 | 37 | 35 | 28 | 20 | 15 | 13 | 324 |
| Днів з опадами | 7,9 | 6,0 | 7,6 | 8,1 | 9,4 | 9,0 | 6,1 | 5,1 | 6,1 | 6,7 | 6,7 | 7,6 | 86,3 |
| Днів зі снігом | 7,8 | 7,6 | 9,6 | 6,6 | 2,7 | 0,4 | 0,0 | 0,1 | 0,8 | 3,2 | 7,2 | 8,5 | 54,5 |
| Джерело: NOAA[5] | |||||||||||||
Економіка[ред. | ред. код]
Виробництво міді[ред. | ред. код]
Див. також Б'ютт (родовище)
У 1917 році видобування міді у копальнях Б'ютту досягло свого піку і неухильно знижувалося після цього. За час Другої світової війни, виробництво міді в Чукікамата (Чилі), набагато перевищило виробництво її у Б'ютті.
Варіння пива[ред. | ред. код]
Перші пивоварні були відкриті в Б'ютті у 1870-х роках. Їх власниками були переважно німецькі іммігранти, у тому числі Леопольд Шмідт, Генрі Мюллер і Генрі Мюнцер. У 1960-х роках на ринку домінувала продукція великих компаній пивоварння — Budweiser, Miller і Coors. Проте, в 1990-х у місті Б'ютт та його сусідах появилися невеликі броварні, що виробляють свою продукцію, а також завозять імпортне пиво.
Промисловість[ред. | ред. код]
Б'ютт є центром гірничодобувної промисловості регіону, що ведеться відкритим способом. Тут добувають мідну руду, свинець, цинк, срібло і золото. Тут також можна знайти рідкісні зразки мінералів: ковеліну, енаргіту, вюрциту, дигеніту, тетраедриту, халькозину та інших.
Визначні пам'ятки міста[ред. | ред. код]
_2002-05.jpg)
- Богоматір Скелястих гір — статуя Пресвятої Діви Марії висотою 27 м, присвячена жінкам і матерям у всьому світі, на вершині континентального вододілу, з видом на Б'ютт.
- Будинок мідного короля — 34-кімнатний місцевий музей, а раніше резиденція, одного з трьох мідних королів Б'ютта — Вільяма А. Кларка, який був побудований у 1884—1888 роках у вікторіанському неороманському стилі.
- Берклі Піт — гігантський колишній кар'єр копальні мідної руди заповнений дуже токсичною водою. На південній стіні озера Берклі Піт є оглядовий майданчик.
- Всесвітній музей гірничої справи — заснований у 1963 році на місці колишньої «Шахти Сирітки»[6]. Його головною визначною пам'яткою є макет міста рудокопів — «Ущелина пекельного рику». П'ятдесять виставкових будівель і незліченні артефакти дають можливість скласти уявлення про життя та працю рудокопів на одній з найпродуктивніших у світі мідних шахт.[7]
- Високогірний ковзанярський центр США — швидкісна ковзанка на відкритому повітрі, одна з трьох таких ковзанок у США.
Особистості[ред. | ред. код]
- Кетлін Вільямс (1879—1960) — американська акторка, зірка ери німого кіно.
- Роберт Н. Лі (1890—1964) — американський сценарист.
- Сем'юел Дешил Гемет (1894—1961) — американський письменник, один із засновників жанру «чорного детективу», сценарист та політичний активіст.
- Фріці Ріджвей (1898—1961) — американська джигітка, актрорка кіно і водевілів.
- Андреа Лідс (1914—1984) — американська акторка, номінантка на премію «Оскар» у 1937 році.
- Марта Рей (1916—1994) — американська акторка, співачка і комедіантка.
- Івел Кнівел (1938—2007) — американський каскадер.
- Леві Лейфеймер (*1973) — американський велогонщик, олімпійський медаліст.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Річний дохід на особу, яка працювала на повну ставку. Оцінка в доларах 2015 року.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Б'ютт (Монтана) |
Джерела[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
- ↑ а б в American FactFinder. Бюро перепису населення США. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 16-06-2019.(англ.)
- ↑ Історія і Культура [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] co.silverbow.mt.us (англ.)
- ↑ Moffatt, Riley. Population History of Western U.S. Cities & Towns, 1850–1990. Lanham: Scarecrow, 1996, 128.
- ↑ Gazetteer. Бюро перепису населення США. Процитовано 16-06-2019.(англ.)
- ↑ Climatography of the United States No. 20 (1971-2000): BUTTE MOONEY AP, MT (PDF). National Oceanic and Atmospheric Administration. лютий 2004. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
- ↑ Шахта Сирітка [Архівовано 11 листопада 2016 у Wayback Machine.] hauntedhouses.com (англ.)
- ↑ Всесвітній музей гірничої справи [Архівовано 14 червня 2017 у Wayback Machine.] miningmuseum.org (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Шахти Монтани [Архівовано 16 червня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Володимир Куліков. Місто, яке себе зжерло: рецензія на книжку Браяна Ліча [Архівовано 9 червня 2021 у Wayback Machine.] // Спільне, 23 червня 2020.
|
| ||||||||||||||
