Багазій Володимир Пантелеймонович
| Володимир Пантелеймонович Багазій | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1902 Рябіївка, Волочиський район, Україна |
| Помер |
після червня 1942 Бабин Яр, Київ, Райхскомісаріат Україна ·розстріл |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР →  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Посада | голова (бургомістр) Київської міської управи (29.10.1941 — 19.02.1942) |
| Попередник | Олександр Оглоблин |
| Наступник | Леонтій Форостівський |
| Партія | ОУН |
Багазі́́й Володи́мир Пантелеймо́нович (нар. 1902, с. Рябіївка, тепер Волочиський район — після червня 1942, Бабин Яр, Київ, Райхскомісаріат Україна[1]) — український політичний діяч, член ОУН, голова (бургомістр) Київської міської управи (29 жовтня 1941 р. — 19 лютого 1942 р.[1][2]).
Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.[3]
Життєпис[ред. | ред. код]
За фахом учитель. До війни працював у школі викладачем математики, був аспірантом Київського державного університету.
Належав до ОУН, під проводом Голови ПУН полковника А.Мельника.
Після того, як у 1941 році німці зайняли Київ, співпрацював з Українською національною радою, яку очолив Микола Величківський[4].
У вересні-жовтні 1941 року був заступником голови (бургомістра) Київської міської управи Олександра Оглоблина, а після відставки останнього сам займав цю посаду (жовтень 1941 — лютий 1942). З початку німецької окупації сприяв налагодженню адміністративного апарату Києва. За його участю формувалися департаменти муніципалітету, був створений Український червоний хрест, функціонувала Українська Національна Рада в Києві — представницький орган, що репрезентував українців в органах окупаційної влади.[джерело?] На керівні посади у Київську міську управу Володимир Багазій намагався призначати національно-свідомі кадри, головне — з ОУН. Прагнув усунути від керівництва містом окупаційну військову адміністрацію. Підтримував національно орієнтованих публіцистів (Івана Рогача, Олену Телігу та ін.)[джерело?].
Загибель[ред. | ред. код]
За свою націоналістичну діяльність та саботаж розпоряджень окупаційної влади заарештований німецькою службою безпеки. Проти Багазія свідчив його заступник Всеволод Волканович, якого за це було звільнено з ув'язнення та відновлено на посаді заступника міського голови (завідував житловим фондом, згодом емігрував[5]).
Розстріляний у 1942 року в Бабиному Яру разом з іншими діячами українського визвольного руху (точна дата невідома, але не раніше червня 1942 року[2]).
Словесний портрет залишив відомий український письменник та діяч національно-визвольного руху Улас Самчук:
|
Бувший радянський народний учитель. Високого росту, худий, трохи похилений наперед, прямий з малою горбинкою ніс, звучний, отвертий і рішучий голос, недбалі енергійні рухи. Учитель. У нас всі учителі… Пан Б. не звичайний учитель. Учителем він був лише тому, що так трапилося. Його призначення в політиці, в уряді, в адміністрації. Він горить іншими вогнями, ніж звичайний учитель. … Погляд його на емігрантів, які повернулись… Ну… Всі вони гарні люди, але більше фантасти, ніж практики. Необхідна ініціатива, необхідний конкретний і чисто практичний підхід до всіх справ. І тут ми погоджуємось[6] | 
|
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б 1942 РОКІВ (ФОТО) - ВОЛОДИМИР БАГАЗІЙ І КИЇВ 1941 - Новини - Новини -…. archive.is. 2 липня 2013. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 21 вересня 2021.
- ↑ а б Кучерук О. Володимир Багазій і Київ 1941–1942 років // Сайт Організації Українських націоналістів. — 2011.
- ↑ Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 травня 2022.
- ↑ «Час». Вип. № 37 (4042), 11 вересня 2003. Архів оригіналу за 20 липня 2006. Процитовано 1 грудня 2006.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2008. Процитовано 31 жовтня 2008.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Радчик Р. В. Публіцистика Уласа Самчука в контексті українського державотворення. — Сайт ін-ту журналістики КДУ/
Посилання[ред. | ред. код]
- Київська влада під німецькою окупацією
- Кучерук О. Чин Володимира Багазія (ч. 1) [Архівовано з першоджерела 26 липня 2022.]
- Кучерук О. Чин Володимира Багазія (ч. 2) [Архівовано з першоджерела 26 липня 2022.]
- Кучерук О. Чин Володимира Багазія (ч. 3) [Архівовано з першоджерела 26 липня 2022.]
- Кучерук О. Чин Володимира Багазія (ч. 4) [Архівовано з першоджерела 26 липня 2022.]
- Коновал Олексій Хрещатик та Успенський собор підірвали совєти // Наша віра : газета. — 2001. — листопад. [Архівовано 13 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 рр.
- Косовська Лана. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? [Архівовано 14 червня 2015 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
- Список членів ОУН які загинули в 1941—1943 роках від рук гестапо і поховані у Бабиному Яру [Архівовано 28 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||
