Базиліка Костянтина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Базиліка Костянтина
Зображення
Країна  Німеччина[1]
Адміністративна одиниця Трір[1]
Дієцезія Evangelical Church in the Rhinelandd
Архітектурний стиль ранньохристиянська архітектураd
Статус спадщини пам'ятка культури[d] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
План приміщення
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента d
Мапа
Офіційний сайт
CMNS: Базиліка Костянтина у Вікісховищі

Координати: 49°45′12″ пн. ш. 6°38′36″ сх. д. / 49.75333333336110542° пн. ш. 6.64333333336111131° сх. д. / 49.75333333336110542; 6.64333333336111131

Базиліка з Костянтинівською площею 2014 — вид з північного заходу
Базиліка з Маріїної колони
Сьогоднішній інтер'єр (північна сторона)
План Курфюрстського палацу і базиліки
Базиліка (гравюра 1648 року, що, ймовірно, показує його старіший вигляд 1548-1550 рр.)

Базиліка Костянтина (нім. Konstantinbasilika, лат. Aula Palatina) або Євангельська церква Спасителя (нім. Evangelische Kirche zum Erlöser) — римська базиліка в Трірі, збудована імператором Костянтином (306—337 рр. н. е.) на початку IV століття.

Нині вона використовується під назвою «Церква Спасителя» і належить громаді Євангелічної церкви Рейнської області. Базиліка містить найпросторіший зал з-поміж збережених із часів античності та входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зал завдовжки 67 м, завширшки 26,05 м[2] та заввишки 33 м. Базиліка є частиною об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО «Давньоримські пам'ятки, кафедральний собор Св. Петра і церква Богоматері в Трірі».

Аулу Палатіну побудовано близько 310 р. н.е. як частину палацового комплексу. Спочатку вона була не окремо поставленим будинком, а мала й інші дрібніші будівлі (такі як аванзал, вестибюль і деякі господарські споруди), закріплені за нею. Аула була оснащена системою опалення підлоги і стін (гіпокауст).

За Середньовіччя вона використовувалася як резиденція Трірських єпископів католицької церкви. Для цього абсиду було перероблено на житлове приміщення, а до верхньої частини його стін було додано пінаклі. У XVII столітті архієпископ Лотар фон Меттерніх просто біля аули збудував свій палац, а після включення її до свого палацу було зроблено деяке суттєве переобладнання при Карлі Каспарі фон дер Лейєні. Пізніше в XIX столітті король Пруссії Фрідріх-Вільгельм IV замовив відновлення будівлі в її початковому римському стані, що було зроблено під керівництвом військового архітектора Карла Шніцлера. У 1856 році Базиліка Костянтина стала протестантською церквою. У 1944 році будівля згоріла через бомбові нальоти союзних військ під час Другої світової війни. Коли після війни її було відбудовано, історичні внутрішні оздоби з XIX століття реконструйовано не було, так що цегляні стіни видно зсередини також.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б archINFORM — 1994.
  2. (Ulrich, 2007, с. 149)

Література[ред. | ред. код]

  • Ulrich, Roger B. (2007). Roman Woodworking. Yale University Press. ISBN 0-300-10341-7. 
  • William E. Gwatkin, Jr.: Roman Trier, in The Classical Journal Vol. 29, No. 1 (October 1933), 3–12 (online reproduction of the original article amended by photographs)
  • Helen Gardner, Fred S. Kleiner, Christin J. Mamiya: Gardner's Art Through the Ages. Cengage Learning, 13th edition 2008, ISBN 978-0-495-57355-5, p. 205 (online copy, с. 205, на «Google Books»)
  • Gerardo Brown-Manrique: Konstantinplatz in Trier. Between Memory and Place. In: Places. Forum of design for the public realm. Vol. 3 (1986), No. 1, pages 31–42 (Digitalisat [Архівовано 13 жовтня 2009 у Wayback Machine.])
  • Eberhard Zahn: Die Basilika in Trier. Rheinisches Landesmuseum, Trier 1991, ISBN 3-923319-18-5 (German)
  • Kurt Weitzmann, ed., Age of spirituality: late antique and early Christian art, third to seventh century [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.], no. 102, 1979, Metropolitan Museum of Art, New York, ISBN 9780870991790; full text available online from The Metropolitan Museum of Art Libraries

Посилання[ред. | ред. код]