Баківці (Львівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Баківці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Бібрська міська громада
Основні дані
Населення 383 осіб
Площа 1,193 км²
Густота населення 321,04 осіб/км²
Поштовий індекс 81712[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°32′29″ пн. ш. 24°22′01″ сх. д. / 49.54139° пн. ш. 24.36694° сх. д. / 49.54139; 24.36694Координати: 49°32′29″ пн. ш. 24°22′01″ сх. д. / 49.54139° пн. ш. 24.36694° сх. д. / 49.54139; 24.36694
Середня висота
над рівнем моря
299 м
Водойми Кривуля
Місцева влада
Адреса ради 81712, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Баківці, вул. Львівська, 2
Карта
Баківці. Карта розташування: Україна
Баківці
Баківці
Баківці. Карта розташування: Львівська область
Баківці
Баківці
Мапа
Мапа

CMNS: Баківці у Вікісховищі

Ба́ківці — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 383 особи. Орган місцевого самоврядування — Бібрська міська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 40 км від Жидачева і 13 км від залізничної станції Вибранівка на лінії Львів-Івано-Франківськ.

На схід від села розташоване озеро на найвищій вершині Жидачівського району (401 м). На околицях також є поселення колонії стрижів у закинутому кар'єрі з оголеною породою.

Історія[ред. | ред. код]

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Баківці вперше згадуються в історичних джерелах у 1475 році.

Селяни брали участь у повстанні під проводом Мухи в 1490 року, у визвольній війні українського народу 1648–1654 рр.

За податковим реєстром 1578 року село входило до Львівського повіту Львівської землі Руського воєводства і було у власності Станіслава Стадницького, у селі було 5 ланів (коло 125 га) оброблюваної землі[2].

В 1603 році польський шляхтич Миколай Остроруг отримав Баківці в Львівській землі разом з Трибоківцями, Репеховом.[3]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни в навколишніх лісах активно діяла Українська повстанська армія. В лісі «Бунчі» в серпні 1944 року була організована сотня «Берези». До її складу входили:

  • Поручинський Антін 1917 р. н. — сотенний «Берези» родом з села Репехів,
  • Крайківський Михайло, очолив першу чоту,
  • Комаринський Василь очолив другу чоту (обидва родом із села Бертишева),
  • Палажій Дмитро очолив третю чоту, (родом із с. Кнісело).

Загалом сотня надічувала понад 140 вояків. В урочищі Піддрібниця на околицях села 9 вересня 1944 року відбувся бій між військами УПА та НКВС. 8 вересня 1944 р. сотня «Берези» отримала наказ покинути ліс «Бунчі» і перейти у більш масивні Любишанські ліси. Там поповнити запаси зброї на базових криївках, а також об'єднатись з сотнями «Крилатих» та «Леви», щоб координувати спільні дії боротьби проти більшовицьких військ. Проте перед відходом розвідники сотні виявили, що навколишні ліси і села заблоковані військами НКВС. На світанку сотня «Берези» перебувала у вільховому чагарнику вище села Баківці, щоб вибалками пробратись до села. Та, як виявилося, Баківці також були оточені більшовиками. В такій складній ситуації відбулася нарада, на якій обговорювалося дві пропозиції: перша — вступити в бій, прорвати кільце і вийти з оточення, або, друга — заховати усю зброю і виходити як цивільні особи. Найбільшу підтримку здобула друга пропозиція. Проте більшовики відкрили вогонь, з української сторони у бою загинуло понад 100 осіб.

До кінця зими 1947 року в Баківському лісі була повстанська криївка. 27 лютого 1947 відбувся бій між загонами НКВС та українськими повстанцями. У бою загинули вояки УПА Малькут Ілько, Малькут Микола, Винник Олекса, Лаба Олекса, Наконечний Олекса, Працьовитий Степан, Шлиян Іван та Дорош Андрій.

Радянський період[ред. | ред. код]

В радянський період за успіхи в розвитку сільського господарства 29 місцевих колгоспників були удостоєні державних нагород — орденів і медалей СРСР. Бригадир тракторної бригади Б. П. Дворчин був нагороджений орденом Леніна, доярка Є. І. Холявка — орденами Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора, бригадири С. Н. Чайка і Н. Н. Красуляк, доярка Є. А. Підвірний — орденом Трудового Червоного Прапора.

Населення[ред. | ред. код]

За даними «Історії міст і сіл УРСР» у 1968 році в селі мешкало 449 осіб і було 155 дворів. За даними перепису населення 2001 року у селі мешкало 383 особи[4].

Мовні особливості[ред. | ред. код]

У селі побутує говірка наддністрянського говору. У Наддністрянський реґіональний словник Гаврила Шила внесені такі слова, вживані у Баківцях:

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є греко-католицька парафія Положення Ризи Пресвятої Богородиці.

Освіта[ред. | ред. код]

У селі діє середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.

У 1968 році у місцевій школі навчалося 160 учнів, працювало 14 вчителів, була бібліотека з книжковим фондом 12,5 тис. примірників та два дитячі садки.

Культура[ред. | ред. код]

У селі є клуб із залом на 120 місць.

Політика[ред. | ред. код]

За радянського часу у селі була партійна і комсомольська організації (створені в 1948 році), які у 1968 році об'єднували 29 комуністів і 45 членів ВЛКСМ.

Парламентські вибори, 2019[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460311, розташована у приміщенні народного дому.

Результати

Господарство[ред. | ред. код]

У селі діють підприємства:

За радянських часів у селі було створено колгосп «імені 60-річчя Радянської України». Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових і технічних культур, розведенні племінних телиць та відгодівлі великої рогатої худоби. Колгосп обробляв 6078 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4647 га орної землі. Відтак, у часи незалежної України, землі колгоспу розділили на паї між жителями селами.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник Тарасові Шевченку (1989).

Встановлено пам'ятник односельцям-воякам УПА, які загинули 27 лютого 1947 року в Баківському ліс на місці повстанської криївки (1995). Стела споруджена в традиціях українського січового стрілецтва, зверху якої розміщено головний орден УПА «Бойові заслуги». Встановлено пам'ятний Хрест на честь воїнів УПА сотні «Берези», які загинули від рук НКВД (2009).

Також є пам'ятка природи — тополя чорна (осокір) — «патріарх», яку, за легендою, посадив Богдан Хмельницький.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
  2. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 66. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. Jan Dzięgielewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1567–1612) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384.— S. 514–515. (пол.)
  4. Населення населених пунктів Львівської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 19 травня 2013.
  5. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2019.
  6. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 321

Посилання[ред. | ред. код]