Бальчос Мілетій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мілетій Володимирович Бальчос
Народився 15 травня 1949(1949-05-15) (74 роки)
Залісці, Шумський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність футболіст, футбольний тренер
Посада Президент Професіональної футбольної ліги України
Попередник Святослав Сирота
Діти Бальчос Роман Мілетійович
Нагороди Орден Червоної Зірки

Мілетій Володимирович Бальчос (* 15 травня 1949, с. Залісці (Шумський район), Тернопільська область) — український футбольний функціонер. Президент Професіональної футбольної ліги України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Освіта:

Військова служба[ред. | ред. код]

1968 — 1991 роки — військова служба в Збройних Силах СРСР на посадах: фельдшер-начальник аптеки полкового медичного пункту; секретар комітету комсомолу військової частини; начальник спортивного комплексу військового об'єднання; у 1979-80 роках брав участь у бойових діях на території Афганістану у складі групи підсилення бойових операцій Генерального штабу Збройних Сил СРСР; з 1982 до 1991 року — старший тренер футбольної команди «Зірка» (Бердичів) — базової команди клубу СКА (Львів) та збірної команди Прикарпатського військового округу.

Тренер і футбольний функціонер[ред. | ред. код]

1992 — 1994 — тренер аматорських команд та команд другої ліги.

1995 — 1996 — співробітник Науково-методичного центру футбольного клубу «Динамо» (Київ).

1996 — 2000 — ПФЛ, керівник груп з розроблення концепцій розвитку футболу. 2001 — 2002 роки — відповідальний секретар ПФЛ. 2002 р. — заступник голови Комітету збірних команд ФФУ. Член Бюро ПФЛ протягом 1998—2004.

У 1996—1997 та 2003—2004 роках був керівником робочих груп з розроблення комплексних програм розвитку футболу в Україні, затверджених Кабінетом Міністрів України. У період роботи в ФФУ обирався Виконкомом ФФУ та виконував обов'язки заступника голови Юридичного комітету, члена Науково-методичної ради та Атестаційної комісії ФФУ. Протягом трудової діяльності в ПФЛ і ФФУ брав безпосередню участь у розробленні статутних і регламентних документів, у тому числі регіональних федерацій та асоціацій з інших видів футболу, науково-методичних рекомендацій з організації навчально-тренувального процесу, положень і навчальних програм Центру ліцензування ФФУ, положень про комітети ФФУ. Автор дев'яти науково-методичних розробок з питань організації навчально-тренувального процесу та управління в футболі, трьох методичних розробок та двох концепцій з питань розроблення та виконання комплексних цільових програм розвитку футболу.

2000 — 2008 рр. — член, відповідальний секретар, заступник голови Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ.

2002 — 2008 рр. — заступник голови Комітету професіонального футболу ФФУ. З 2009 року — відповідальний секретар, виконувач обов'язків виконавчого директора ПФЛ.

У березні 2010 року обраний президентом ПФЛ. Під час голосування отримав 24 голоси, а його суперник Юрій Кіндзерський — 21.

Нагороди, захоплення, особисте життя[ред. | ред. код]

За період трудової діяльності отримав 9 державних нагород, із них 3 бойові, у тому числі Орден Червоної Зірки.

Заслужений працівник фізичної культури та спорту України (2006).

Захоплення: гірський туризм, подорожі, історична та класична література. Володіє мовою фарсі (перська).

Одружений, має сина Романа.

Посилання[ред. | ред. код]