Балясне (Полтавський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Балясне
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Диканський
Громада Диканська селищна громада
Облікова картка Балясне 
Основні дані
Засноване 1782
Населення 966
Площа 4,921 км²
Густота населення 196,3 осіб/км²
Поштовий індекс 38512
Телефонний код +380 5351
Географічні дані
Географічні координати 49°49′16″ пн. ш. 34°20′19″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
147 м
Водойми р. Гараганка
Місцева влада
Адреса ради 38512, с. Балясне
Карта
Балясне. Карта розташування: Україна
Балясне
Балясне
Балясне. Карта розташування: Полтавська область
Балясне
Балясне
Мапа
Мапа

Баля́сне — село в Україні, у Диканській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 966 осіб. Орган місцевого самоврядування — Балясненська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Балясне знаходиться між селами Дейнеківка та Попівка (0,5 км). По селу протікає пересихаюча річечка Гараганка з загатою. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1721.

Історія[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік у власницькому селі Седаківка (Балясне) Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 1272 особи (595 чоловічої статі та 677 — жіночої), налічувалось 204 дворових господарства, існувала православна церква, відбувалось 3 ярмарки на рік[1].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Баляснівської волості, мешкало 1541 особа, налічувалось 262 дворових господарства, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки й 4 лавки, відбувались ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2245 осіб (1107 чоловічої статі та 1138 — жіночої), з яких 2184 — православної віри[3].

Село належало до маєтку князя В. С. Кочубея, що звався Піщано-Балясним. Налічував маєток 9 000 десятин землі. Керуючим у 1883—1896 роках був вчений, агроном Олександр Ізмаїльський.

За адміністративним поділом 7 березня 1923 волость увійшла до складу новоутворенного Піщанського району Полтавської округи.

13 березня 1925 року центр Піщанського району перенесено з села Піщаного до села Балясне, а район перейменовано на Баляснівський.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1037 осіб, з яких 460 чоловіків та 577 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 970 осіб.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 96,48 %
російська 2,48 %
вірменська 0,83 %
інші 0,21 %

Економіка[ред. | ред. код]

  • Молочно-товарна ферма № 1.
  • Молочно-товарна ферма № 2.
  • ТОВ «Балясне».
  • Пилорама.
  • Столярний цех.
  • Зерновий тік.
  • Цех ремонту сільськогосподарської техніки.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Лікарня.
  • Музей.
  • Дитячий садок
  • Будинок культури
  • Бібліотека

Релігія[ред. | ред. код]

  • Миколаївський храм.
  • Іконописна майстерня по відновленню та виготовленню іконостасів, нагороджена орденом Ярослава Мудрого. (На фото іконостас м. Лубни — виготовлений в іконописній майстерні с. Балясне (все повністю: ікони написані, різьблення вирізане, позолота, монтаж)).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 388)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-175. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Посилання[ред. | ред. код]