Балієв Євген Якович
| Євген Якович Балієв | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
18 (31) грудня 1912 Пенза, нині РФ | |||
| Помер |
2006 Київ, Україна | |||
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Дружина | Балієва Ольга Миколаївна | |||
| IMDb | ID 0050229 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Євген Якович Балієв (нар. 18 (31) грудня 1912, Пенза, Російська імперія — 2006, Київ[1], Україна) — російський і український радянський актор. Народний артист УРСР (1976)
Біографія[ред. | ред. код]
У 1931–1932 роках працював в театрах Ярославля, Саратова, Севастополя. З 1936 року — в Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки. Член ВКП(б) з 1947 року.
Помер у 2006 році. Похований в Києві (Україна) на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 21).
Творчість[ред. | ред. код]
У театрах грав ролі: Молчалін («Лихо з розуму» Грибоєдова), Треплєв («Чайка» Чехова), Сатін, Олександр («На дні», «Останні» Горького), Петрович («На дикому березі» Полевого), Мишка Япончик («Світанок над морем», за романом Смолича), Аркадій («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Коваленко («Далекі вікна» Собка).
Знімався у фільмах: «Щорс» (1939); «Подвиг розвідника» (1947); «Мати» (1955); «Коли співають солов'ї» (1956); «Мораль пані Дульської» (1957); «НП. Надзвичайна подія» (1958); «Далеко від Батьківщини» (1960); «Криниця для спраглих» (1965) та інших.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Народний артист УРСР (з 1976 року). Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Балиев Евгений Яковлевич. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
