Баран Євген Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баран Євген Михайлович
Народився 23 травня 1961(1961-05-23) (62 роки)
Джурин, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання Івано-Франківськ
Діяльність літературний критик, літературознавець, літературознавець
Відомий завдяки літературний критик, літературознавець
Alma mater філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Знання мов українська[1]
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди
Заслужений працівник культури України Почесний краєзнавець України

Євге́н Миха́йлович Бара́н (нар. 23 травня 1961, с. Джурин, Україна) — український літературний критик, літературознавець, есеїст. Кандидат філологічних наук. Заслужений працівник культури України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Євген Баран народився 23 травня 1961 в селі Джурині Чортківського району Тернопільської області.

Закінчив філологічний факультет Львівського університету (нині — ЛНУ ім. І. Франка) та аспірантуру Інституту літератури НАН України.

1994 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.

З 1998 року — доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

2009—2019 — голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України.

З 30 липня 2021 — голова громадської організації «Товариство письменників і журналістів».

З 7 жовтня 2022 - дійсний член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка.

З 6 травня 2023 - голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Автор книг літературно-критичних текстів та есеїстики:

  • «Замах на міражі» (1997);
  • «Зоїлові трени» (1998);
  • «Українська історична проза II половини XIX ст. і Орест Левицький» (1999);
  • «Звичайний читач» (2000);
  • «Навздогін дев'яностим» (2006);
  • «Читацький щоденник — 2005» (2006);
  • «Порнографічна сутність правди» (2007);
  • «Наодинці з літературою» (2007);
  • «У полоні стереотипів та інші есеї» (2009);
  • «Тиша запитань»(2011);
  • «Дев'яності навиворіт» (2011);
  • «Повторення пройденого» (2013);
  • «Шоколадна Україна» (2016);
  • «Недописана книга» (2016);
  • «Недописана книга. Частина инча» (2017);
  • «Говорить Євген Баран» (2018);
  • «З „Книги Живих“» (2021);
  • «25 монологів про літературу» (2021);
  • "Щоденник Пилата. Верлібри" (2024).

Перекладає з польської мови:

  • «Писане дощем» — книга поезій Божени Боби-Диґи (передмова Євгена Барана; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона) — Львів, 2008;
  • «Поезія єднання: вірші з Кракова» (передмова Габрієли Матушек; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона) — Львів, 2008.

Заступник головного редактора журналу «Золота ПЕКТОРАЛЬ».

Упорядник і співупорядник видань:

  • Тарас Мельничук. Твори в 3-х томах. — Коломия, 2006.
  • Микола Яновський. Гірське серце. Вибране. — Івано-Франківськ, 2008.
  • Слово о полку Ігоревім у віршованих і прозових перекладах українською та польською мовами. — Івано-Франківськ, 2011.
  • Антін Могильницький. Твори. — Івано-Франківськ, 2011.
  • Вічний Павло: [Спогади про Павла Добрянського]. — Івано-Франківськ, 2012.
  • Михайло Козоріс. Вибрані твори. — Івано-Франківськ, 2013.
  • Літературне Прикарпаття. Антологія. — Коломия, 2013.
  • Ольга Дучимінська. Вибрані твори. — Івано-Франківськ, 2014.
  • Тарас Франко. Вибране: У 2-х томах. — Івано-Франківськ, 2015.
  • Рай-хата. — Івано-Франківськ, 2016.
  • Франкіяна Прикарпаття. — Брустурів, 2016.
  • …Зродились ми великої години… Літературно-історичний альманах. — Івано-Франківськ, 2017.
  • Василь Ганущак. Жбан запашного напою. — Івано-Франківськ, 2017.
  • «Бурлака»: Спогади про Тараса Мельничука. — Івано-Франківськ, 2018.
  • Ці спогади сповиті у любов [спогади про Василя Олійника]. — Івано-Франківськ, 2018.
  • Антон Морговський. Вибране. — Івано-Франківськ, 2018;
  • Почесні громадяни міста Івано-Франківська, 2019;
  • Олег Лишега. Відлуння. — Івано-Франківськ, 2019;
  • Михайло Мочульський. Вибране. — Івано-Франківськ, 2019;
  • Каміння поколінь: Альманах, присвячений Тарасові Мельничуку. — Івано-Франківськ, 2019;
  • Микола Євшан у контексті доби: матеріяли всеукраїнської науково-практичної конференції. — Івано-Франківськ, 2019;
  • Дух Букви: Антологія. — Івано-Франківськ, 2019;
  • Микола Євшан. Вибране. — Івано-Франківськ, 2020;
  • Василь Стефаник. Твори у трьох томах (чотирьох книгах). — Івано-Франківськ, 2020;
  • Стефаниківський ЧИН: Антологія. — Івано-Франківськ, 2021;
  • Юрій Стефаник. Статті, рецензії, нариси. — Івано-Франківськ, 2021;
  • Від землі Стефаника. Антологія творів лауреатів премії імені Василя Стефаника. — Івано-Франківськ, 2021;
  • Лицарі без жаху і без смерти. - Івано-Франківськ, 2022;
  • Дмитро Макогон. Вибране. - Івано-Франківськ. 2023.

Є автором передмови «Двері в инчий світ» до збірки культурологічних есеїв та образків «Портрет українця» Іванни Стеф'юк[2]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Євген Баран є членом:

Член журі:

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесної відзнаки — медалі «Почесна відзнака НСПУ», 2011;
  • Почесної відзнаки — медалі «Будівничий України», 2011;
  • Ювілейної відзнаки — «200 років з Дня народження Т. Г. Шевченка» (2014);
  • Почесної відзнаки — медалі Івана Мазепи (2016)[6],
  • Почесної відзнаки — медалі «За відродження України» (2016);
  • Почесної відзнаки — медалі «За заслуги перед Прикарпаттям» (2016);
  • Відзнаки міського голови м. Івано-Франківська — медалі «Міць і гордість міста» (2016);
  • Ювілейної відзнаки — медалі «100 років Західноукраїнської Народної Республіки» (2018);
  • Міжнародна медаль імені Олександра Довженка (2021);
  • Пам'ятна медаль Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (2021);
  • Ювілейної відзнаки — медалі «130 років Євгену Коновальцю» (2021).

Лауреат:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. Стеф'юк, Іванна. Портрет українця: Культурологічні есеї та образки / Передмова Євгена Барана — Київ: «Український письменник», 2022. — 312 с. ISBN 978-966-579-583-4
  3. Оголошений склад журі Всеукраїнського фестивалю любовної лірики та авторської пісні про кохання «Мовою серця». Жінка-УКРАЇНКА. 26 липня 2016. Архів оригіналу за 17 серпня 2016.
  4. Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2016 рік. Жінка-УКРАЇНКА. 22 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 листопада 2016.
  5. Указ Президента України № 818/2014 від 21 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»[недоступне посилання з лютого 2019]
  6. «ЛітАкцент». «Оголошено імена письменників, нагороджених медаллю Івана Мазепи». 06.07.2016. Прочитано 10.07.2016. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 10 липня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дем'янова І., Ляшкевич П. Баран Євген Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  • Ляшкевич П. А. Баран Євген Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 217. — ISBN 966-02-2681-0..
  • Ольсич О.  (упорядник). Баран Євген // Популярна енциклопедія Львова: історія, культура, людина, місто. — Львів: «Ставропігіон», 2009. — С. 16-17.
  • Карась Г. Баран Євген // Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник / Автори-упорядники: Карась Ганна, Діда Роман, Головатий Михайло, Гаврилів Богдан. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. — 496 с. — С. 55.
  • Євген Михайлович Баран : бібліографічний покажчик (до 50-річчя від дня народження) / [упоряд.: О. Б. Гуцуляк ; автор передм. Л. Т. Табачин]. — Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2011. — 132 с. — (Серія «Вчені Прикарпатського національного університету») [1] [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]