Бартоломей Сенкевич
| Бартоломей Сенкевич | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 липня 1961 (62 роки) Кельці, Польська Народна Республіка |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | журналіст, політик, міністр, публіцист, історик |
| Alma mater | Ягеллонський університет (1987) |
| Знання мов | польська |
| Заклад | Urząd Ochrony Państwad, Центр cхідних дослідженьd, Ministry of Internal Affairsd, Міністерство культури та національної спадщини Польщі, National Defence University of Warsawd і Instytut Obywatelskid |
| Членство | Independent Students' Uniond |
| Посада | член Сейму Польщі[d][1] |
| Партія | Громадянська платформа |
| Нагороди |
  |
Бартломей Генрик Сенкевич (пол. Bartłomiej Henryk Sienkiewicz; нар. 29 липня 1961, Кельці)[2] — польський історик, публіцист, політик. У 2013–2014 роках міністр внутрішніх справ і координатор секретних служб, депутат Сейму 9-го та 10-го термінів, з 2023 року міністр культури та національної спадщини.
Освіта[ред. | ред. код]
Випускник Яґеллонського університету, історик, закінчив історико-філософський факультет.
Кар'єра[ред. | ред. код]
У ранніх 80-х був учасником опозиційного режиму ПНР руху в Кракові. Перебував в Незалежному союзі студентів і пацифістської організації «Свобода і мир» (був редактором газети руху). У 1988 році брав участь в організації «Свободою і миром» відкритою Міжнародною конференцією прав людини в Кракові.
У 1990 році разом із групою колег зі «Свободи і миру» (Константієм Медовичем, Войцехом Радуховським-Брохвичем, Пйотром Немчиком) створив Управління охорони держави, яке замінило розформовану Службу безпеки (SB). Сенкевич перебував у керівництві аналітичного відділу організації протягом 8 років (з 1991-го до 1993-го і з 1996-го до 2001-го).
Після 2001-го пішов із державних адміністративних структур у приватний сектор. Заснував компанію, що займалася аналізом інвестиційних ризиків і конкурентного оточення (ASBS OTHAGO, а потім «Сенкевич і партнери»).
Викладав в Університеті національної оборони у Варшаві[3]. Він також був членом ради Польського інституту міжнародних справ[4] і членом ради Центрального навчального центру Агентства внутрішньої безпеки (ABW)[3].
Сенкевич є публіцистом і коментатором, які займаються проблемами Сходу та безпеки. Він постійно співпрацює з тижневиком «Tygodnik Powszechny», а також публікується в інших ЗМІ.
12 грудня 2023 року Сейм 10-го терміну обрав його на посаду міністра культури та національної спадщини в третьому уряді Дональда Туска[5][6]. Наступного дня його призначив на цю посаду президент Республіки Польща Анджей Дуда[7].
Сім'я[ред. | ред. код]
Є правнуком нобелівського лауреата письменника Генрика Сенкевича[8].
Сенкевич одружений, у нього четверо дітей (три сини і дочка)[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wszyscy posłowie
- ↑ BARTŁOMIEJ HENRYK SIENKIEWICZ (’61) - Internetowy Monitor Sądowy i Gospodarczy. www.imsig.pl. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
- ↑ а б Bartłomiej Sienkiewicz. msw.gov.pl. Процитовано 28 серпня 2013.
- ↑ Rada Polskiego Instytutu Spraw Międzynarodowych. pism.pl. Процитовано 21 вересня 2012.
- ↑ Druk nr 96: Przedstawiony przez Prezesa Rady Ministrów wniosek w sprawie wyboru członków Rady Ministrów (PDF). sejm.gov.pl. 12 grudnia 2023. Процитовано 13 грудня 2023.
- ↑ Uchwała Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 12 grudnia 2023 r. w sprawie wyboru w skład Rady Ministrów (M.P. z 2023 r. poz. 1381).
- ↑ Prezydent powołał Premiera oraz Radę Ministrów. prezydent.pl. 13 grudnia 2023. Процитовано 13 грудня 2023.
- ↑ а б Bartłomiej Sienkiewicz: prawnuk noblisty, ekspert od Rosji. Nowy szef MSW. tvn24.pl. 20 lutego 2013. Процитовано 20 лютого 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||
| |||||||||||
.jpg)
|
