Безособове речення

Безособове речення — це тип односкладного речення, в яких дія чи стан сприймаються незалежно від активного діяча. Є 5 різновидів безособових речень, що відрізняються за типом побудови граматичної конструкції. Усі вони об'єднані імперсональністю.

Дослідженням, класифікацією та вивченням безособових речень займалися такі відомі науковці: А. Загнітко, І. Вихованець, К. Шульжук, О. Потебня та інші.

Поняття «безособове речення» та «безособове дієслово» одним з перших вживав М. Ломоносов.

Класифікація за видом предикативного центру

1. речення з головним членом, вираженим безособовим дієсловом; Напр.: Надворі світає.
2. речення з головним членом, вираженим адвербіальними (прислівниковими) та іменними предикативами (словами, що виконують роль присудка у безособовому реченні, та передають лише стан); Напр.: На серці було весело.
3. речення з головним членом, вираженим поєднанням інфінітива з предикативом; Напр.: Доволі мовчати.
4. речення з головним членом, вираженим дієслівною формою на –но, –то [1, с.174]. Напр.: Багато слів сказано даремно.
5. речення що містить заперечне слово нема (немає). [2, с.232] Напр.: Немає другого Дніпра (Т. Шевченко).

Література

• Куц О. Безособові речення з предикативними формами на -но, -то в українській мові. Наукові записки. 2001. Випуск 31. С. 174—176. (Філологічні науки (мовознавство)).
• Авраменко О. М., Блажко М. Б. Українська мова та література: довід. Київ: Грамота, 2019. 496 с.