Бернард Клервоський

Бернард Клервоський
Святий Бернард (Філіппіно Ліппі, 1489—1491)
святий
Народився	1090 Фонтен-ле-Діжон, Франція Фонтен-ле-Діжон, Бургундське герцогство, Королівство Франція
Помер	20 серпня 1153 Клерво, Франція Клервоське абатство, County of Champagned, Королівство Франція ·гастроентерологічні захворюванняd
Шанується	Католицька церква
Канонізований	18 січня 1174 року папою
У лику	католицький святий
День пам'яті	20 серпня
Патрон	Бургундія
Подвижництво	Учитель Церкви
Медіафайли на Вікісховищі

Берна́рд Клерво́ський (лат. Bernardus abbas Clarae Vallis, фр. Bernard de Clairvaux, 1090(1090) — 20 серпня 1153) — французький монах-цистеріанець. Засновник і перший абат Клервоського монастиря. Реформував Орден. Вважався «голосом сумління» та домінантною фігурою у західному християнстві свого часу. Був одним із натхненників Другого хрестового походу. Святий Католицької церкви. Канонізований папою Олександром III (1174). Учитель церкви (1830). День пам'яті — 20 серпня.

Біографія

Походив зі знатної родини. У двадцятирічному віці вступив до ордену цистерціанців, де став відомий своїм подвижництвом. 1115 року заснував монастир у Клерво де став абатом. Завдяки його діяльності нечисленний раніше цистерціанський орден став одним з найбільших.

Бернард Клервоський дотримувався містичного напрямку в теології. Був затятим прихильником папської теократії. Активно боровся з єресями та вільнодумством. Саме Бернард представляв сторону звинувачення у процесі над вільнодумцями П'єром Абеляром та Арнольдом Брешіанським.

На тлі невиразних пап того часу Бернар Клервоський справляв величезний вплив на сучасників. Він мав величезний авторитет як у церковних так і світських колах. Фактично він диктував свою волю папам, серед яких були і його учні, впливав на французького короля Людовіка VII.

Був головним політичним ідеологом та організатором Другого хрестового походу та Вендського хрестового походу.

Він написав перший статут для духовно-лицарських орденів, а саме статут тамплієрів. Відомо також, що Бернард Клервоський запровадив особливе шанування Діви Марії.

Святий Бернард був канонізований 1174 року та оголошений Вчителем Церкви 1830 року.

Джерела

• Gildas, Marie. St. Bernard of Clairvaux [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.] //The Catholic Encyclopedia. Vol. 2. New York: Robert Appleton Company, 1907. (англ.)
• Фокин А. Р. Бернард Клервоский. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. IV. — С. 670—676. — ISBN 5-89572-009-9.(рос.)
• Бернард Клервоский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IIIa. — С. 560—561. (рос. дореф.)

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернард Клервоський
• Письма Бернарда Клервоского против Петра Абеляра [Архівовано 30 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
• Бульст-Тиле М. Л. Влияние св. Бернара Клервосского на формирование ордена тамплиеров. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 14 липня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(рос.)
• Opera omnia Sancti Bernardi Claraevallensis [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] (Полное собрание трудов св. Бернарда Клервоского)(італ.)(рос.)