Блек-метал-сцена Норвегії
Норвезька блек-метал-сцена — музична сцена та субкультура, що сформувалася в Норвегії наприкінці 80-х — початку 90-х років на основі блек-металу.
Напротязі тривалого часу була предметом уваги та розбіжностей в силу антихристиянських переконань її членів, і скоєних ними злочинів. Серед них два вбивства, понад два десятки підпалів церков і інші, як стверджувалося, «сатанинсько вмотивовані» злочини. Сцена привернула увагу норвезьких і міжнародних ЗМІ, які в зображенні її учасників часто перемішували факти з вигадкою.
Історія[ред. | ред. код]
Протягом 1980-х блек-метал був вільною групою декількох хеві-метал гуртів, які розділяли сатанинські тексти, хоча більшість гуртів «першої хвилі» посилалися на сатанізм тільки для шоку.[1] У 1990–1992 роках кілька норвезьких виконавців, які перебували під сильним впливом цих гуртів, почали виступати та випускати новий тип блек-метал музики. Сплеск інтересу та популярності, що послідував за цим, часто називають «другою хвилею блек-металу». Норвезькі гурти розвинули стиль своїх попередників 1980-х як окремий жанр важкої метал музики. Частково це сталося завдяки новому стилю гри на гітарі, розробленому Снорре «Блекторн» Рухом із Stigma Diabolicum/Thorns та Ойстейном «Євронімусом» Арсетом із Mayhem, у якому гітаристи грали повними акордами, використовуючи всі струни гітари замість потужних акордів, використовуючи лише дві-три струни.[2][3] Ґілве «Фенріз» Нагелл із Darkthrone у ряді інтерв’ю приписував це нововведення своєму гурту. Він описав це як «похідне від Bathory»[4] і зазначив, що «такі види рифів стали новим порядком для багатьох гуртів у 90-х».[5] Блек-метал також став набагато більш сатанинським, і термін «TRVE KVLT Black Metal» став терміном для сатанинського блек-металу.[6]
Візуально темні теми музики були доповнені корпспейнтом, що стало способом для виконавців блек-металу відрізнитись від інших метал-гуртів того часу,[7] проте деякі гурти, такі як Emperor і Satyricon, перестали носити корпспейнт, часто посилаючись на втрату сенсу або модності через його використання такою кількістю гуртів.
Розвиток жанру[ред. | ред. код]
На думку окремих оглядачів епіцентром виникнення жанру Норвегія стала завдяки переважаючій нерелігійності населення та значним залишкам впливу фольклору та рідновірства:
«Норвежець відвідує церкву протягом життя лише три рази, і під час двох з цих візитів[8] його туди вносять. Багато норвежців зберігають своє членство в церкві „на всяк випадок“ і не ходять на проповіді та службу.»[9]
Разом з місцевою атмосферою природи і ментальності, під впливом Venom, ці фактори призвели до виникнення своєрідного жанру. Протягом 80-х років блек-метал мав статус невизначеного терміну, що застосовувався для опису різних, експерементуючим зі звуком, екстремальним колективам, яких об'єднували такі риси як «кричущий» вокал (скримінг), «сирий» звукозапис і «сатанинська» лірика, хоча більшість бендів так званої «першої хвилі» зверталися до сатанізму виключно з метою епатажу. Протягом 1990—1992 років ряд норвезьких музикантів, які перебували під сильним враженням від першопрохідців, почали виконувати новий тип блек-метал музики. Послідуючий інтерес і популярність подібного виконання як правило згадується у якості «другої хвилі блеку». Норвезькі колективи перетворили виконавчий стиль своїх попередників з 80-х в окремий жанр хеві-метал.
В ті часи не було стандарту звучання. Нам самим треба було вирішити що гідно мати назву блек-металу. (Гюльве Нагелль[en])[10] |
Відмінною рисою норвезького блек-металу став зокрема новий стиль гри на гітарі, в якому виконавець виконував повні акорди на всіх струнах, замість «пауер-акордів» з використанням лише двох-трьох струн.
Історія сцени[ред. | ред. код]
Mayhem і Дед[ред. | ред. код]
Родоначальником норвезької блек-метал-сцени стала група Mayhem, створена в 1984 році. У 1987 році вони випускають перший в історії сцени студійний альбом Deathcrush. У 1988 році місце вокаліста в групі посідає Пер Інгве «Дед» Олін, з приходом якого концерти гурту набули розголосу. Дед був захоплений ідеями смерті і на сцені створював образ мерця:
«Це не мало нічого спільного з макіяжем Kiss або Еліса Купера. Дед дійсно хотів виглядати як труп. Він так робив не для того, щоб виглядати круто. — Йорн «Некробутчер» Стубберуд, басист Mayhem [11] »
За словами Яна Акселя «Хеллхаммер» Бломберга, ударника Mayhem, саме Дед першим серед блек-метал музикантів почав використовувати чорно-білий грим — «корпспейнт». Під час концертів Дед одягався в попередньо заритий в землю одяг, робив порізи на руках. Окрім цього музиканти Mayhem часто встановлювали на сцені насаджені на палі свинячі або овечі голови.[2][12]
8 квітня 1991 Дед покінчив життя самогубством, вистріливши собі в голову з дробовика.[13][14] Знайшов тіло Євронімус, але перед тим як дзвонити в поліцію зробив кілька фотографій, одна з яких пізніше була використана в якості обкладинки бутлег Dawn of the Black Hearts.[15][16][17][18] Згодом поширилися чутки, що Євронімус (і / або інші члени групи) з'їв кілька шматочків мозку Деда, а уламки черепа використав для намиста. Останній факт пізніше був підтверджений учасниками групи[19]. Крім цього стверджувалося, що Євронімус роздавав ці намиста тим музикантам, кого він вважав гідними.[20][21][22][23] (Див. детальніше статтю Пер Інгве Олін)
Некробутчер відзначав: «Деякі люди стали більш обізнані про сцену [блек-металу] після того, як Дед застрелився. <...> Я думаю, що саме самогубство Деда дійсно змінило сцену». Ударник Emperor Борд «Фауст» Ейтун вважає, що суїцид Деда «позначив віху, з якої під керівництвом Євронімуса блек-метал-сцена розпочала свою одержимість всім сатанинським і злим».[11] Пізніше два інших члена сцени наклали на себе руки: Ерік «Грім» Брьодрешіфт (Immortal, Borknagar і Gorgoroth) в 1999 році[24][25] і Еспен «Storm» Андерсен (Strid) в 2001 році.[26]
Helvete і «Чорне коло»[ред. | ред. код]
Підвал Helvete[ред. | ред. код]
У травні-червні 1991 року[27] Євронімус відкриває музичний магазин під назвою Helvete. Термін Helvete в перекладі з норвезького «Пекло», походить від давньоскандинавського hels viti, тобто «покарання Гель». Магазин розташовувався за адресою Schweigaards gate 56 в Осло. Норвезькі блек-метал музиканти часто збиралися в підвалі магазину, включно з учасниками Mayhem, Emperor, Варгом Вікернесом з Burzum і Снорре Рашем з Thorns. Євронімус також заснував незалежний лейбл Deathlike Silence Productions, який базувався в Helvete. На ньому були випущені альбоми Mayhem і Burzum, а також шведських груп Merciless і Abruptum. Євронімус, Вікернес[28] і гітарист Emperor Томас «Самот» Хауген[28] у свій час жили в магазині, так само як і Фауст, який працював в магазині[19]. Стіни магазину були пофарбовані в чорний колір і декоровані середньовічною зброєю, постерами груп і пластинками, а вітрину прикрашав надгробок з полістиролу.[2] Магазин був закритий в січні 1993 року.
Тих, хто збирався в Гельвете (Helvete) називали «Чорним кругом» або «Внутрішнім колом блек-металу» (англ. «The Black Circle», «Black Metal Inner Circle»), іноді поширюючи цю назву на всю норвезьку блек-метал-сцену. Згідно Фаусту, воно було придумано Євронімусом[19], проте сам факт існування «Чорного кола» як деякої організації є вкрай спірним. Окрім того, що назва має на увазі, що зібрання кола було свого роду культом, згадки про них сильно розрізняються. Так книги Lucifer Rising: Sin, Devil Worship and Rock and Roll і Lords of Chaos: The Bloody Rise of the Satanic Metal Underground обидві говорять про існування «Чорного кола». Наприклад, анонс фільму, заснованого на Lords of Chaos, говорить:
«У нечестивій війні, яка поширюється, блек-метал-групи і їх одержимі шанувальники залишили похмуру спадщину самогубства, вбивства і тероризму, що поширюється з Норвегії в Німеччину, Росію, Америку і далі. Фільм буде зосереджений на відносинах між легендарними особистостями: Варґом Вікернесом і Євронімусом, і іншими з „Чорного кола“, і тим, як вони вели війну проти влади в своїй рідній країні.»
У той час як Варг Вікернес в своїй рецензії на Lucifer Rising заперечує його існування, зауважуючи:
"По-перше, так зване " Чорне коло « було вигадане Євронімусом, оскільки він хотів, щоб люди повірили в існування такої речі, але це дурниця, і його ніколи не існувало. З іншого боку, ЗМІ у свій час вірили в його існування, проте швидко перестали про нього говорити, коли зрозуміли, що це був спеціально створені чутки.[29]»
Аналогічно, відповідаючи в Lords of Chaos на запитання «Чим було Чорне коло?», Фауст говорить:
"Це була всього лише назва людей, базікати навколо магазину <…> там не було членства, членських карток і офіційних зустрічей[30]. "
Відкриття Helvete призвело до поширення стилю блек-метал серед норвезьких груп. Як написав Деніел Екерот в 2008 році:
"Протягом всього декількох місяців [після відкриття Helvete] Євронімус і його ідеї заволоділи розумом багатьох молодих музикантів, і незабаром норвезькі дез-метал-групи стали перетворюватися в блек-метал-групи. Amputation стали Immortal, Thou Shalt Suffer перетворилися в Emperor, а Darkthrone змінили свій натхненний шведами дез-метал на примітивний блек-метал. Найбільш сумнозвісний гітарист Old Funeral Крістіан Вікернес вже покинув гурт, щоб сформувати своє власне творіння Burzum[31].
Підпали церков[ред. | ред. код]
Музиканти і шанувальники норвезької блек-метал-сцени взяли участь більш ніж в 50 підпалах християнських церков в період з 1992 по 1996 рік.[32][33] Вік деяких з них налічував кілька сотень років, і вони по праву вважалися важливими об'єктами історичної спадщини. Однією з перших і найбільш відомих стала церква в Фантофті, яка, як вважала поліція, була спалена Варґом Вікернесом[19]. Довести його причетність до цього епізоду не вдалося, проте в травні 1994 року він був визнаний винним у спаленні каплички в Хольменколлені, церква в Шоллі і Осанні [34][30]. Вікернес і Євронімус також планували одночасно з виходом альбому De Mysteriis Dom Sathanas Mayhem підірвати Нідароський собор, який зображений на обкладинці альбому [35]. Однак вбивство Євронімуса в серпні 1993 року поклало кінець цим планам і затримало вихід альбому. Музиканти Самот, Фауст і Йорн Інге Тунсберг також були засуджені за підпали церков.
Думки з приводу підпалів церков розрізняються всередині блек-метал-спільноти. Наприклад, гітарист Інфернус і колишній вокаліст Гаал з Gorgoroth хвалили підпали церков в інтерв'ю, останній сказав, що «їх повинно було бути більше, і їх буде більше» [36]. З іншого боку, Некробутчер і Кьєтіль Манхейм з Mayhem відгукувалися про них негативно, останній зауважив, що «Це були люди, які намагалися отримати визнання у співтоваристві [блек-метал-сцени] ... вони хотіли домогтися свого роду схвалення і статусу»[35].
Нижче наведено неповний список скоєних підпалів:
1992[ред. | ред. код]
- 23 травня: церква Storetveit (Берген)[37]
- 6 червня: церква у Фантофті (Берген)[38] — головним підозрюваним був Вікернес, проте довести його причетність до підпалу слідству не вдалося [22].
- 1 серпня: церква в Revheim (Ставангер)
- 21 серпня: каплиця в Гольменколлені (Осло) — засуджені Вікернес і Фауст; Євронімус також брав участь у підпалі, але був убитий до початку суду [5] [17] [19] [23].
- 1 вересня: церква в Ormøya (Осло)
- 13 вересня: церква в Шолль (Віндафьорд)[37] — були засуджені Вікернес і Самот.
- 3 жовтня: церква в Геукето (Hauketo, Осло)[39]
- 24 грудня: церква в Осанні (Берген)[40] — були засуджені Вікернес і Тунсберг.
- 25 грудня: церква методистів у Сарпсборзі — під час гасіння загинув пожежник.[41]
1993[ред. | ред. код]
1994[ред. | ред. код]
13 березня: церква в Сунні
27 березня: церква в Seegård (Snertingdal)
16 травня: спроба підпалу Ставкірки з Гуля (Бускеруд)
17 травня: спроба підпалу каплиці в Åmodt (Бускеруд)
4 червня: церква в Frogn (Дребак)
19 червня: спроба підпалу церкви в Heni (Еррум)
7 липня: церква в Jeløy
21 липня: спроба підпалу церкви Odda
13 серпня: спроба підпалу каплиці в Loop (Мельдал)
10 грудня: спроба підпалу церкви в Åkra
22 грудня: спроба підпалу церкви в Ашімі
26 грудня: спроба підпалу церкви в Klemestrud[43]
1995[ред. | ред. код]
13 травня: Lord Church (Телемарк)
25 травня: церква в Såner (Вестбю)
14 червня: церква в Moe (Саннефіорд)
21 липня: спроба підпалу церковної школи в Eidanger
3 вересня: спроба підпалу церковної школи в Vågsbygd (Oddernes)
3 листопада: церква в Innset (Реннебу)[44]
Вбивства Магне Анреассена і Євронімуса[ред. | ред. код]
21 серпня 1992 року Фауст вбив гея Магне Анреассена в лісі біля Ліллехаммера[34]. У поліції не було підозрюваних, і Фауст залишався на свободі близько року. Однак всередині блек-метал-сцени це вбивство було «секретом Полішинеля»[41].
В кінці січня 1993 року Варг Вікернес з Burzum дав інтерв'ю журналісту з газети Bergens Tidende. Однак інтерв'ю призвело до розслідування поліцією серії підпалів церков і вбивства Андреассена, і Вікернес був заарештований на тиждень. Євронімус вирішив закрити Helvete в силу негативної уваги до магазину.
10 серпня 1993 року Вікернес і Снорре Раш приїхали з Бергена до Євронімуса в квартиру на вулицю Тйойен (норв. Tøyengata) в Осло[19]. Після їх прибуття розпочалася сварка, яка закінчилася смертю Євронімуса від рук Вікернеса. Його тіло було знайдено з 23 різаними пораненнями.
Були припущення, що вбивство пов'язане з боротьбою за владу, фінансовим суперечкою з приводу записів Burzum або спробою «перевершити» Фауста і вбивство в Ліллехаммері.[29] Вікернес стверджує, що Євронімус сам планував його вбити. За його словами, в ніч убивства він збирався передати йому підписаний контракт і «сказати йому, щоб він відвалив», проте Євронімус перший напав на нього. Більш того, Вікернес виправдовується, що велика частина порізів була отримана Євронімусом в результаті падіння на розбите скло під час боротьби[45], хоча Фауст і інші члени сцени ставлять цю версію під сумнів [41].
Як би там не було, Вікернес був заарештований через кілька днів. Фауст також був заарештований, і пізніше йому було пред'явлено звинувачення у вбивстві Андреассена.[41] У травні 1994 року Вікернес за вбивство і 4 підпали церков був засуджений до вищої в Норвегії міри покарання — 21 року тюремного ув'язнення. Вікернес посміхався під час оголошення вироку, і фотографія його посмішки була широко розтиражована новинними ЗМІ[45]. У тому ж місяці був випущений альбом Mayhem De Mysteriis Dom Sathanas, гітарну партію на якому виконував Євронімус, а на басу грав Вікернес. Перед випуском сім'я Євронімуса попросила ударника Mayhem Хеллхаммера перезаписати партії для бас-гітари. Хеллхаммер сказав: «Я вважав належним, що вбивця і жертва перебувають на одному записі. Я дав слово, що перезапишу партії для басу, проте так цього і не зробив»[11]. Вікернес був звільнений з в'язниці в 2009 році.[46]
Список найвідоміших представників 1987-1993 років[ред. | ред. код]
Колектив | Засновано | Місто |
---|---|---|
Ancient | 1992 | Берген |
Arcturus | 1991 | Осло |
Burzum | 1991 | Берген |
Carpathian Forest | 1990 | Крістіансанн |
Darkthrone | 1986 | Колбот |
Emperor | 1991 | Нутодден, Телемарк |
Enslaved | 1991 | Гаугесун, Ругалан |
Fimbulwinter | 1992 | Осло |
Fleurety | 1991 | Енебакк |
Gehenna | 1993 | Ставангер, Ругалан |
Gorgoroth | 1992 | Берген |
Hades/Hades Almighty | 1992 | Берген |
Ildjarn | 1992 | Бьо, Телемарк |
Immortal | 1991 | Берген |
In the Woods... | 1991 | Крістіансанн |
Manes[en] | 1991 | Тронгейм |
Mayhem | 1984 | Осло |
Satyricon | 1991 | Осло |
Taake | 1993 | Берген |
Thorns | 1989 | Тронгейм |
Thou Shalt Suffer | 1991 | Нутодден, Телемарк |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Moynihan та Søderlind, 2003, с. 16.
- ↑ а б в Chris Campion on metal's maddest: Mayhem. the Guardian (англ.). 20 лютого 2005. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Internet Archive, Albert (2009). Precious metal : Decibel presents the stories behind 25 extreme metal masterpieces. Cambridge, MA : Da Capo Press. ISBN 978-0-306-81806-6.
- ↑ Aites, Aaron (director, producer); Ewell, Audrey (director, producer) (2009). Until the Light Takes Us (motion picture). Variance Films.
- ↑ WEB-EXCLUSIVE INTERVIEW: DARKTHRONE’S FENRIZ, PART 2! HIS THOUGHTS ON ‘TRANSILVANIAN HUNGER’ AND HIP - Revolver Features. web.archive.org. 16 жовтня 2010. Архів оригіналу за 16 жовтня 2010. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ kvlt Meaning | Pop Culture by Dictionary.com. Dictionary.com (амер.). Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Dome, Michael (director) (2007). Murder Music: Black Metal (motion picture). Rockworld TV.
- ↑ хрещення та поховання
- ↑ Мойнихэн, Седерлинд, 2000, с. Почему Норвегия?.
- ↑ Campion, Chris. In the Face of Death, The Observer, Guardian Unlimited (20 February 2005)
- ↑ а б в Campion, Chris (20 лютого 2005). Chris Campion on metal's maddest: Mayhem. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 червня 2018.
- ↑ New Page 1. web.archive.org. 19 лютого 2008. Архів оригіналу за 19 лютого 2008. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Ledang, Martin (director); Aasdal, Pål (director) (2007). Once Upon a Time in Norway (motion picture). Another World Entertainment.
- ↑ Rydehed, Stefan (director) (2008). Pure Fucking Mayhem (motion picture). Index Verlag.
- ↑ Aites, Aaron (director, producer); Ewell, Audrey (director, producer) (2009). Until the Light Takes Us (motion picture). Variance Films.
- ↑ Ledang, Martin (director); Aasdal, Pål (director) (2007). Once Upon a Time in Norway (motion picture). Another World Entertainment.
- ↑ Moynihan та Søderlind, 2003, с. 49.
- ↑ The 10 Goriest Album Covers – OC Weekly. www.ocweekly.com. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ а б в г д Stefan Rydehed. Pure Fucking Mayhem [документальний фільм]. Index Verlag.(2008).
- ↑ Moynihan та Søderlind, 2003, с. 55.
- ↑ Rockworld TV - Live Web TV, Sky Channel 368 - Murder Music - A History Of Black Metal. web.archive.org. 23 липня 2011. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ New Page 1. web.archive.org. 23 серпня 2007. Архів оригіналу за 23 серпня 2007. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Kristiansen, p. 219.
- ↑ MusicMight :: Artists :: IMMORTAL. web.archive.org. 10 вересня 2012. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Erik Brødreskift. Discogs (англ.). Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Ravn: Strid. In: Slayer, No. 20, Blood Fire Death, 2010, p. 78.
- ↑ Moynihan та Søderlind, 2003, с. 66.
- ↑ а б Christe, Ian. Sound of the Beast: the Complete Headbanging History of Heavy Metal. — New York: HarperCollins Publishers Inc., 2003. — P. 271.
- ↑ а б Varg Vikernes - A personal review of Gavin Baddeley's book "Lucifer Rising: Sin, Devil Worship and Rock'n'Roll". www.burzum.org. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 15 червня 2018.
- ↑ а б Moynihan, Gary P. An Overview of Executive Information Systems. Handbook of Research on Enterprise Systems. IGI Global. с. 67—81. ISBN 9781599048598.
- ↑ Ponder, Corey (2016-02). NYHC: New York Hardcore 1980-1990. Tony Rettman. Brooklyn, NY: Bazillion Points, 2014. 384 pp. $29.95 paper. The Journal of Popular Culture. Т. 49, № 1. с. 237—239. doi:10.1111/jpcu.12389. ISSN 0022-3840.
- ↑ Grude, Torstein (director) (1998). Satan rir Media (motion picture). Norway: Grude, Torstein.
- ↑ Interview with Euronymous II. web.archive.org. 9 вересня 2009. Архів оригіналу за 9 вересня 2009. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ а б Aaron Aites, Audrey Ewell. Until the Light Takes Us [документальний фільм]. Variance Films.(2009).
- ↑ а б Martin Ledang, Pål Aasdal. Once Upon a Time in Norway [документальныий фільм]. Another World Entertainment.(2007).
- ↑ Sam Dunn. Metal: A Headbanger's Journey [документальний фільм]. Seville Pictures.(2005).
- ↑ а б Moynihan та Søderlind, 2003, с. 82f.
- ↑ Williams, 2012, с. 60.
- ↑ Moynihan та Søderlind, 2003, с. 89.
- ↑ Grude, Torstein (director) (1998). Satan rir Media (motion picture). Norway: Grude, Torstein.
- ↑ а б в г д MOYNIHAN, BERKELEY (2013). HODGKIN'S DISEASE. The Spleen and Some of its Diseases. Elsevier. с. 79—83. ISBN 9781483166766.
- ↑ Moynihan та Søderlind, 2003, с. 117.
- ↑ Startside kirken.no. Den norske kirke (nb-NO) . Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Startside kirken.no. Den norske kirke, Kirkerådet (nb-NO) . Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
- ↑ а б Varg Vikernes - A Burzum Story: Part II - Euronymous. www.burzum.org. Архів оригіналу за 17 січня 2011. Процитовано 15 червня 2018.
- ↑ Norway's most notorious musician Varg Vikernes to be released from prison. the Guardian (англ.). 11 березня 2009. Процитовано 25 липня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Мойнихэн, Седерлинд, Майкл, Дидрик (2000). Князья Хаоса. Кровавый восход норвежского блэка.
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|