Бліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Bleach
Обкладинка першого тому манґи з Ічіго Куросакі
ブリーチ
Бліч
Жанрпригоди[1], надприродне[1], бойові мистецтва[1]
Аудиторіясьонен
Манґа
АвторКубо Тайто
ВидавецьЯпонія Shueisha
Інші видавціАвстралія Нова Зеландія Madman Entertainment

Канада США Viz Media
Бразилія Panini Comics
Франція Glenat
Німеччина Tokyopop
Гонконг CultureCom
Індонезія M&C
Італія Panini Comics
Малайзія Komik Remaja
Мексика Grupo Editorial Vid
Росія ЕКСМО, Comix-ART
Іспанія Glenat
Тайвань Tong Li Comics

Таїланд Nation comics
Аудиторіясьонен
ІмпринтShonen Jump
ЖурналWeekly Shōnen Jump
Період випуску5 січня 2002[2] — 15 серпня 2016
Кількість томів74 (Список томів)
Телевізійний аніме-серіал
РежисерАбе Норіюкі
СтудіяStudio Pierrot
МережаЯпонія TV Tokyo
Інші мережіАвстралія Нова Зеландія Madman Entertainment

Канада США Viz Media
Велика Британія Manga Entertainment, AnimeCentral
Канада YTV
США Cartoon Network (Adult Swim)
Бразилія Мексика Animax
Франція MCM
Угорщина Animax
Ізраїль Arutz Ha-Yeladim
Малайзія TV3
Філіппіни GMA 7
Польща Hyper Media
Південна Корея Tooniverse
Іспанія Buzz Media
Росія 2x2

Україна QTV[3]
Період показу5 жовтня 2004[4] — 27 березня 2012[4]
Кількість серій366 (Список серій)
Анімаційні фільми
Ігровий фільм
Bleach
РежисерСато Шінсуке
КомпозиторЯмада Ютака
СтудіяWarner Bros. Pictures
Cine Bazar
ЛіцензіатNetflix
Дата виходу20 липня 2018 Японія
28 липня 2018 США
14 вересня 2018 (Світ)

Бліч[3] (яп. ブリーチ, англ. Bleach) — популярна японська манґа, авторства манґаки Кубо Тайто. Вперше з'явилась у номері журналу Shonen Jump за серпень 2001 року. Перший том вийшов 5 січня 2002 року[2]. На сьогодні нараховує 74 танкобони, випуск манґи завершився в серпні 2016 року.

На сьогодні в Японії продано понад 50 млн копій манґи[5]. Автор оригінальної історії Кубо Тайто, у 2005 році за цей твір здобув премію видавництва Shogakukan[6].

На основі манґи анімаційною студією Studio Pierrot створено аніме-серіал (перший сезон). Прем'єра серіалу відбулася на телеканалі TV Tokyo 5 жовтня 2004 року. Остання, 366 серія першого, вийшла на цьому ж каналі 27 березня 2012 року. 11 жовтня 2022 вийшла перша серія сиквелу, який завершує історію цієї франшизи.

Окрім аніме, зняті два OVA та чотири анімаційні фільми, також з'явилася велика кількість відеоігор, мюзикл та колекційна карткова гра[7].

Видавництво Shueisha займається новелізацією манґи: у 2004 та 2006 роках було опубліковано дві книги, написані спільно Кубо Тайто та Макотою Мацубарою.

Центральний персонаж Бліч — п'ятнадцятирічний школяр Куросакі Ічіґо, який випадково отримує надприродні сили шиніґамі — «богів смерті». Наділений їх здібностями, Ічіґо вимушений битися із злими духами, захищати людей та відправляти душі померлих у потойбічний світ.

Назва[ред. | ред. код]

Дослівно «Бліч» (англ. Bleach) перекладається як «вибілювання» або «білизна». Точно невідомо, чому Кубо Тайто вибрав таку назву[8], але є кілька припущень.

За однією із версій, коли японці вибілюють волосся, колір іноді виходить не білим, а помаранчевим, як у головного героя Куросакі Ічіґо[8]. У манзі є сцена, коли хлопець із знебарвленим волоссям звинувачує Ічіґо, що той «вкрав» його зачіску (хоча колір волосся Ічіґо насправді натуральний). Можливо, однокласники вважають, що Ічіґо знебарвлює волосся[9][10].

За іншою версією, «білизна» — натяк на духів, які в примарній формі мають білий колір, або ж на шиніґамі, які очищають, тобто «вибілюють» душі, перед відправленням їх в інший світ[8]. Крім того, одяг Рукії перетворився на білий, коли Ічіґо відняв її духовну енергію[8].

Ще одна популярна версія пов'язана з тим, що Кубо Тайто любить музику групи Nirvana та назвав манґу на честь однойменного альбому «Bleach». В інтерв'ю Кубо Тайто дійсно сказав, що є фанатом цієї групи[11], проте офіційно дана теорія не підтверджена.

Виробництво[ред. | ред. код]

Кубо Тайто в інтерв'ю розповідав, що ідея манґи зародилася у нього тоді, коли виникло бажання намалювати шиніґамі в кімоно. Це послужило основою для дизайну Рукії Кучікі[12][13]. Ідея була запропонована редакторам журналу Shonen Jump незабаром після припинення випуску Zombie Powder, попередньої манґи Куби. Він планував опублікувати Bleach максимум за п'ять років[13]. В планах автора не було складної ієрархичної структури суспільства шиніґамі[14].

Назви в Bleach Кубо запозичував з іноземних мов, музики, архітектури та кінематографу. Імена багатьох мечів та заклинань походять зі стародавньої японської літератури, Порожні мають імена з іспанської мови, а назви предметів раси Квінсі взяті з німецької. Кубо особливо захоплений іспанською, яка здається йому «чарівною» та «соковитою»[15].

Авторська любов до надприродного та монстрів прийшла після прочитання манґи Мідзукі Шіґеру Ge Ge Ge no Kitaro, а велика кількість битв та інтерес до зброї — від манґи Saint Seiya Курумади Масамі, яку Кубо любив у дитинстві[12]. Він також згадував, що зацікавився міфами та загробним життям завдяки Saint Seiya, яка заснована на старогрецькій міфології[16]. Атрибути бойовику та особливості сюжетного оповідання взяті зі світу кіно, хоча автор не назвав конкретних фільмів, які надихали його на малювання сцен битв. Автор пояснював, що малює сцени битв, слухаючи рок-музику: таким чином йому легше придумувати позиції персонажів[17]. Він також прагне малювати реалістичні поранення, аби читачі самі відчули біль, який відчувають герої[18].

Творчий процес автора зосереджується на створенні дизайну персонажів. Коли Кубо роздумує над сюжетом або відчуває труднощі з новим матеріалом, він починає зі створення персонажів та перечитує попередні томи манґи[12][18]. Він згадував, що любить придумувати несподіваних персонажів, чия зовнішність дає помилкове уявлення про їх характер, оскільки його «приваблюють люди з суперечливим характером»[15].

Найважче в роботі над манґою — це необхідність укладатися в терміни видавців — щотижня малювати 19 сторінок. Кубо допомагає три асистенти, проте, всіх персонажів та ключові сцени йому доводиться малювати одному. Навіть якщо я хочу більше уваги приділити якійсь конкретній сцені, яку я вважаю важливою, — розповідав автор, — я не маю такої можливості через брак часу[19].

Світ[ред. | ред. код]

Всесвіт Bleach розділений на дві частини — Світ людей та Загробне життя. В Загробному житті душі людей знаходяться чи в раю, який називається Світ Душ, чи в пеклі. Якщо душа помирає в Світ Душ, то вона народжується у світі людей.

Світ людей — дуже схожий на сучасну Японію. Сюжет концентрується переважно території західного Токіо, яка в творі називається Каракурою[20]. В цьому світі Ічіґо ходить в школу та веде майже нормальне життя

Світ Душ (яп. 尸魂界) або Soul Society (яп. ソウル・ソサエティ) — світ шиніґамі і те місце, куди звичайні люди вирушають після смерті[21].

Спочатку Кучікі Рукія описує[22] Світ душ як якусь подібність раю, де всі живуть щасливо і ніхто не голодує. Оскільки Рукія померла в ранньому дитинстві і живе у Світі душ дуже давно, вона, можливо, не має чіткого уявлення про земний світ, тому не здатна на адекватну оцінку. Насправді, у Світі душ теж є свої проблеми, наприклад, неблагополучні райони.

У центрі Світу душ розташовано величезне місто шиніґамі Сейрейтей (яп. 瀞霊廷), «Двір чистих душ». Сейретей обгороджений стінами і непогано захищений, але звичайні душі живуть не в ньому, а в околицях, які називаються Руконґай (яп. 流魂街), «Місто блукаючих духів»[ком. 1]. У свою чергу, Руконґай також складається з великої кількості районів, які сильно відрізняються один від одного. У аніме і манзі нічого не говориться про те, чи патрулюють шиніґамі вулиці Руконґаю. Якщо вони і виходять з міста, то тільки за своїми обов'язками[ком. 2], тому найближчій до Сейрейтею район найблагополучніший, там панує закон та порядок, але чим далі від Сейрейтею, тим більше злочинності та бідності.

Тут же знаходиться Академія шиніґамі, де протягом шести років[23] студенти осягають майстерність володіння мечем і вчаться управляти духовною енергією. Академія була створена Ямамото Шіґекуні[24] приблизно за 2000 років до початку сюжетної лінії Bleach.

Мешканці Світу Душ не безсмертні, хоча шиніґамі доживають деколи до 2000 років. Рани, отримані в бою, цілком можуть виявитися фатальними, хоча шиніґамі здатні витримувати дуже важкі битви та видужувати в таких обставинах, в яких земна людина давно б померла. Душа, яка вмирає у Світі Душ, втрачає всі свої спогади, перероджується і повертається на Землю як проста людина[25].

Шиніґамі переміщаються між світами через «Сенкаймон» (яп. 流魂街) за допомогою чорного метелика, який називають «метеликом пекла» (яп. 地獄蝶).

Хуеко Мундо (яп. 虚圏（ウェコムンド) — це пустинна область між світом людей і Світом Душ. Сама назва походить від ісп. Mundo Hueco — «порожній світ» або «світ порожніх». Тут живуть порожні в той час, коли не полюють за душами на Землі. Хуеко Мундо заповнений сіруватим піском, схожим на кристали солі, іноді зустрічаються кварцові дерева. Потрапити сюди можна тільки одним шляхом — розірвавши просторову тканину[26].

Раси[ред. | ред. код]

Люди — живуть в реальному світі і схожі на сучасних японців. Більшість з них не можуть бачити або відчувати духів або шиніґамі, лише один з 50,000 може яким-небудь чином здогадуватися про існування поблизу духа і лише третина таких людей можуть нормально їх бачити. Люди можуть отримати здатність бачити духів та навіть битися з ними, побувавши поряд з сильним джерелом духовної енергії.

Плюси — духи, також знані як повні. Це дух померлої людини. Дух з тілом зв'язує Ланцюг Долі, поки він неушкоджений, людину можна оживити. Якщо ланцюг зламаний, то він може прив'язатися до місця смерті людини або залишитися вільним. Якщо ланцюг прив'язаний до місця, дух залишається блукати навколо нього. Вільний ланцюг починає іржавіти. Як тільки весь ланцюг проржавіє, дух стає «мінусом». Мета шиніґамі — відправляти плюсів в Світ душ, здійснюючи обряд поховання душі (яп. 魂葬, англ. soul burial). Якщо ланцюг вирваний з грудей духу, це також веде до перетворення плюса в мінус.

Порожні[ред. | ред. код]

Докладніше: Список порожніх «Bleach»

Порожні (яп. 虚, англ. Hollow) або «мінуси» — злі духи. Коли людина вмирає, вона може вирушити у Світ душ або в пекло. Порожні — людські душі, які впали у відчай, дуже довго перебували в людському світі після смерті або зазнали нападу інших порожніх. Кожна душа, яку після смерті не супроводжували в Світ душ, — потенційний порожній. Процес перетворення на порожнього може зайняти місяці (або навіть більше), залежно від довжини Ланцюга Долі (яп. 因果の鎖), який тягнеться з того місця, де у людей розташовано серце. Чим довше душа залишається в земному світі, тим більше вона деградує та руйнується Ланцюг Долі. В той момент, коли Ланцюг повністю зникає, душа перетворюється на величезне потворне створіння з білою маскою і діркою на тому місці, куди раніше приєднувався Ланцюг.

Душа, що перетворилася на порожнього, не обов'язково за життя була злою. Людина може стати примарою та чіплятися за світ з добрими намірами: наприклад, наглядати за дорогими людьми, захищати якесь конкретне місце та тому подібне. Проте примари практично не можуть взаємодіяти зі світом живих, тому з часом озлоблюються, розчаровуються в своїх цілях або, навпаки, стають одержимими. Вони можуть почати переслідувати близьких людей. Коли примара стає порожнім, віна не може повернутися до колишнього стану і приречена пожирати інші душі. Тому багато порожніх зайнятий тільки пошуками «найапетитніших» жертв, і нічим більш.

Відмінною рисою порожніх є маска, зовнішній вигляд якої може розрізнятися. Зазвичай вона біла та схожа на череп. Якщо Порожній скинув маску, він може на нетривалий час відновити здоровий глузд.

Порожні живуть в альтернативній реальності Хуеко Мундо, яка розташована між Землею та Світом душ («раєм»). Вони іноді вирушають в реальний світ, щоб харчуватися душами живих людей, де особливо небезпечні, оскільки більшість людей не можуть їх бачити. Щоб справлятися з порожніми, земний світ патрулюють шиніґамі.

Шиніґамі[ред. | ред. код]

Шиніґамі (яп. 死神) — вигадана раса з аніме і манґи Bleach, воїни та маги, які володіють духовною енергією. Слово шиніґамі в перекладі з японської означає «Бог смерті». Шиніґамі невидимі для звичайних людей та живуть в особливому місці, названому Світ душ. Вони патрулюють людський світ, відправляють в пекло тих, хто зробив жахливі гріхи за життя, знищують порожніх, а також допомагають душам («плюсам») потрапити у Світ душ.

Шиніґамі володіють різними надприродними здібностями, пов'язаними з маніпуляцією духовною енергією рейацу (яп. 霊圧). Велика частина таких здібностей дається завдяки мечу дзампакто.

Дзампакто (яп. 斬魄刀) — меч, є основною зброєю Шиніґамі. Зовні дзампакто виглядає як звичайна катана, хоча форма може відрізнятися залежно від характеру власника і рівня його майстерності. За допомогою цього меча шиніґамі б'ються з порожніми і один з одним, відправляють душі, що заблукали, у Світ Душ. Люди, які зробили страшні гріхи (наприклад, вбивство), потрапляють в пекло: людську душу необхідно розрубати за допомогою дзампакто, і тоді перед померлою людиною відкриваються величезні брами пекла.

Будь-який шиніґамі приписаний до якого-небудь загону, будь він капітаном, лейтенантом, офіцером або рядовим. Ці загони носять назву Ґотей-13 (яп. 護廷十三隊). Кожен з шиніґамі по-своєму важливий для загону. Ґотей-13 очолюються капітанами — найсильнішими шиніґамі цього загону. Також у кожного капітана є свій лейтенант.

Квінсі (яп. 滅却師) — як і шиніґамі, вони б'ються із злими духами, «порожніми».

Квінсі були практично повністю знищені шиніґамі приблизно за 200 років до початку основної сюжетної лінії Bleach. В наш час[коли?] відомі тільки два представника цього клану — Ішіда Урю та його батько Ішіда Рюкен.

На відміну від шиніґамі, що насамперед покладаються на меч, квінсі використовують лук та стріли. Вони створені з частинок духовної енергії, яку витягають з навколишнього світу, — в протилежність шиніґамі, які використовують власну внутрішню духовну енергію[ком. 3]. Згідно з аніме, ранні квінсі стріляли як з довгих луків, так і з арбалетів.

Лук квінсі матеріалізується завдяки предмету під назвою «Хрест квінсі» (яп. 滅却十字), який має різні форми. Хрест, як фірмовий знак квінсі, часто з'являється на їх одязі та будь-яких предметах. Його форма різна, наприклад, Урю використовує кельтський хрест, а Рюкен — пентаграму[27].

Квінсі можуть створювати та випускати стріли в будь-якій кількості, залежно від їх особистої витривалості та здатності поглинати частинки енергії із зовнішнього світу. Вони також використовують різноманітні пристосування в бою, які посилюють їх власників або служать додатковою зброєю.

Квінси дуже відмінні від шиніґамі і за методами боротьби з порожніми, хоча як ті, так і інші переслідують благородні цілі[28]. Шиніґамі відправляють душі, що очистилися, у Світ душ, і тим самим зберігають баланс між світами, а квінсі повністю знищують порожніх (і душу, якою він був колись). Таким чином, порушується баланс, чаша вагів схиляється на одну сторону, та обидва світи опиняються в небезпеці. Ця небезпека, а також гордість квінсі[29] та небажання шукати компроміс привела до війни між шиніґамі та квінсі, яка закінчилася перемогою шиніґамі та загибеллю багатьох квінсі.

І, нарешті, квінсі відрізняються зовнішнім виглядом. Уніформа шиніґамі — традиційна чорна хакама, а квінсі носять білу туніку з високим коміром, яка нагадує рясу католицьких священиків. Тому квінсі виглядають по-іноземному, в західному стилі, на відміну від шиніґамі.

Залежні (Баунто) — своєрідний клан людей, які володіють безсмертям за рахунок поглинення інших душ. З'явилися внаслідок невдалого наукового експерименту шиніґамі. Спочатку були вигнані з Світу Душ, потім практично повністю винищені шиніґамі в союзі з квінсі. Володіють Ляльками, які можуть бути сильнішими за дзампакто.

Арранкар — порожній, який зміг частково позбутися маски та отримати здібності шиніґамі. Арранкари дуже сильні, найсильніші володіють мечем, який за своїми функціями нагадує дзампакто. Зовні схожі на звичайних людей. Слово «Арранкар» походить від іспанського «arrancar» — «знімати», «видирати». Японською мовою пишеться як 破面 «зірвана маска», але вимовляється на іспанський зразок: арранкар (яп. アランカル). Дуже небагато порожніх можуть зняти маску, але навіть якщо у них це виходить або маску зривають насильно, то немає ні надбавки в силі, ні яких-небудь інших позитивних ефектів, але не так в арранкар. Процес створення арранкара з порожнього називається шиніґамі-ка (яп. 死神化).

Вайдзарди — дуже невелика група шиніґамі, які отримали сили та можливості порожніх. Складаються з 9-ти чоловік, група вайдзардів володіє величезною силою.

Чисті — це раса з'являється у повнометражному фільмі. У них немає спогадів. Мають червоні голови та білий одяг. Їх використовували як слуг.

Персонажі[ред. | ред. код]

Докладніше: Список персонажів «Bleach»
Докладніше: Список порожніх «Bleach»

Серіал має велику кількість персонажів, які належать до різних рас, входять в різні клани та групи і використовують своєрідний сленг, вигаданий Кубо Тайтом[30][31].

Основні персонажі

Головні персонажі[ред. | ред. код]

Докладніше: Куросакі Ітіґо

Куроса́кі Ічі́ґо (яп. 黒崎 一護) — головний герой аніме і манґи, рудоволосий п'ятнадцятирічний школяр. Зріст — 174 см[32].

Із самого початку володіє здатністю бачити духів і шиніґамі, навіть знайомий з однією дівчиною-привидом і приносить їй квіти. Отримавши від Рукії сили шиніґамі, Ічіґо може повністю розкрити свій потенціал. Спочатку він нічого не знає про Світ Душ і б'ється більше за натхненням. За всяку ціну прагне захистити тих, кого любить.

Куросакі є не тільки головним героєм історії, але і одним з найпопулярніших персонажів Bleach. У рейтингу популярності журналу Shonen Jump він довгий час займав перше місце, проте за в останнім, четвертим голосуванні, спустився на 3-е місце[33].

Ічіґо озвучує сейю Моріта Масакадзу, нагороджений за цю роль як «Найкращий актор-початківець» на Seiyu Awards в 2007 році[34]. З ним випускаються різноманітні товари, у тому числі сувеніри[35][36], плюшеві іграшки[37] та статуетки[38].

Сейю: Масакадзу Моріта

Докладніше: Кутікі Рукія

Кучі́кі Рукі́я (яп. 朽木 ルキア) — дівчина-шиніґамі, яка була відправлена патрулювати рідне місто Ічіґо.

Практично нічого не знає про світ людей, бо померла ще в дитинстві і разом із старшою сестрою Хісаною потрапила в Світ душ. Спочатку Хісана хотіла піклуватися про Рукію, але незабаром зрозуміла, що маленька дитина — це не просто важкий тягар, але і питання її власного виживання, тому покинула Рукію.

Рукія виявилася спроможною контролювати свою духовну енергію і тому була прийняти в Академію шиніґамі. Це не закінчивши Академію, Рукія була без іспитів прийнята в 13-й загін шиніґамі.

Попри те, що Рукія виглядає як підліток, їй насправді приблизно 150 років[39]. Зріст — 154 см[40].

Вона змушена передати свої сили Ічіґо та деякий час вести життя звичайної людини.

Рукії подобається жити у світі людей, вона має дивне почуття гумору та сварливий характер, любить пояснювати все у вигляді власноруч намальованих коміксів.

Сейю: Фуміко Орікаса

Докладніше: Іноуе Оріхіме

Іно́уе Оріхі́ме (яп. 井上 織姫) — однокласниця Куросакі, познайомилася з ним завдяки Арісаві Тацукі.

В Іноуе довге темно-руде волосся, незмінно заколене маленькими блакитними шпильками у вигляді квіток, які героїня ніколи не знімає і носить на згадку про померлого брата[41]. Завеликі груди Оріхіме періодично стають темою для жартів, а також привертають увагу однокласників та друзів Ічіґо. На кольорових сторінках манґи в Оріхіме блакитні очі, а в аніме — сірі. Її зріст — 157 см[42]. Вік — 15 років.

Оріхіме доброзичлива, весела та добра, вона не любить приносити людям біль та справляє враження наївної та дурнуватої людини, що дивним чином поєднується з високими оцінками в школі.

Вона безпорадна у всьому, що стосується техніки. Один з членів клубу рукоділля відмітив, що Оріхіме недостатньо кмітлива, аби користуватися мобільним телефоном. За словами Тацукі, Оріхіме має чорний пояс з карате, хоча в аніме його колір замінили на жовтий[43].

Іноуе дуже прониклива, особливо у всьому, що стосується Ічіґо. Насправді, вона таємно закохана в нього, навіть може нез'ясовним чином знаходити його за запахом та відчувати його духовну силу[44]. Вона гостро переживає свою нездатність захистити дорогих людей.

На початку аніме та манґи Оріхіме не є ключовим персонажем, виглядає безтурботною та недалекою дівчиною, але з розвитком сюжету розкривається її характер, а також зростає її роль в історії.

Сейю: Юкі Мацуока

Докладніше: Ясутора Садо

Ясуто́ра «Чад» Са́до (яп. 茶渡 泰虎) — однокласник та близький друг Ічіґо. Отримав прізвисько Чад при першій зустрічі з Куросакі, коли Ічіґо неправильно прочитав перший ієрогліф прізвища Ясуторі. Вік — 15 років. Зріст — близько 180 см.

Познайомився з Ічіґо, коли на них нападала група підлітків. Він наполовину японець, наполовину мексиканець.

Володіє величезною фізичною силою та витривалістю. Дуже небагатослівний — в розмовах або мовчить, або говорить дві-три короткі фрази. Не любить битися, хоча сильний в рукопашному бою; застосовує силу тільки у тому випадку, коли вимушений встати на захист друзів.

У ході сюжету отримує, завдяки Ічіґо, деякі здібності шиніґамі — вміння бачити духів, а також здатність перетворювати свої руки на зброю.

Сейю: Хірокі Ясумото

Докладніше: Ісіда Урю

Іші́да Урю́ (яп. 石田 雨竜) — однокласник Ічіґо, один з останніх представників раси квінсі.

Ішіда — чорноволосий парубок середнього зросту (170 см)[45]. Здебільшого носить шкільну форму, а також окуляри. Вік — 15 років.

Вираз обличчя у нього зазвичай, як і в Ічіґо, трохи сердитий, строгий та нахмурений. Ніколи не посміхається[46].

За характером досить гордий, обачливий, запасливий (постійно з собою щось носить, наприклад, аптечку або набір для шиття). Прагне виглядати холоднокровним та урівноваженим, але інколи переграє і виглядає трохи безглуздо. Буває інколи незграбний. Працелюбний та старанний, якщо береться до роботи, виконує її швидко та акуратно. Не любить відкладати справи на потім. Прагне завжди відповідати за свої слова.

З часом помітно міняється: спочатку надмірно замкнутий, але поступово розкривається та більш охоче спілкується з довколишніми людьми.

На відміну від шиніґамі, які в битві насамперед покладаються на меч (дзампакто), Квінсі використовують лук та стріли. Вони створені з часток духовної енергії, яку витягують з навколишнього світу, — в протилежність шиніґамі, які використовують власну внутрішню духовну енергію.

Сейю: Норіакі Суґіяма

Манґа[ред. | ред. код]

Манґа Bleach вперше з'явилася в серпні 2001 року і відтоді щонеділі виходить в журналі Shonen Jump. Розділи складають томи (танкобони), які публікуються раз на два місяці.

Ліцензія в США належить видавництву Viz Media, проте, безліч сканлейтерських команд продовжують неофіційний переклад англійською.

Перший том Bleach в Японії розійшовся тиражем більше 1,25 млн копій, а загальна кількість проданих японських танкобонів склала більше 50 млн[47][48]. 2005 року манґа здобула престижну премію від видавництва Shogakukan в категорії «шьонен»[6]. В США продажи також йдуть успішно, зокрема, 16-й том потрапив з десятку найкращих коміксів грудня 2006 года[49], а том 17 став найуспішнішою манґою лютого 2007 року[50][51].

У 2008 році в Японії було продано 874,153 копій 34 тому «Бліч», таким чином, манґа потрапила на 12-е місце в списку найуспішніших манґа року[52]. Томи 33 та 35 зайняли відповідно 17 та 18 місце. Загальна кількість проданих копій за 2008 рік склала більше 3 млн екземплярів, що зробло «Бліч» п'ятим в списку найуспішніших манґа року[53].

Кожному танкобону передує коротка фраза або невеликий ліричний вірш[54], які Кубо Тайто пише сам: «Коли на мене находить натхнення, я записую ці рядки, а потім вибираю потрібні для сцени, над якою працюю в цей час»[55].

Номери деяких розділів починаються із знаку «-» (мінус). Негативні числа означають, що події відбуваються до початку основної сюжетної лінії.

Список томів[ред. | ред. код]

Докладніше: Список томів манґи «Bleach»

На сьогодні видано 74 томів Бліч, куди входить 686 епізодів манґи[56].

Аніме[ред. | ред. код]

Аніме-серіал «Бліч» був створений студією Studio Pierrot та почав транслюватися 5 жовтня 2004 року на японському каналі TV Tokyo. Остання серія була показана 27 березня 2012 року.

15 березня 2006 року компанія Viz Media придбала у TV Tokyo та Shueisha права на англомовне видання серіалу[57], а також права на продаж статуеток, іграшок та інших товарів за тематикою серіалу в декількох інших компаній[58].

Прем'єра «Бліч» англійською мовою відбулася на канадському телеканалі YTV 8 вересня 2006 року.

В країнах СНД аніме поширюється компанією Мега-аніме, яка оголосила про придбання ліцензії 12 жовтня 2007 року. Прем'єра російської версії відбулася восени 2008 року[59].

Згідно з опитуванням, яке проводилося в 2006 році на офіційному сайті японського каналу TV Asahi, аніме Бліч увійшло в список найулюбленіших телепрограм японців[60]. У попередньому році серіал також увійшов в цей список[61]. В США Бліч був номінований на декілька премій American Anime Awards[62].

Показ в Україні[ред. | ред. код]

В Україні показ розпочато 4 жовтня на телеканалі QTV[3]. Ролі озвучували Андрій Альохін та Катерина Буцька.

Список серій аніме[ред. | ред. код]

Докладніше: Список серій аніме «Bleach»

Аніме-серіал Бліч складається з 16 сезонів, які мають 366 серій.

Повнометражні фільми[ред. | ред. код]

Докладніше: Bleach: Memories of Nobody, Bleach: The DiamondDust Rebellion та Bleach: Fade to Black, I Call Your Name

Два анімаційні фільми були створені компанією Toho, під керівництвом режисера Абе Норіюкі[63][64].

Сюжет фільмів не пов'язаний з основною сюжетною лінією Бліч, і сценарій писався окремими людьми.

Bleach: Memories of Nobody, який вийшов 16 грудня 2006 року, присвячений раптовій появі в рідному місті Ічіґо групи дивних духів. Ічіґо та Рукія вирушають на розвідку та стикаються із загадковою дівчиною-шиніґамі на ім'я Сенна.

Головним героєм другого фільму Bleach: The DiamondDust Rebellion, який вийшов 22 грудня 2007 року, став капітан Тошіро Хіцуґая, один з найпопулярніших персонажів Бліч[65].

Третій фільм Bleach: Fade to Black, I Call Your Name вийшов 13 грудня 2008 року[66]. Сценарій був написаний Такахаші Нацуко, яка є сценаристом основного серіалу[67][68].

Четвертий фільм Bleach: Hell Verse вийшов у Японії 4 грудня 2010 року[69].

У 2016 році, після завершення випуску манґи, для Японії[70] була анонсована фільм-адаптація манґи. Фільм зніматиметься студією Warner Bros, його вихід був запланований влітку 2018 року[71].

Музика[ред. | ред. код]

Докладніше: Список музичних альбомів аніме «Bleach»

Всього під маркою Bleach вийшло одинадцять музичних альбомів. Композитор музики — Шіро Саґісу.

Перший альбом Bleach Original Soundtrack 1 з'явився в травні 2005 року та складався з 25 композицій, включаючи відкриваючі та закриваючі мелодії аніме[72]. Потім вийшов диск Bleach Original Soundtrack 2, а також альбоми до фільмів Bleach: Memories of Nobody, Bleach: The DiamondDust Rebellion та Bleach: Fade to Black, I Call Your Name.

Альбом компіляції Bleach: The Best містить повні версії 12-ти відкриваючих та закриваючих композицій аніме[73]. 2008 року окремим диском вийшов Bleach Best Tunes з іншими дванадцятьма композиціями[74], а також Bleach Original Soundtrack 3.

Двацять дисків The Bleach Beat Collections, які виходять з 2005 року[75], включає в себе запис голосів сейю, які не лише співають, але й розповідають про персонажів. Крім того, до складу японських DVD-боксів з аніме включені п'ять радіопостановок.

Ранобе[ред. | ред. код]

Кубо Тайто у співавторстві з Макотою Мацубарою за мотивами серії випустили два ранобе, опубліковані видавництвом Shueisha. Перша лайт-новела, під назвою Бліч: листи з іншої сторони (англ. Bleach: Letters from the other side), вийшла у 2004 році, другий, під назвою Бліч: рапсодія медової страви (англ. Bleach: The Honey Dish Rhapsody), — у 2006 році[76].

Також вийшли новелізації трьох фільмів: Memories Of Nobody, The DiamondDust Rebellion та Fade to Black, Kimi no Na o Yobu.

№Дата виходу ISBN
1 15 грудня 2004[77]ISBN 4-08-703149-7
2 30 жовтня 2006[78]ISBN 4-08-703173-X

Відеоігри[ред. | ред. код]

Докладніше: Список відеоігор «Bleach»

Більшість ігор вийшли тільки в Японії. Як правило, компанія Sony Computer Entertainment видає ігри для ігрових приставок Sony, тоді як Sega займається лінійкою для Nintendo Gamecube, а Treasure Co. Ltd. — для Nintendo DS.

Рок опера[ред. | ред. код]

Обкладинка DVD «Rock Musical BLEACH»

Rock Musical BLEACH — рок-опера, заснована на манзі та аніме Bleach.

Опера була створена за участю компаній Studio Pierrot та Nelke Planning. Сценарій адаптований Наоші Окумурою, режисер — Такуя Хімаріцу. Прем'єра відбулась з 17 серпня 2005 року[79] в Токіо.

Сюжет[ред. | ред. код]

На сьогодні[коли?] з'явилося 5 мюзиклів із різними сюжетними лініями.

У першому Rock Musical Bleach — Saien Куросакі Ічіґо стає шиніґамі, Кучікі Рукія повертається у Світ душ, за нею вирушають Ічіґо, Іноуе Оріхіме та Садо Ясутора. Сюжет закінчується сценою, де Ічіґо перемагає Абарая Ренджі.

У другій версії мюзикла, яка з'явилася в січні 2006 року[80], було декілька незначних змін: додані деякі пісні, а також з'являється шиніґамі Кіра Ідзуру. В той же час вишли і DVD з версіями цих рок-опер[80].

Мюзикл Rock Musical Bleach — Dark of the Bleeding Moon розповідає про те, як Ічіґо зустрічається з 11 загоном Ґотей-13, а Рукія готується до страти.

У No Clouds in the Blue Heavens розповідається про страту Рукії та розкривається план Айдзена. У кінці Ічіґо рятує Рукію, а Айдзен, Тосен та Ґін покидають Світ душ.

Мюзикл The All об'єднує всі попередні рок-опери в одну.

Критика[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення.

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ Чи округ Рукон, якщо звернутися до офіційного англійського перекладу.
  2. ↑ Наприклад, відомо, що в районі Дзюнрінан (яп. 潤林安), 1-му в Західному Руконгаї була «штаб-квартира» Урахари Кісуке. Звідти родом Тосіро Хіцуґая та Хінаморі Момо.
  3. ↑ Тому у сініґамі червоні нитки духовної енергії, а у куінсі білі, як у звичайних людей.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в The Official Website for Bleach. Viz Media. Архів оригіналу за 16 червня 2023. Процитовано 23 червня 2023.
  2. ↑ а б Bleach 1. Shueisha. Архів оригіналу за 21-06-2013. Процитовано 28-04-2008.
  3. ↑ а б в QTV телепрограма, QTV програма | QTV телеканал. web.archive.org. 27 грудня 2011. Архів оригіналу за 27 грудня 2011. Процитовано 24 липня 2019.
  4. ↑ а б しょぼいカレンダー Список епізодів аніме. しょぼいカレンダー. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 10 лютого 2019.
  5. ↑ 2ch Jump Log [Архівовано 8.05.2008, у Wayback Machine.] (яп.) Toho Co. coverage of December 2007 film opening [Архівовано 22.04.2008, у Wayback Machine.] (яп.)
  6. ↑ а б Shogakukan mangasho (японською) . Shogakukan. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2008.
  7. ↑ Official Bleach TCG :: Score Entertainment (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 25.09.2008.
  8. ↑ а б в г Чому Тайт Кубо назвав «Бліч» «Блічом»? (англ.). Yahoo! Answers. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 27 квітня 2008.
  9. ↑ Why is the show calles "Bleach" (англ.). Tv.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2008.
  10. ↑ Bleach FAQ (англ.). Livejournal. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2008.
  11. ↑ Why "Bleach" What's with the title..? (англ.). narutofan.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2008. Процитовано 27 квітня 2008.
  12. ↑ а б в Деб Аокі. Interview: Tite Kubo (англ.). About.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 23 листопада 2008.
  13. ↑ а б Charles Solomon. (28 серпня 2008]). Creator Tite Kubo surprised by bleach success (англ.). The Los Angeles Times. Архів оригіналу за 31 серпня 2008. Процитовано 23 листопада 2008.
  14. ↑ Дэб Аоки. Interview: Tite Kubo (англійською) . About.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 23 листопада 2008.
  15. ↑ а б Інтерв'ю з Тайто Кубо. Манґа Bleach. том 6
  16. ↑ Tite Kubo's Big Comic-con Adventure! Манґа Bleach. том 6.
  17. ↑ Деб Аокі. Interview: Tite Kubo (англ.). About.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 25 вересня 2008.
  18. ↑ а б kai-ming Cha (4 серпня 2008 року). Kubo Comes to Comic-con (англ.). Publishers Weekly. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 23 листопада 2008.
  19. ↑ Sparrow, A. E. SDCC 08: An Audience With Bleach's Creator. IGN. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 7 березня 2009.
  20. ↑ Kubo, Tite (2006). Bleach Official Character Book SOULs. Tokyo, Japan: Shueisha, 31. ISBN 4-08-874079-3
  21. ↑ Merriam-webster Online. Архів оригіналу за 5 липня 2008. Процитовано 27 квітня 2008.
  22. ↑ Другий том манґи, розділ 12
  23. ↑ Кубо, Тайт (2006). глава -17. Bleach, том 15. Viz Media. ISBN 1-4215-0613-0.
  24. ↑ Кубо., Тайт (2006). глава 155. Bleach, том 18. Viz Media. с. 129. ISBN 1-4215-0241-0.
  25. ↑ Кубо, Тайт. Bleach Official Character Book Souls. — Токіо: Shueisha, 2006. ISBN 4-08-874079-3
  26. ↑ Манґа Bleach, розділ 48 та розділ 178
  27. ↑ Яку можна побачити, наприклад, в 111 серії аніме Bleach.
  28. ↑ ACTIVEANIME:. Bleach (Vol. 3) Advance Review (англійською) . Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 6 квітня 2008.
  29. ↑ Anime News Network (28 липня 2007). The Click. July 28 - August 3 (англійською) . Архів оригіналу за 27.04.2008. Процитовано 6.04.2008.
  30. ↑ Angela Hanson (30 січня 2008 року). Bleach: Dictionary of Death (англ.). Wizard Entertainment. Архів оригіналу за 18 вересня 2008. Процитовано 8 січня 2009.
  31. ↑ zac Bertschy (30 вересня 2005). Bleach GN 8 - Review (англ.). Anime News Network. Архів оригіналу за 22 січня 2009. Процитовано 8 січня 2009.
  32. ↑ Тайто Кубо. Епізод 7 // Книга 1. Смерть та полуниця. — М.: Эксмо, 2008. — Т. 1.
  33. ↑ Манґа Bleach; розділ 307
  34. ↑ Seiyu Awards:. 第一回声優アワード　受賞者発表 (яп.). Архів оригіналу за 5 березня 2007. Процитовано 20 березня 2008.
  35. ↑ Bleach - Аксесуари - Металевий ланцюжок для ключів із зображенням Ітіґо. Viz Media. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 30 листопада 2008.
  36. ↑ Bleach: Chibi Ichigo Кеу Chain. Amazon.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 30 листопада 2008.
  37. ↑ Amazon.com: Плюшева фігурка сидячого Ітіго. Amazon.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 30 листопада 2008.
  38. ↑ Amazon.com: Статуетки Bleach: Ітіґо Куросакі & Рукіа Кутікі. Amazon.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 30 листопада 2008.
  39. ↑ Манґа Bleach Том 1. Епізод 1, Character profile. Viz Media. ISBN 1-59116-441-9.
  40. ↑ Тайто Кубо. Епізод 209 // Bleach. — Shueisha, 2006. — Т. 24. — ISBN 4-08-874262-1
  41. ↑ Тайто Кубо. Bleach Official Character Book SOULs. Shueisha 2006. ISBN 4-08-874079-3
  42. ↑ Absolute Anime:. Character Profile: Orihime Inoue (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 11 березня 2009.
  43. ↑ 42 серія аніме «Бліч»; 14 том манґи, глава 119.
  44. ↑ Тайто Кубо. Епізод 17 Bleach. Shueisha 2002 том 3 ISBN 4-08-873275-8
  45. ↑ Absolute Anime:. Character Profile: Uryuu Ishida (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 11 березня 2009.
  46. ↑ Anime News Network. The Click. November 18th - November 24th (англ.). Архів оригіналу за 8 вересня 2008. Процитовано 11 березня 2009.
  47. ↑ jump Log (японською) . Архів 2ch оригіналу за 8 травня 2008. Процитовано 28 квітня 2008.
  48. ↑ Обкладинка до фільму (японською) . Toho Co. Архів оригіналу за 22 квітня 2008. Процитовано 28 квітня 2008.
  49. ↑ Топ 100 коміксів (англійською) . Icv2. 16 січня 2007 року. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 28 квітня 2008.
  50. ↑ Топ 100 коміксів (англійською) . Icv2. 20 березня 2007 року. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 28 квітня 2008.
  51. ↑ Civil War Finale Tops the Charts (англійською) . Icv2. 20 березня 2007 року. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 28 квітня 2008.
  52. ↑ -ranking-no.1-25 2008's Top-Selling Manga in Japan, #1-25 (англ.). Anime News Network.[недоступне посилання з лютого 2019]
  53. ↑ 2008's Top-Selling Manga in Japan, by Series (англійською) . Anime News Network. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 4 травня 2009.
  54. ↑ Bleach (manga) - Anime News Network. Anime News Network. Архів оригіналу за 18 січня 2008. Процитовано 15 січня 2008.
  55. ↑ Поговоримо про Bleach: Інтерв'ю з Кубо Тайтом і Морітой Масакадзу (англ.). Bleach Exile. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 27 березня 2008.
  56. ↑ Bleach (манґа) [Архівовано 2009-02-20 у Wayback Machine.] у онлайн-магазині видавництва Shueisha (яп.)
  57. ↑ Viz Media. Viz Media named master licensor for hit Japanese action manga Shonen Jump's Bleach [Архівовано 4.05.2007, у Wayback Machine.] (англ.)
  58. ↑ Viz Announces Bleach Merchandise Licenses (англ.). Anime News Network. Архів оригіналу за 26 березня 2007. Процитовано 7 березня 2009.
  59. ↑ Форум Mega-Anime. Мега-Аниме. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 7 березня 2009.
  60. ↑ «Japan's Favorite TV Anime» [Архівовано 2018-06-15 у Wayback Machine.]. Anime News Network
  61. ↑ TV Asahi Top 100 Anime Part 2. Anime News Network. Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 7 березня 2009.
  62. ↑ NYCC 07: The top five finalists for the first American Anime Awards (англійською) . American Anime Awards. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 7 березня 2009.
  63. ↑ 劇場版BLEACH －ブリーチ－ MEMORIES OF NOBODY (японською) . Toho. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 7 березня 2009.
  64. ↑ 劇場版BLEACH　-ブリーチ－　The DiamondDust Rebellion　もうひとつの氷輪丸 (яп.). Toho. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2009.
  65. ↑ Тайто Кубо. Епізод 209. Bleach. 2006 том 24 ISBN 4-08-874262-1
  66. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою film3 не вказано текст
  67. ↑ Third Bleach Film, First Major Film Have Titles, Dates (англійською) . Anime News Network. Архів оригіналу за 22 лютого 2009. Процитовано 7 березня 2009.
  68. ↑ Natsuko TAKAHASHI (англ.). Anime News Network. Архів оригіналу за 16 березня 2009. Процитовано 7 березня 2009.
  69. ↑ December's Bleach: Jigoku-Hen Film Overseen by Kubo. Anime News Network. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 4 травня 2014.
  70. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 10 березня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  71. ↑ Bleach Manga Gets Live-Action Film in 2018 Starring Sōta Fukushi. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 10 березня 2018.
  72. ↑ Bleach OST 1 [Архівовано 11.10.2007, у Wayback Machine.] на сайті MusicBrainz.
  73. ↑ play-asia.com. BLEACH DOUBLE DISC (англійською) . Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 7 березня 2009.
  74. ↑ BLEACH BEST TUNES(DVD付). Amazon.co.jp. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 7 березня 2009.
  75. ↑ Bleach Beat Collection. Архів оригіналу за 14 жовтня 2008. Процитовано 7 березня 2009.
  76. ↑ Серія книг з Bleach. Shueisha. Архів оригіналу за 25-08-2011. Процитовано 15 квітня 2008.
  77. ↑ 1 том [Архівовано 2010-12-06 у Wayback Machine.] на amazon.co.jp
  78. ↑ 2 том [Архівовано 11.02.2016, у Wayback Machine.] на amazon.co.jp
  79. ↑ Bleach Rock Musical (musical special). Anime News Network. Архів оригіналу за 10.04.2008. Процитовано 5.04.2008.
  80. ↑ а б BLEACH: Смерть та полуниця. 6 квітня 2007. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 6 травня 2008.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бліч
Автори
Аніме та манґа
Фільми
Відеоігри
Персонажі
Інше
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Довідкові видання
TV Tropes · вікі Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бліч&oldid=41685901