Богомолець-Лазурська Наталя Михайлівна

Наталя Михайлівна Богомолець-Лазурська
Наталя Богомолець, 1903 р.
Народилася	9 листопада 1880(1880-11-09) село Лихачів Козелецького повіту Чернігівської губернії, нині Носівського району Чернігівської області
Померла	1958(1958) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Діяльність	актриса, історик
Відома завдяки	історик українського театру
Alma mater	Одеські вищі жіночі курси
Рід	Лазурські, Богомольці
Батько	дворянин Михайло Михайлович Богомолець (19.09.1852-31.08.1907)
Мати	Юлія Ісаківна Мироненко
Родичі	В. Богомолець — рідний брат, О. Богомолець — двоюрідний брат
Брати, сестри	Богомолець Вадим Михайлович
У шлюбі з	Лазурський Володимир Федорович
Діти	сини Олександр і Вадим
Медіафайли у Вікісховищі

Наталя Михайлівна Богомолець-Лазурська (* 9 листопада 1880, село Лихачів Козелецького повіту Чернігівської губернії, нині Носівського району Чернігівської області —† 1958, Київ) — актриса, історик українського театру.

Життєпис та науковий доробок

Наталя Богомолець народилась 9 листопада 1880 в селі Лихачів Козелецького повіту Чернігівської губернії, нині Носівського району Чернігівської області, в сім'ї дворянина Михайла Михайловича Богомольця, який був дядьком видатного українського фізіолога, академіка О. Богомольця.

У 1890-х роках родина жила в Кишиневі, де М. М. Богомолець працював на посаді керівника акцизними зборами Бессарабської губернії. В 1894—1898 Наталя навчалася в кишинівській гімназії.

Наталя з чоловіком. 1908 рік

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. грала у виставах М. Садовського разом з М. Заньковецькою.

На початку ХХ ст. навчалась на історико-філологічному факультеті Одеських вищих жіночих курсів, брала участь у роботі історико-літературного гуртка.

1908 вийшла заміж за приват-доцента Імператорського Новоросійського університету В. Ф. Лазурського.

В одеській пресі публікувала біографічні нариси про діячів українського театру, популяризувала його діяльність. 1917 разом з чоловіком організувала у Козельці, а потім в Одесі Українське мистецьке товариство ім. М. Заньковецької.

На шпальтах газет «Одесский листок» та «Молода Украйна» виступала за розвиток української культури та, зокрема, театру.

На початку 1940-х опублікувала замітку про історію Одеси.

Після смерті чоловіка у 1947 переїхала до сина в Київ, однак кожен рік навідувалася до Одеси.

Її головним внеском в історичну біографістику є нарис життя та творчості М. Заньковецької, який, попри лаконічність, вважається найбільш достовірним, адже був схвалений самою актрисою. До того ж вона консультувала І. Дуриліна, автора великої монографії про М. Заньковецьку. Написала спогади про С. Дуриліна та Марка Кропивницького.

Померла в Києві у 1958 році. Похована на Байковому кладовищі.

Див. також

• Родина Лазурських
• Богомольці

Праці

• Богомолець-Лазурська Н. М. Життя Марії Заньковецької. — К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1961. — 66 с.
• Лазурська Н. З моїх зустрічей // Спогади про Марка Кропивницького. — К., 1990. — С. 133—136.
• Лазурська Н. Творець народного театру // Вінок спогадів про М. К. Заньковецьку. — К., 1950. — С. 162—173.

Література

• Відома «невидимка» з Лихачева — Наталія Лазурська / Микола Шевела // Літературний Чернігів. — 2018. — № 1 (81), січ.-берез. 2018. — С. 146—151 : фот. — Бібліогр.: с. 151. Посилання [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• Спогади про Марка Кропивницького. — К., 1990. — С. 211.
• Володимир і Наталя Лазурські: союз Каліопи та Мельпомени задля розвитку української культури // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. — Одеса: ТЕС, 2011—586 с.