Стоколос японський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бромус японський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стоколос японський
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Стоколос (Bromus)
Вид:
Стоколос японський (B. japonicus)
Біноміальна назва
Bromus japonicus

Стоколос японський[1], бромус японський[1][2], стоколос розлогий[1], стоколоса розбріла[1] (Bromus japonicus) — вид рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений у Європі, західній і центральній Азії, Північній Африці.

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина (10)20–50 см. Листові піхви запушені; листові пластинки 12–30 см × 4–8 мм, обидві поверхні запушені; язичок 1–2.5 мм. Волоть 20–30 × 5–10 см, похила, гілок 2–8, 5–10 см, тонкі, кожна з має 1–4 колоски. Колоски ланцетно-довгасті, 12–20 × ≈5 мм, жовтувато-зелені. Пильник до 2 мм завдовжки, після цвітіння не опадають, зберігаються на верхівці зав'язі й плода. Нижня квіткова луска оберненояйцевидна або ланцетна, з вузьким плівчастим краєм. Ості при плоді відігнуті. Зернівка 7–8 мм. 2n = 14[2][3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі, Азії, Північній Африці; натуралізований у Канаді, США, Мексиці, Австралії, Новій Зеландії, Аргентині, пн.-сх. Європі: Фінляндія, Норвегія, Швеція,[4][5][6].

В Україні вид зростає на узбіччях полів (іноді й у посівах), біля доріг, на вигонах, відслоненнях, сухих схилах — у Степу, зах. ч. Лісостепу і гірському Криму звичайний; в півд. ч. Лісостепу і Карпатах зрідка; в Поліссі одинично. Бур'ян[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Bromus japonicus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 441. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Процитовано 26.02.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 26.02.2019. (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 26.02.2019. (англ.)
  6. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 26.02.2019. (англ.)