Бублій Павло Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Семенович Бублій
Народження 2 (15) січня 1916(1916-01-15)
Зміїв
Смерть 28 березня 1997(1997-03-28) (81 рік)
Харків
Поховання Міське кладовище № 2
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1938—1940, 1941—1961
Партія ВКП(б)
Звання  Полковник
Формування 1164-й стрілецький полк
Війни / битви радянсько-фінська війна
німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»

Павло́ Семе́нович Бублі́й (нар. 15 січня 1916(19160115) — пом. 28 березня 1997) — радянський військовик часів Другої світової війни, заступник командира 1164-го стрілецького полку 346-ї стрілецької дивізії 51-ї армії, майор. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 січня 1916 року в місті Змієві, нині Харківської області, в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту. Працював слюсарем залізничних майстерень, згодом — завідувач сектором райвиконкому.

До лав РСЧА призваний у 1938 році. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Звільнився у запас у 1940 році. Вдруге призваний у липні 1941 року. Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1941 року. У 1943 році закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС). Воював на Південному та 1-му Прибалтійському фронтах.

Особливо відзначився під час бойових дій у Прибалтиці. Після того, як танки і піхота супротивника вийшла в тил дивізії в районі населених пунктів Камері і Слока, майорові П. С. Бублію було доручено вивести підрозділи, що потрапили в оточення. 1 вересня 1944 року група під його командуванням перейшла лінію фронту. Протягом кількох наступних днів П. С. Бублій зібрав, а у ніч з 4 на 5 вересня — вивів з оточення близько 700 солдатів і офіцерів південно-західніше від Юрмали (Латвія).

Після закінчення війни продовжив військову службу в лавах ЗС СРСР. У 1945 році закінчив КУКС «Постріл». У 1961 році полковник П. С. Бублій вийшов у запас. Мешкав у Харкові, працював у раднаргоспі, згодом — начальником підготовки виробництва заводу «Комунар».

Помер 28 березня 1997 року. Похований на харківському кладовищі № 2.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», майорові Бублію Павлу Семеновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5939).

Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора (01.05.1944, 08.09.1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (03.10.1943, 11.03.1985), орденами Червоної Зірки (…), «Знак Пошани» (…) і медалями.

Почесний громадянин міста Юрмала.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Бублій Павло Семенович. // Сайт «Герои страны» (рос.).