Буйко Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буйко Петро Михайлович
Народився 19 (31) жовтня 1895
Більськ, Більський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 15 жовтня 1943(1943-10-15) (47 років)
с. Ярошівка, Генеральна округа Київ, Райхскомісаріат Україна
·страта
Поховання Томашівка
Країна  СРСР
Національність білорус
Діяльність медицина
Alma mater Київський медичний інститут
Науковий ступінь доктор медичних наук
Вчене звання професор і професор[d]
Вчителі Крупський Олександр Іванович
Заклад Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

Буйко Петро Михайлович (* 19 (31) жовтня 1895(18951031) — † 15 жовтня 1943) — український лікар і партизан білоруського походження, професор (1938), доктор медичних наук (1940), Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

З 1917 працював у Києві фельдшером.

У 1922 закінчив Київський медичний інститут.

З 1933 — директор Київського інституту охорони материнства і дитинства Охматдит. Наукові праці присвячені питанням профілактики й терапії розривів промежини при родах (1938), а також лікуванню пузирно-піхвових свищів (1940). Ним запропонований метод фістулографії з гомотрансплантацією плаценти на ушитий дефект сечового міхура.

Під час Другої світової війни брав участь у партизанському русі, організував медичну службу радянського партизанського руху на Фастівщині.

Живцем спалений нацистами у с. Ярошівка на Київщині.

Про нього[ред. | ред. код]

  • Баш Я. Професор Буйко [Текст]: [повість] / Я. Баш. — К.: Веселка, 1975. — 184 с.

Посилання[ред. | ред. код]