Букачівці
| Селище Букачівці | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Івано-Франківська область | ||
| Район | Івано-Франківський район | ||
| Громада | Букачівська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1438 | ||
| Перша згадка | 1438 (586 років) | ||
| Магдебурзьке право | 12 березня 1510. | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 3,5 км² | ||
| Населення | ▼ 1251 (01.01.2018)[1] | ||
| Густота | 357,4 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 77065 | ||
| Телефонний код | +380 3435 | ||
| Географічні координати | 49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 24.49722° сх. д.Координати: 49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 24.49722° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 245 м | ||
| Водойма | р. Свірж
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Букачівці | ||
| До райцентру: | |||
| - автошляхами: | 51,1 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - залізницею: | 51 км | ||
| - автошляхами: | 51,1 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 77065, Івано-Франківська обл., Іван-Франківський р-н, смт Букачівці, вул. Чорновола, 34 | ||
| Голова селищної ради | Вітер-Любиневич Олександра Іванівна | ||
| Вебсторінка | [Букачівська селищна рада] | ||
| Карта | |||
  Букачівці | |||
 Букачівці | |||
| |||
|
| |||
Букачі́вці — селище, адміністративний центр Букачівської селищної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на лівому березі Дністра, за 51 км від Івано-Франківська. Залізнична станція на лінії Львів-Чернівці. До складу Букачівської СТГ входять наступні села : Букачівська Слобода, Витань, Посвірж, Козари, Колоколин, Чагрів, Чернів, Вишнів, Зруб, Журавенко, Луковець-Вишнівський та Луковець-Журівський. Букачівецький протопресвітеріат УГКЦ охоплює 21 парафію.[2]
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка в письмових джерелах про Букачівці датується у 1438 роком[3]. Ян Кола «Старший» (іноді зветься «Колюшко», підписувався «з Далеєва, Гринівців, Жовтанців»), галицький підкоморій 1455 р., (?—1472) гербу Юноша 1469 року під час ревізії королівщин пред'явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 200 гривень від Короля Людовика на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молодинчому (Młodzieńce)[4].
12 березня 1510 року дідичі села Букачівці Станіслав та Вільбранд отримали від короля Сигізмунда Старого привілей на заснування однойменного містечка з магдебурзьким правом[5]. Торговий шлях Львів — Галич, що пролягав через місто, сприяв розвиткові торгівлі й ремесел. Можливо в цей час тут з'явилися і перші євреї[6]. Станом на 1765 рік тут існував єврейський кагал, було 327 євреїв[6].
У травні 1745 року тут "гостювали" опришки.
З печаток другої половини XIX ст. відомий старовинний герб Букачівців: постать Пресвятої Діви Марії з немовлям Ісусом, яка виходить із хмари.
Під впливом першої російської революції жителі селища у 1906 році взяли участь в аграрному страйку.
1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту Станиславівського воєводства ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту[7].
У 1939 році в селі проживало 3850 мешканців (1170 українців, 1030 поляків, 450 польських колоністів, 50 латинників, 860 євреїв)[8]. Єврейське населення знищено під час Другої світової війни[6].
З грудня 1939 по 13 березня 1959 рік Букачівці — районний центр. З 1959 по 2020 рр. — центр Букачівської селищної ради, Рогатинського району, Іван-Франківської області.
29 березня 1944 року в цьому селі, угорські солдати розстріляли 18 українських селян тільки за те, що сімох їхніх товаришів по службі в цьому районі могли викрасти вояки УПА[9].
17 жовтня 1944 р. сотня «Ромка» здійснила наскок на райцентр.[10]
Збереглася синагога, документи свідчать, що її збудовано близько 1727 року, перебудовано біля 1797 року[6]. Після Другої світової війни її перебудували на цех пекарні[6]. Біля неї розміщено міську лазню — колишня міква[6].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- проживає В. І. Котнюк — учасник громадянської війни в Іспанії.
- Єжи Каліновський — дідич, проживав тут у великопанській резиденції.[11]
- Джус Василь Богданович (1974—2019) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Уродженці[ред. | ред. код]
- Мазур Михайло Йосифович (нар. 4 травня 1955) — журналіст, письменник; заслужений журналіст України, секретар Івано-Франківської обласної організації НСЖУ[12]; автор фотовиставки «Букачівці — моя мала Батьківщина» та книги «Букачівці. Опільське містечко на берегах Свіржа», присвячених селу[13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Букачівецький протопресвітеріат. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — T. XX — S. 32. — № 264—265.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 31 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 345—346. (пол.)
- ↑ Matricularum Regni Poloniae Summaria. - pars.IV. vol.1. - №970. Архів оригіналу за 20 травня 2021.
- ↑ а б в г д е Слободян, 2004, с. 213.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
- ↑ Motyka Grzegorz. Ukraińska partyzantka, 1942—1960. — Warszawa, 2006. — s. 278-279
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 28. — [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-8090-63-2
- ↑ Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 56. (пол.)
- ↑ Спілка єднає не внесками, а цікавими справами, – Михайло Мазур. НСЖУ, 08/05/2020. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
- ↑ Михайло Мазур присвятив фотовиставку своїй малій батьківщині. Курс, 22.08, 2014. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- БУКАЧІ́ВЦІ [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Baliński M., Lipinski T. Bukaczowce // Starożytna Polska. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — T. II. — Część 2. — S. 702. (пол.)
- Bukaczowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 457. (пол.)
- Слободян В. Храми Рогатинщини. — Л. : Логос, 2004. — С. 213. — ISBN 966-737-64-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка[недоступне посилання з лютого 2019]
- Історія селища Букачівці Рогатинського району [Архівовано 11 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Bukachevtsy, Ukraine [Архівовано 17 лютого 2012 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| ||||||||||||||
| ||||||||
| |||||
|
Це незавершена стаття про Івано-Франківську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |