Бутовський Микола Дмитрович
Микола Дмитрович Бутовський | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 20 січня 1850 Кременчуцький повіт, Полтавської губернії | |||
Смерть | 25 лютого 1917 (67 років) Петербург | |||
Приналежність | Російська імперія | |||
Рід військ | піхота | |||
Освіта | Павловське військове училище | |||
Роки служби | 1869—1911 | |||
Звання | генерал від інфантерії | |||
Командування | Малоярославський 116-й піхотний полк (1898—1900), 2-а бригада 29-ї піхотної дивізії (1900—1904), 2-га Туркестанська резервна бригада (1904—1907) Східно-сибірська стрілецька дивізія (1907—1910) 32-а піхотна дивізія (1910—1911) | |||
Війни / битви | Російсько-турецька війна 1877–78 | |||
Нагороди | ||||
Бутовський Микола Дмитрович у Вікісховищі |
Мико́ла Дми́трович Бутовський (нар. 20 січня 1850 Кременчуцький повіт, Полтавської губернії — пом. 25 лютого 1917 Петербург (?)[1]) — генерал від інфантерії, теоретик і практик військового навчання та виховання, відомий публіцист.
Походив з дворян Полтавської губернії, молодший брат Олексія Бутовського. Освіту здобув у Полтавському кадетському корпусі (1867) та Павлівському військовому училищі (1868). Через рік у званні підпрапорщика був призначений до лейб-гвардії Павлівського полку в складі котрого брав участь в російсько-турецькій війні. Під час кампанії неодноразово відзначався за що був нагороджений орденами Св. Ганни та Св. Станіслава IV та III ступеня відповідно.
У 1895 р. в чині полковника, призначений начальником Ризького навчального унтер-офіцерського батальйону, а в 1898-му командиром 116-го Малоярославского ПП. З 1900 р. підвищено до генерал-майора з призначенням комбригади. 1904-07 р. командуючий 2-ю Туркестанською резервною бригадою, 1907-10 р. — 7-ю Східно-сибірською стрілецькою дивізією, з 1910 по 1911 — 32-ю піхотною дивізією з дислокацією в Рівному Волинської губернії. Від 1911-го у відставці.
Літературну діяльність Бутовський розпочав під час війни 1877 р. низкою цікавих кореспонденцій з театру бойових дій надрукованих в «Голосі». Великий вплив на його письменницьку творчість склав М. І. Драгомиров. Згодом Микола Дмитрович брав участь у багатьох комісіях при головному штабі котрі виробляли положення з виховання та освіти військ:
- «Наши солдаты — типы мирного и военного времени» (ілюстроване) (1901 р.)
- «Пособие для составления аттестаций» (1908 р.)
- «О способах обучения и воспитания современного солдата — практические заметки командира роты» (1908—09р.)
- «Прежняя служба и настоящая — очерк развития солдатской школы» (1909 р.)
- «О производстве ротных учений — практические советы для скорого систематического обучения роты» (1910 р.)
та інші.
Окремі твори Бутовського перекладено іноземними мовами — французькою, німецькою, болгарською та румунською. Помер Микола Дмитрович 25 лютого 1917 в Петрограді, похований на Новодівичому цвинтарі.
- ↑ Дата смерті підозріло збігається з датою смерті Олексія Бутовського, не виключена помилка канцеляристів
- Історія Полтави/Микола Дмитрович Бутовський [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Народились 20 січня
- Народились 1850
- Померли 25 лютого
- Померли 1917
- Випускники Павловського військового училища
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 1 ступеня
- Уродженці Кременчуцького повіту
- Генерали від інфантерії (Російська імперія)