Бєлгородська провінція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєлгородська провінція
Адм. центр Бєлгород
Країна  Російська імперія
Регіон Бєлгородська губернія
Київська губернія
Населення
 - повне 1710 осіб
Площа
 - повна
Дата заснування 1719
Дата ліквідації 1 листопада 1775

Бєлгородська провінція — одна з провінцій Московського царства й з 1721 року Російської імперії. Центр — місто Бєлгород.

Бєлгородська провінція була утворена в складі Київської губернії за указом Петра I «Про устрій губерній і про визначення в них правителів» в 1719 році. До складу провінції були включені міста Бєлгород, Олешня[1], Болховець, Валуйки, Вільний, Карпов, Короча, Курськ, Миропілля, Нежегольськ, Новий Оскол, Обоянь, Полотав, Салтів, Старий Оскол, Суджа, Тополі[2], Хотмижськ, Чугуїв, Яблонов. По ревізії 1710 року в провінції налічувалося 25,6 тисячі господарств[3].

В 1727 році Бєлгородська провінція була включена до складу нової Бєлгородської губернії.

У листопаді 1775 року розподіл губерній на провінції було скасовано[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Алешна. Городские поселения Российской империи (1708–1913 гг.). Вывод данных о населенном пункте. nlr.ru. Процитовано 4 червня 2023.
  2. Тополи. Городские поселения Российской империи (1708–1913 гг.). Вывод данных о населенном пункте. nlr.ru. Процитовано 4 червня 2023.
  3. Полное собрание законов Российской империи. № 3380
  4. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 24 лютого 2020.