Більбасов Василь Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Більбасов Василь Олексійович
Народився 7 (19) червня 1837[1]
Полтава, Російська імперія[1]
Помер 24 липня (6 серпня) 1904[1] (67 років)
Павловськ, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна  Російська імперія
Діяльність історик, журналіст, медієвіст
Alma mater Імператорський Санкт-Петербурзький університетd[1]
Заклад Імператорський університет Святого Володимира

Васи́ль Олексі́йович Більбасов (31 липня 1838(18380731), Полтава — 5 вересня 1904, Санкт-Петербург) — російський історик і публіцист.

Особа[ред. | ред. код]

Народився у Полтаві 1838 року. Мав трьох братів: Петра, полтавського губернатора, Костянтина, юриста, та Олександра[2].

1861 року закінчив Петербурзький університет, 1863 — магістр, 1867 захищає докторську дисертацію — по історії середньовічних Німеччини і Франції.

1867—1871 — професор Київського університету, пізніше — редактор ліберальної газети «Голос» — в 1871-83 роках.

Більбасов досліджував історію хрестових походів, папства і Германської імперії та історію слов'ян, зокрема написав праці про Яна Гуса (1869) та Кирила і Мефодія (1871).

  • 1868, 1871 — «Кирилл и Мефодий по документальным источникам» (т. 1-2, СПб)
  • «История Екатерины Второй» (т. 1-2, СПб., 1890-96).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Русские писатели 1800—1917: Биографический словарь (русский) / за ред. Н. П. ОлексійовичМосква: Большая Российская энциклопедия, 1989. — Т. 1. — 672 с.
  2. Василий Алексеевич Бильбасов. geni_family_tree (укр.). 7 червня 1837. Процитовано 10 серпня 2023.